Рішення № 53867639, 25.11.2015, Оболонський районний суд міста Києва

25.11.2015 Справа № 756/11349/15-ц

№756/11349/15-ц

№2/756/5491/15

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Тітова М.Ю.

при секретарі Івановій І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Свої вимоги обґрунтовує наступним, а саме 16.04.2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №55. Банк надав відповідачу кредит з сумі 200000 доларів США, термін користування кредитом до 12.04.2027 року. Річна ставка за користування кредитними коштами становить - 10 %. Додатковою угодою № 1 від 16.04.2007р. до кредитного договору зазначено, що : кредитодавець надає позичальнику транш кредиту в сумі 160000 доларів США на строк до 12.04.2027р.?Банк зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, а позичальник від виконання зобов'язань ухиляється. Відповіда порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плату за управління Кредиту. Загальна сума заборгованості відповідача перед банком станом на 21 серпня 2015 року становить 184909,46 доларів США 46 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ від 20.08.2015р. 22,066173 за один долар США становить 4080244,13 гривень та 195502,05 гривні, що складається з: - заборгованості за кредитом - 142989,57 дол. США; - відсотків за користування кредитом - 41919,89 дол. США; -заборгованість за комісією за обслуговування кредитом - 0 гривень; - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії - 195502,05 грн.; Загальна заборгованість - 4275746,18 гривень. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором 16.04.2007 року між ними укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого, іпотекодавцем передано в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю іпотекодавця. Згідно пунктів 8.5. іпотечного договору за рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до наведених нижче мов. Зокрема іпотекодержатель має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність за вартістю предмета іпотеки, визначену на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки. Оскільки згідно з зазначеними умовами договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись зазначеним способом. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, у ПАТ «ВіЕйБі Банк» виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Вважає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Просить суд на підставі ст.ст. 1, 12, 33, 36-37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 15, 20 ЦК України в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №55 від 16.04.2007 року, що становить 4275746,18 звернути стягнення на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 чотирикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності за ПАТ «ВіЕЙБі Банк».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову заперечували.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

16.04.07 між сторонами укладено кредитний договір №55, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості,Ю повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Кредит надано в сумі 200000 доларів США, термін користування кредитом - до 16:00 год. 12.04.2027 року. Плата за користування кредитом - 10% річних.

16.04.07 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, за якою позивач надав відповідачу транш кредиту в сумі 160000 доларів США на строк до 12.04.2027 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 16.04.07 також укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано квартиру №65 в корпусі 4 будинку №6 по пр-ту Г.Сталінграду в м. Києві.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, а загальна сума заборгованості відповідача перед банком станом на 21 серпня 2015 року становить 184909,46 доларів США 46 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ від 20.08.2015р. 22,066173 за один долар США становить 4080244,13 гривень та 195502,05 гривні, що складається з: - заборгованості за кредитом - 142989,57 дол. США; - відсотків за користування кредитом - 41919,89 дол. США; - заборгованість за комісією за обслуговування кредитом - 0 гривень; -пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів та комісії - 195502,05 грн.; Загальна заборгованість - 4275746,18 гривень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» (далі -Закон) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої

вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону встановлено порядок позасудового регулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону;

- після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Крім того, відповідно до положень ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Так, п.п. 8.1, 8.3, 8.5 іпотечного договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання по кредитному договору в цілому або в тій чи іншій його частині та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем обов'язків встановлених цим договором в цілому або в тій чи іншій його частині іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.

За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволенню вимог іпотекодержателя

У випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець цим договором іпотеки підтверджує свою згоду на передачу у власність іпотекодержателю предмета іпотеки. При цьому ціною придбання у власність предмета іпотеки є сума заборгованості позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором на дату прийняття іпотекодерокателем одностороннього рішення про придбання предмета іпотеки у власність. Іпотекодержатель також має право на свій розсуд вказати у своєму односторонньому рішенні про придбання предмета іпотеки у власність вартість предмета іпотеки, визначену на підставі здійсненої на його замовлення експертної оцінки предмета іпотеки та/або на підставі зафіксованої в цьому договорі оцінки предмета іпотеки сторонами. Підписанням цього договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього договору та письмового рішення іпотекодержателя про придбання Предмета іпотеки у власність, для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки не вимагається. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та засвідчують перехідправа власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність.

Таким чином, враховуючи, що питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за позивачем вирішується виключно в позасудовому порядку відповідно до Закону та укладеного між сторонами іпотечного договору, а в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

З викладеного, ст.ст. 1-11, 57-66, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: М.Ю. Тітов