Ухвала суду № 53866542, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/24029/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представників позивача Метенкова Р.С., Сидоренко В.А.,

Хільманчук Н.В.,

представника відповідача Шила М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - позивач, КП «Київреклама») звернулося до суду із позовом в якому просило зобов'язати Міжрегіональне Головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1009468 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за кодом бюджетної класифікації 11023200.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у позивача обліковується переплата по податку на прибуток по податку на прибуток підприємств, і фінансових установ комунальної власності та авансовим внескам з податку на прибуток при виплаті дивідендів; позивач звертався до відповідача з заявою про зарахування такої переплати в рахунок щомісячних авансових внесків з платку на прибуток по податку на прибуток підприємств, та фінансових установ комунальної власності, а тому податковим органом безпідставно відмовлено у зарахуванні зазначеної переплати в рахунок щомісячних авансових внесків з платку на прибуток по податку на прибуток підприємств, та фінансових установ комунальної власності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що реалізація права платника на зменшення авансових внесків у порядку, передбаченому пунктом 153.3 статті 153 ПК, залежить виключно від волевиявлення платника шляхом подання декларації чи уточнень до такої та не передбачає вчинення податковим органом будь-яких зустрічних дій, а тому підстави для висновку про допущення відповідачами протиправної бездіяльності відсутні.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

КП «Київреклама» 07.10.2014 року звернулось до відповідача із заявою про зарахування суми авансових внесків, сплачених у зв'язку із виплатою дивідендів, що перевищує суму податкових зобов'язань за 2013 рік в сумі 535500 грн. та суму сплачених платіжним дорученням від 19.08.2014 року № 2033 авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у 2014 році у розмірі 1009468 грн. на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) із щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності що підлягають сплаті в 2014 році.

Листом від 23.10.2014 відповідач повідомив позивача, що питання щодо зарахування коштів може бути вирішено після прийняття судом рішення у справі № 826/15032/14.

При цьому, у попередньому листі за наслідками вирішення вказаного питання від 27.08.2014 року № 15705/10/28-10-20-4-20 вказано, що станом на 26.08.2014 року в інтегрованій картці платника податків позивача по податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності (код платежу 11020200) обліковується переплата в сумі 3333392,00 грн., що утворилася в результаті сплати позивачем авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів згідно платіжних доручень № 407 від 19.02.2014 року, № 1225 від 19.05.2014 року та № 2033 року від 19.08.2014 року. Крім того, зазначено, що сплачені авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, наведені у рядку 13.5.2 додатка ЗП до декларації з податку на прибуток за 2013 рік (у сумі 535500,00 грн.) також можуть бути використані на зменшення податку на прибуток.

Вважаючи відмову у зарахуванні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1009468 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за кодом бюджетної класифікації 11023200 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Порядок оподаткування операцій особливого виду, в тому числі оподаткування дивідендів, визначається ст. 153 ПК України.

Відповідно до пп. 153.3.1 п. 153.3 ст. 153 ПК України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів (пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України).

Згідно з пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 зазначеного Кодексу платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку з прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до абз. 1, 4, 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п. 87.1 ст. 87 ПК України).

До 17.01.2013 року для сплати податку на прибуток застосовувалась бюджетна класифікація, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», у якій не було виділено окремо коду для сплати авансових внесків з податку на прибуток, а був загальний (11021000) - податок на прибуток приватних підприємств.

Після 17.01.2013 року до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» неодноразово вносились зміни, на підставі яких виділялися спеціальні коди бюджетної класифікації на які зараховувались авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Для чого Державною казначейською службою України відкривались відповідні рахунки для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток.

Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено автоматичне зарахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, у зв'язку з наявністю різних рахунків, однак, таке зарахування можливе на підставі поданої платником податків заяви про таке зарахування. Дозволено зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

З урахуванням наведеного та виходячи з роз'яснень Міністерства доходів та зборів України, які наведені у листі «Щодо нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів» від 12.09.2013 року №17802/7/99-9919-03-02-17, сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередні роки, зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті у декларації за 2013 рік. Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуватимуться щомісяця починаючи з березня 2014 по лютий 2015 року включно, розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також не врахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.

Також у листі від 09.09.2014 року №3119/6/99-99-19-02-02-15 «Щодо відображення у звітності з податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів» Державна фіскальна служба України роз'яснює, що якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Кодексу, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Таке зменшення здійснюється на підставі заяви платника податків, поданої до територіального органу Державної фіскальної служби.

Не заперечує проти такого зменшення авансових внесків Державна фіскальна служба України і у листі від 12.11.2014 року №10346/7/99-99-15-02-01-17.

Зазначене спростовую висновки суду апеляційної інстанції про те, що реалізація права платника на зменшення авансових внесків у порядку, передбаченому пунктом 153.3 статті 153 ПК, залежить виключно від волевиявлення платника шляхом подання декларації чи уточнень до такої та не передбачає вчинення податковим органом будь-яких зустрічних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств у відповідності з вимогами податкового законодавства та неодноразово звертався до відповідача із відповідними заявами.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, безпідставно відмовив позивачу у зарахуванні зазначеної переплати в рахунок щомісячних авансових внесків з платку на прибуток по податку на прибуток підприємств, та фінансових установ комунальної власності.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 826/20136/14 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року, в даній справі, залишити в силі.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

М.І. Костенко

Н.Г. Пилипчук

Повний текст виготовлений 24.11.2015 року