Ухвала суду № 53869461, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/66549/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Карук О.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014

у справі № 826/9641/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез Ресурс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.06.2014 №0024150226.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сінтез Ресурс» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.05.2014 № 138/26-59-15-02-27, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 200,4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого завищено задекларовану суму ПДВ до бюджетного відшкодування за лютий 2014 року в розмірі 4 360 939,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.06.2014 № 0024150226, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 360 939,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 180 469,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про неправомірність декларування позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року в розмірі 4 360 939,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, зазначивши, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту сформовано позивачем з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди, а саме: січень-лютий 2014 року.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Сінтез Ресурс» подало до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, у рядку 18 якої відобразило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке складає 1 640 459,00 грн., у рядку 19 відобразило, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у податкової декларації складає 0 грн., а сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку відображена в рядку 23.1 декларації складає 4 360 939,00 грн.

За даними ТОВ «Сінтез Ресурс», згідно з обороно-сальдовою відомістю по рахунку 63, станом на 01.01.2014 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 1 423 614 777,53 грн., станом на 31.01.2014 по рахунку 63.1 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 1 450 073 479,03 грн., станом на 01.02.2014 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 1 451 042 245,03 грн., станом на 28.02.2014 по рахунку 63.1 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 1 468 549 670,46 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість був висновок податкового органу про те, що наявність дебіторської заборгованості по рахунку 63 в перевіряємому періоді свідчить про відсутність поставки ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПрАТ «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром» товарів/послуг на користь ТОВ «Сінтез Ресурс», а тільки сплата ТОВ «Сінтез Ресурс» коштів, як попередня оплата за товар/послуги, які будуть поставлені в майбутніх періодах. Тобто, ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ПрАТ «Кримський титан», ПАТ «Сумихімпром» не є постачальником товарів/послуг у перевіряємому періоді.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, судам слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.08.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль