Ухвала суду № 53872159, 26.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6794/15 Справа № 203/5865/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Підберезний Г. А. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.

При секретарі - Гулієву М.І.о

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ опіки та піклування АНД району м. Дніпропетровська про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Відділ опіки та піклування АНД району м. Дніпропетровська про визначення місця проживання дитини задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Відібрано малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 і повернуто матері ОСОБА_3, за попереднім місцем проживання, а саме - АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 114,70 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішень суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 вересня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 (Свідоцтво про одруження серія НОМЕР_1, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, 14 вересня 2002 року).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в період шлюбу у них народився син - ОСОБА_4(Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2, видане Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 15 травня 2007 року).

24 жовтня 2011 року рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі №2-4176/11 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано і зазначено, що дитина залишається проживати разом з матір'ю(а.с. 8, т.1).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 мешкав разом з матір'ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 та в квартирі за АДРЕСА_1. Дане домоволодіння комфортне та має добре облаштовану дитячу кімнату, в даній квартирі маються всі умови для комфортного проживання дитини.

ОСОБА_3 постійно слідкує за станом здоров'я свого сина, його розвитком, виховує та піклується про нього, так як він є сенсом її життя. У ОСОБА_3 з сином психологічний контакт, прив'язаність один до одного.

З 2011 року ОСОБА_2 мешкає з іншою жінкою, у нього інша сім'я, веде з нею спільне господарство. ОСОБА_2 не має постійного заробітку та не сплачував аліменти на утримання сина(Довідка про заборгованість по аліментам Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції за №4991/06/7 від 29.03.2013 року).

ОСОБА_2 періодично з дозволу ОСОБА_3 спілкувався з сином ОСОБА_4 24 серпня 2013 року ОСОБА_2 для спілкування з сином взяв його до себе додому на один день до 25 серпня 2013 року.

З 24 серпня 2013 року до теперішнього часу ОСОБА_2 самовільно утримує у себе сина ОСОБА_4 та перешкоджає ОСОБА_3 спілкуватися з сином. На прохання позивачки та її письмові звернення до ОСОБА_2 повернути сина додому, останній відповідає категорично, що позивачка більше не побачить сина і погрожує відібрати у неї сина назавжди.

30 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ УМВС України з заявою про те, що ОСОБА_2 самочинно утримує та перешкоджає їй у спілкуванні з сином (протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне провадження від 30 серпня 2013 року, витяг з кримінального провадження за №12013040630004486).

30 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася з заявою до органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради з аналогічною заявою (заява від 30 серпня 2013 року).

10 вересня 2013 року комісією органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради було вирішено доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його матері - ОСОБА_3, 1983 року народження, за адресою - АДРЕСА_1. Висновком №4/4-1570 органу опіки та піклування Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради від 12 вересня 2013 року підтверджено доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд правильно виходив з того, що ОСОБА_3 добре та з любов'ю ставиться до свого сина, добросовісно відноситься до виконання своїх батьківських обов'язків, піклується про стан його здоров'я, бажає і надалі проживати з сином та брати участь у його вихованні, має комфортне житло, в якому створені всі належні умови для проживання та виховання дитини, працює і здатна матеріально забезпечувати дитину всім необхідним для нормального утримання, розвитку, відпочинку та виховання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов'язків, а спільне її проживання з дитиною негативно впливає на його фізичне та психічне здоров'я, нормальний розвиток та виховання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріалами справи повно та всебічно відображено добросовісне ставлення матері до дитини, виконання своїх батьківських обов'язків, піклування про стан його здоров'я та належні умови для проживання та виховання дитини.

Крім того, згідно ч.1 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.161 СК України наголошено - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або

судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини, проте таких обставин, відповідно до рішення органу опіки та піклування АНД районної у місті Дніпропетровську ради від 12 вересня 2013 року, у ОСОБА_3 не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Посилання ОСОБА_2 на те, що дитині краще бути проживати з батьком є безпідставними, так як у принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю.

Виняткових обставин, які могли б бути підставою для відібрання дитини у матері відповідачем суду не надано та в матеріали справи не міститься.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: