Ухвала суду № 53872090, 09.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4776/15 Справа № 183/7870/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

09 червня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Григорченко Е.І.

при секретарі Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики. Просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 74 000 грн., моральну шкоду в розмірі 6 000 грн. та судові витрати (а.с.2-3)

16 квітня 2014 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів позики недійсними. Просила суд визнати договір позики, укладений 18 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним та визнати договір позики, укладений 21 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним. (а.с. а.с.29-30,61-63)

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18 січня 2011 року в сумі 36 500 грн. та за договором позики від 21 червня 2011 року в сумі 37 500 грн.

Також вирішено питання щодо судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. (а.с.74-78).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі (а.с.83-85).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 36 500 грн., а ОСОБА_3, в свою чергу, прийняла та зобовязалася повернути зазначену грошову суму в строк до 21 червня 2011 року, на підтвердження укладення договору позики та на підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_3 власноруч оформила розписку (а.с.68)

В строк до 21 червня 2011 року грошові кошти ОСОБА_3 не були повернуті, в звязку з чим, сторони прийшли до згоди, що термін виконання договору продовжується до 21 серпня 2011 року, сума грошових коштів, яка підлягає поверненню збільшується на 1000 грн. Зазначені обставини підтверджуються відміткою в розписці ОСОБА_3 від 18 січня 2011 року.

21 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 37 500 грн., а ОСОБА_3, в свою чергу, прийняла та зобовязалася повернути зазначену грошову суму в строк до 21 серпня 2011 року, на підтвердження укладення договору позики та на підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_3 власноруч оформила розписку (а.с.69)

Задовольняючи позовні вимоги первісного позову в частині стягнення з відповідачки суми заборгованості, суд 1 інстанції виходив з того, що отримання грошових коштів ОСОБА_3 підтверджується розписками, написані нею власноруч, відповідачкою ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів того, що нею грошові кошти не були отримані та той факт, що розписка від 21 червня 2011 року дублює розписку від 18 січня 2011року. Таким чином, у звязку із неналежним виконанням своїх зобовязань виникла заборгованість, яка і підлягає стягненню з відповідача у розмірі 36 500 грн. за договором позики від 18.01.2011 року та 37 500 грн. за договором позики від 11.06.2011 року.

При цьому суд правильно керувався ст. 1046ЦК України, відповідно до якої, за договоромпозики одна сторона (позикодавець) безоплатно передає другій стороні (позикодавцеві) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві також суму грошових коштів. Договір вважається укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження укладення договору позики може бути надана розписка. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином, у відповідності до умов договору. У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог первісного позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд 1 інстанції виводив з того, що відповідно до ст.. 23 ЦК України не передбачено право на відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання договірних зобовязань.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що підстав визнання правочинів недійсними з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України не встановлено. Позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів на підтвердження свої позовних вимог, а ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета.

Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачка за зустрічним позовом не скористалася наданими її правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги та не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доводи апеляційної скарги що грошові кошти нею особисто не були отримані, є безпідставними, оскільки апелянтом на підтвердження своїх заперечень щодо отримання коштів не надано суду належних доказів та не вказано на них в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: