ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" жовтня 2009 р. Справа № 61/214-09
вх. № 6552/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судовогозасідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 особисто за паспортом ММ 080292, виданим ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12.01.1999р, після перерви не зявилась.;
відповідача - не з"явився.
розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП «Схід-сервіс», м. Харків
про стягнення 4756,27 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ ВП «Схід-сервіс» про стягнення суми основної заборгованості зі сплати суборендних платежів у розмірі 3516,47 грн., пені в сумі 1128,5 грн., 111,30 грн. річних, а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань по договору суборенди нежитлового приміщення від 01.05.2007 року № 57.
В судовому засіданні 07.10.2009 року позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості зі сплати суборендних платежів у розмірі 3516,47 грн., пеню в сумі 1705,70 грн., 185,75 грн. річних, 46,99 грн. інфляційних.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу , в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
На підставі вказаного, суд приймає до розгляду уточнення позовних вимог як збільшення позову та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цих змін.
Відповідач в судове засідання 07.10.09р. не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, причин незявлення суду не повідомив.
Присутній в судовому засіданні 07.10.09р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 07.10.2009 року оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення до 12:00 години 09.10.09р.
Після перерви в судове засідання 09.10.09р. позивач не зявився.
Суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
01 травня 2007 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Схід-сервіс» було укладено договір суборенди № 57 , відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 14,8 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Харків, вул.17 Партзїзду, 38а на другому поверсі будівлі «В-2» к. 40, для розміщення офісу. Вказане приміщення оренується позивачем на підставі договору оренди № 1 від 01.12.06., укладеного з ТОВ «Комплекс «Медтехника» (арк.спр.21), відповідно до п. 1.2 якого позивач має право надавати обєкт оренди в суборенду без згоди орендодавця.
Факт приймання-передачі вказаного приміщення підтверджується актом від 01.05.07р., відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв в суборенду нежитлове приміщення площею 14,8 кв.м., яке розміщено за адресою: м. Харків, вул.17 Партзїзду, 38а на другому поверсі будівлі «В-2» к. 40.
31.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору суборенди нежитлового приміщення № 57 від 01.05.2007р., відповідно до умов якої сторони продовжити строк дії договору суборенди до 31.10.2011 року.
Відповідно до пункту 2.2 договору суборенди відповідач зобовязаний своєчасно вносити орендну плату у відповідності до п. 4.1 договору.
Пунктом 4.1 договору суборенди №57 сторони визначили, що суборендна плата вноситься відповідачем за кожний місяць вперед до 5-го числа кожного місяця.
Згідно з протоколом узгодження суборендної плати від 01.01.09р. місячна орендна плата складає 370,00 грн.
Позивач, обгунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, щ відповідачем самовільно без складання акту приймання-передачі звільнено суборендоване приміщення, про що позивачу стало відомо у серпні 2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобовязання за договором суборенди виконав повністю, передав приміщення відповідачу, проте орендар (відповідач за позовом) порушив умови договору щодо своєчасного внесення суборендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 2220,00 грн., за період з лютого 2009 року по липень 2009 року.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.
Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з суборендної плати в сумі 2220,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати суборендної плати за договором суборенди № 57 від 01.05.2007 року, який був укладений між сторонами по справі.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2220,00 грн. заборгованості з суборендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.
У відповідності до п. 6.1 договору суборенди сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1705,70 грн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано пеню розмірі 0,5 % від суми заборгованості у розмірі 1705,70 грн. Судом перераховано розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, та встановлено, що розмір пені, яка відповідає чинному законодавству дорівнює 208,83 грн., в іншій частині пеня на загальну суму 1496,87 грн. є такою, що нарахована безпідставно та не відповідає приписам чинного законодавства.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені у сумі 208,83 грн.
В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені у сумі 1496,87 грн. слід відмовити у задоволенні, як зайво нарахованої.
Відповідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 18% річних на суму заборгованості з суборенд них платежів у розмірі 185,75 грн. та інфляційні на суму 46,99 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.
Відповідно до пункту 2.2 договору суборенди відповідач зобовязаний був встановити в приміщенні прилади обліку спожитих комунальних послуг. У разі не встановлення - зобовязаний був компенсувати позивачу вартість спожитих комунальних послуг . Розрахунок компенсації вартості спожитих комунальних послуг виконує позивач щомісячно виходячи з кількості електрообладнання та приладів відповідача. Компенсація проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку.
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то вони підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З наданого позивачем на вимогу суду докладного розрахунку вартості експлуатаційних послуг, вбачається, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача експлуатаційних послуг включає в них сплату за електроенергію та плату за послуги звязку.
Проте, по-перше, позивачем не надано суду доказів на підставі чого саме зроблено розрахунок сум за послуги телефонного звязку, відповідних квитанцій позивачем суду не надано.
По-друге, як вже зазначалося вище , відповідно до умов договору суборенди, відповідач зобовязаний компенсувати експлуатаційні послуги позивачу на підставі зробленого розрахунку, протягом 3-х днів з моменту його отримання. Однак, позивач на підтвердження того, що такі рахунки направлялися відповідачу або вручалися під підпис не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації з експлуатаційних витрат предявлена передчасно, оскільки у останнього, на час розгляду справи ще не виникло такого зобовязання щодо сплати та ним не порушено права позивача в цій частині його позовних вимог.
А тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми експлуатаційних витрат у розмірі 1296,47 грн.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог: державне мито 49,76 грн., інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 153,72 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625, 762, 773, 776, 778 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Схід-сервіс»( 61105, м. Харків, вул.Киргизька, буд.19, корпус 3, кімната 504, код 34859067, п/р 26006099124600 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, код ОКПО 34859067) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005) 2220,00 грн. заборгованості з суборендної плати, 208,83 грн. пені, 185,75 грн. 18% річних, 46,99 грн. інфляційних, 49,76 грн. держмита та 153,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову про стягнення 1496,87 грн. пені та експлуатаційних витрат у розмірі 1296,47 грн. відмовити.
Суддя
Повний текст рішення оголошено в судовому засіданні 09.10.2009 року.
Справа № 61/214-09.
Судове рішення № 5387081, Господарський суд Харківської області було прийнято 09.10.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 61/214-09. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: