Ухвала суду № 53866449, 17.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/47298/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними і скасування постанов, -

у с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» (далі - ТОВ «НВО «Промвпровадження», Товариство) звернулося з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ( далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві) про визнання протиправними і скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567) не передбачено здійснення виконання постанов Укртрансінспекції в примусовому порядку.

Вважаючи постанови про відкриття виконавчих проваджень №42043319, №42043481, №42041932, №42041863, №42042806, №42042874, №42042941, №42042242 протиправними, Товариство просило задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У відповідності з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що виходячи із обов'язковості виконання постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів, при відсутності доказів їх добровільного виконання, примусове виконання таких підлягає в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в період з 29 серпня по 2 вересня 2013 року Управління Укртрансінспекції в м. Києві винесло вісім постанов про накладення на позивача адміністративно-господарські штрафи в загальному розмірі 13600 гривень. Постанови про накладення штрафів оскаржені не були та добровільно не виконані.

13 лютого 2014 року відповідач, на підставі постанов Управління Укртрансінспекції в м. Києві, виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень №42043319, №42043481, №42041932, №42041863, №42042806, №42042874, №42042941, №42042242.

Так, порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Пунктами 6 і 8 частини 2 зазначеної правової норми до виконавчих документів віднесено постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а також рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.

Зі змісту Порядку № 1567 вбачається, що адміністративно-господарські штрафи за порушення, передбачені частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансінспекції чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов'язковою для виконання правопорушником.

Примусове виконання постанови Укртрансінспекції чи її територіального органу про накладення адміністративно-господарського штрафу віднесене до компетенції Державної виконавчої служби. За умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, воно підлягає виконанню на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та фактично відноситься до категорії виконавчих документів: рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу в силу вимог пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, правових підстав для задоволення позову не було.

Судові рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВО «Промвпровадження» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С.В. Головчук

Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк