Ухвала суду № 53866474, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2015 р. м. Київ К/800/66814/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Лещенко Л.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014

у справі № 826/7187/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Шебелинкагазвидобування"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 03.12.2013 №437/20-01-22-47/00153146, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог ст. ст. 314, 315, 317 Податкового кодексу України, яке виразилось у безпідставному заниженні збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 на загальну суму 5729245,80 грн., у зв'язку із невірним визначенням об'єкта оподаткування.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 №0001312200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в розмірі 6 877 366,66грн., в тому числі основний платіж - 5 729 245,80 грн. та штрафні санкції - 1 148 120,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неправомірність прийняття податковим органом спірного повідомлення-рішення від 23.12.2013.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що в перевіряємий період філія Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» згідно балансу фактичного надходження та розподілу природного газу здійснювала передачу природного газу власного видобутку філіям ПАТ «Укргазвидобування»: УБМР «Укргазспецбудмонтаж», БУ «Укрбудгаз», Управлінню з переробки газу та газового конденсату, УОК «Червона Рута», «УкрНДІгаз», ГУ «Укргазпромгеофізика» для власних потреб як кінцевим споживачам.

Відповідно до наказів №626 від 31.10.2010, №582 від 27.12.2011 та згідно актів на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей, філією Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» за перевіряємий період передано 91094,353 тис. куб. м природного газу власного видобутку.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням був висновок податкового органу про те, що вищенаведені операції підлягали оподаткуванню збором у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Згідно з п. 314.1 ст. 314 Податкового кодексу України, платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п. 315.1 ст. 315 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Пунктом 317.1 ст. 317 Податкового кодексу України визначено, що споживачами є такі категорії: населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не опосередковує перехід права власності на нього і не породжує, не змінює і не припиняє будь-яких прав та обов'язків, а філії та структурні підрозділи не є особами та не можуть укладати договори та, відповідно, виступати як постачальник і споживач.

Разом з тим, судами не прийнято до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 та доводи про те, що податкові зобов'язання зі збору виникають та виконуються у випадках, коли газодобувний відокремлений підрозділ безпосередньо споживає на власні потреби видобутий природний газ або передає для споживання на власні потреби будь-якому іншому відокремленому підрозділу, з відповідним відображенням обігу природного газу в документах бухгалтерського обліку таких відокремлених підрозділів.

Крім того, висновок податкового органу про те, що ГПУ «Шебелинкагазвидобування» на адресу податкової інспекції не подавались розрахунки сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу, в повній мірі судами не перевірявся.

Таким чином, в даному випадку для правильного вирішення справи, судам необхідно з'ясувати правомірність визначення податковим органом платника збору, наявності у певної особи обов'язку нараховувати та сплачувати збір та подавати розрахунок.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль