Рішення № 53867398, 13.11.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7953/14-ц

провадження № 2/753/215/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2015 р.Дарницький районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Шклянки М.П.

при секретарі Москаленко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 25.01.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11288692000. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 78300,00 дол. США, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі в строк до 25.01.2018 року або достроково зі сплатою 13,40 відсотків річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавець ОСОБА_2 передали у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1; загальна площа: 79,20 кв.м.; житлова площа: 41,90 кв.м., що підтверджується Договором іпотеки № 61568-Б від 25.01.2008, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2. На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. 25.01.2008 року, на підставі вказаного Договору до Позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 136155,47 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 1203342,05 грн. В зв'язку із заборгованістю позивач, як новий кредитор та іпотекодержатель звернувся до суду з позовом та з вимою виконання зобов'язання на свою користь шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті, представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, при цьому посилався на те, що 25.08.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11288692000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 78300,00 дол. СІІІА, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі в строк до 25.01.2018 року або достроково зі сплатою 13,40 відсотків річних за користування кредитом.

В забезпечення усіх грошових зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11288692000 від 25.08.2008 року між Акціонерним інноваційним комерційним банком "УкрСиббанк ", яке в свою чергу змінило своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до умов Договору поруки Відповідач 2, як поручитель, поручаються за

виконання Відповідачем 1 обов'язків, які виникли на підставі Договору. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до Позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту позичальника утворилась заборгованість у розмірі 136155,47 дол. СПІД, що згідно курс> НБУ складає 1203342,05 грн., яка складається з:

74980,06 дол. США, що в еквіваленті складає 662673,77 грн. - заборгованість за кредитом;

61175,41 дол. США, що в еквіваленті складає 540668.28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом

В зв'язку з наявністю такої заборгованості просив Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11288692000 від 25.01.2008 р. у розмірі 136155,47 дол. СПІД, що згідно курсу НБУ складає 1203342,05 грн.

В подальшому представник позивача в судові засідання не з'являвся.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову та стягнення заборгованості заперечував в повному обсязі, приєднав до справи письмові заперечення з приводу позову просив в позові відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення зокрема наявністю рішення суду про стягнення з відповідачів вказаної суми боргу. Крім того, посилався на те, що вимоги до поручителя зі сторони позивача є необґрунтованими, оскільки фактично договір поруки можна вважати таким, що припинений.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, вважає, що в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк»необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 25.08.2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11288692000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 78300,00 дол. СІІІА, який зобов'язувалась повернути у повному обсязі в строк до 25.01.2018 року або достроково зі сплатою 13,40 відсотків річних за користування кредитом.

В забезпечення усіх грошових зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11288692000 від 25.08.2008 року між Акціонерним інноваційним комерційним банком "УкрСиббанк ", яке в свою чергу змінило своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до умов Договору поруки Відповідач 2, як поручитель, поручаються за виконання Відповідачем 1 обов'язків, які виникли на підставі Договору.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до Позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 136155,47 дол. СПІД, що згідно курсу НБУ складає 1203342,05 грн., яка складається з:

74980,06 дол. США, що в еквіваленті складає 662673,77 грн. - заборгованість за кредитом;

61175,41 дол. США, що в еквіваленті складає 540668.28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом

В той же час, судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11.07.2011р., залишеного без змін Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21.03.2012р. було задоволено позов ПАТ «Укрсибабнк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та стягнуто з останніх на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 97 602, 27 дол.США.

Вказаним рішенням встановлено, що заборгованость ОСОБА_2 за тілом кредиту становить 74 980,06 дол.США, а за відсотками - 19 080,19 дол.США.

Отже, мало місце дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, а відтак, строк договору закінчився, а між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної :оди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з рушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в умовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз.1, 2 п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК країни). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст.599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання лишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, оскільки ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків за користування кредитом поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а Позивач має право вимагати лише стягнення з відповідачів збитків за інфляцією та трьох процентів річних від стягненої рішенням суду суми кредиту.

Проте, Позивач таких вимог не заявляв, а тому в задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання ; пред'явить вимоги до поручителя. Таким чином, договір поруки припинив свою дію 21.09.2012р., оскільки Банк до цієї дати від дня постановлення ухвали Апеляційного суду .Києва не пред'явив позов до поручителя.

З приводу неоднакового застосування вказаної норми судами касаційної інстанції, Верховний Суд України 17.09.2014.Р ухвалив постанову у справі № 6-53 цс14. в якій зробив правовий висновок про те, що: «регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК країни, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку і умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя».

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовної заяви ПАТ «Дельта Банк»необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 509,526, ,559, 530,610,611,625,631,1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: