Рішення № 53875554, 25.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/5560/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3497/15Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів : Карнауха П.М., Панченка О.О.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

У позові зазначила, що перебувала у трудових відносинах із відповідачем, та на момент звільнення, відповідач не виплатила у повному обсязі заробітну плату, у зв'язку із чим виникла заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року було зобов'язано ФОП ОСОБА_2 виплатити заробітну плату у сумі 5259,00 грн., а також середній заробіток за час затримки у проведенні розрахунку за період з 01.07.2010 року по 04.08.2014 року у сумі 40651,20 грн., моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього 46910,20 грн. Вказане рішення набрало законної сили, але боржником не виконано.

Тому ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за 304 дні прострочення (на момент подання позову) в сумі 14364,00 грн. та моральну шкоду у сумі 1000,00 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 жовтня 2015 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 14364,00 грн.

В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 487,20 грн.

Із рішеннями суду не погодилася ФОП ОСОБА_2, яка подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю. Як підставу для скасування рішення місцевого суду ФОП ОСОБА_2 зазначає про недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Позивач ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року було встановлено факт перебування ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах та зобов'язано ОСОБА_2 виплатити заробітну плату у сумі 5259,00 грн., а також середній заробіток за час затримки у проведенні розрахунку у сумі 40651,20 грн. (за період з 01.07.2010 року по 04.08.2014 року), моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього 46910, 20 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 09 квітня 2015 року і є чинним.

Відповідачем ОСОБА_2 було погашено стягнуту рішенням апеляційного суду заборгованість у сумі 46916,10 грн. - 14 липня 2015 року, що підтверджується розпискою (а.с. 30).

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на доводи позивача, що відповідачем заборгованість була погашена через значний період часу після ухвалення рішення Апеляційного суду Полтавської області, тобто в проміжок між набранням чинності рішенням та поданням даного позову виникла нова заборгованість, на обґрунтування якої позивач надала розрахунок, виходячи із розміру середньоденного заробітку за час затримки розрахунку, встановленого Апеляційним судом Полтавської області при розгляді попереднього трудового спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду (ст. 225 КЗпП) починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені в ст. 116 КЗпП України строки, підприємство, установа, організація, згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно.

Як передбачено підпунктом „л", п.1 „Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року із змінами, цей порядок застосовується і при обчисленні середнього заробітку у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КЗпП України. Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі №6-144ц13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи, що наявними у справі доказами був доведений факт порушення строків проведення розрахунку ФОП ОСОБА_2 з працівником ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обов'язок відповідача відшкодувати позивачці заборгованість по затримці виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05.08.2014 року (наступний день після встановленого кінцевого терміну розрахунку за попереднім судовим рішенням).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ст. 117 КЗпП України, передбачає стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно.

Повний розрахунок із ОСОБА_3 проведено 14 липня 2015 року (а.с. 30).

Проте, оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції, підстави для зміни рішення суду щодо строку по який стягнуті кошти ( по 02 .07.2015 року - день подання даного позову) відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що підставами для скасування рішення суду є недоведеність обставин справи, що мають значення для справи - не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмові у позові з таких підстав.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими можуть мати місце у випадках встановлення судом першої інстанції фактів, котрі не доведені доказами.

Однак, як уже зазначалося, матеріалами справи, зокрема, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року, яке має преюдиційне значення в силу ст. 61 ЦПК України, встановлено факт перебування ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах та зобов'язано ОСОБА_2 виплатити заробітну плату у сумі 5259,00 грн., заробіток за час затримки у проведенні розрахунку у сумі 40651,20 грн. (за період з 01.07.2010 року по 04.08.2014 року), а розписка від 14 липня 2015 року (а.с. 30) підтверджує факт та дату розрахунку по заробітній платі.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,суд першої інстанції невірно визначив кількість днів прострочення виплати та суму заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивачки.

Так, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 09 квітня 2015 року, встановлено, що середній заробіток ОСОБА_3 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.07.2010 року по 04.08.2014 року (дата звернення з позовом) становить 46 976, 10 грн. (1768 грн. / 2 місяці - 39 роб. днів = 45, 30 грн. (середньоденна заробітна плата) х 1037 роб. днів).

Отже, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_3 дорівнює 45, 30 грн. Період, за який відповідачу належить виплатити позивачці середній заробіток з 05.08.2014 року по 02.07.2015 року (день подання даного позову, в межах заявлених позовних вимог).

В періоді, за який стягується середній заробіток, кількість робочих днів складає: у серпні 2014 року - 18 днів, у вересні 2014 року - 22 робочі дні, у жовтні 2014 року - 23 робочі дні, у листопаді 2014 року - 20 робочих днів, у грудні 2014 року - 23 робочі дні, у січні 2015 року - 20 робочих днів, у лютому 2015 року - 20 робочих днів, у березні 2015 року - 21 робочий день, у квітні 2015 року - 21 робочий день, у травні 2015 року - 18 робочих днів, у червні 2015 року - 21 робочий день, у липні 2015 року - 2 робочі дні, а всього 229 робочих днів.

Як уже зазначалося, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виплати складає 10373, 70 грн. (229 робочих днів х 45, 30 грн. середньоденний заробіток).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнутого на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 14 364,00 грн. до 10 373, 70 грн.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 жовтня 2015 року - змінити, зменшивши суму стягнутого на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 14 364 грн.00 коп. до 10 373грн. 70 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя В.П. Пікуль

Судді: П.М. Карнаух

О.О. Панченко

Згідно оригіналу

суддя В.П. Пікуль