Ухвала суду № 53866346, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/43009/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрхімпроект»

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року

у справі № 591/1519/15-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрхімпроект»

до виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради,

треті особи: Державна екологічна інспекція у Сумській області, Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», Департамент фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, Сумське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради, визнання незаконними та скасування наказів КП «Міськводоканал»,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укрхімпроект» (далі - ПАТ «Укрхімпроект») звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради, Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі - КП «Міськводоканал»), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило: скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 539 від 06 вересня 2011 року; визнати незаконними та скасувати накази № 36 від 22 лютого 2012 року, № 35 від 01 лютого 2013 року, № 45 від 18 лютого 2014 року КП «Міськводоканал».

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року, позов ПАТ «Укрхімпроект» до виконавчого комітету Сумської міської ради залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду з позовом, в частині вимог ПАТ «Укрхімпроект» до КП «Міськводоканал» провадження у справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, від КП «Міськводоканал» та Департаменту фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради, вказані учасники процесу не погоджуються з касаційною скаргою, тому просять суд відмовити в її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Залишаючи адміністративний позов в частині вимог про скасування рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 539 від 06 вересня 2011 року без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 100 КАС України імперативно визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд касаційної інстанції повністю погоджується з тією обставиною, що враховуючи дату звернення позивача до суду позовом (03 березня 2015 року), останній пропустив встановлений законом строк звернення до суду з позовом.

Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив та не дав оцінку причинам пропуску вказаного строку позивачем, тобто не встановлено поважність таких причин.

Зі змісту оскаржуваного рішення виконавчого комітету Сумської міської ради «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10.12.07 № 596 «Про затвердження Правил приймання стічних вод в системи каналізації м. Суми» № 539 від 06 вересня 2011 року вбачається, що воно є нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Судом першої інстанції вказано, що оскільки спірне рішення було опубліковано ще у 2011 році, підстав для поновлення пропущеного строку не має, однак судом не встановлено чи застосовувався спірний нормативно-правовий акт до позивача, а відтак чи мав змогу останній знати про його існування та про те, що він порушує право позивача.

При цьому, залишились неспростованими доводи позивача, що про спірне рішення виконавчого комітету Сумської міської ради він дізнався 05 грудня 2014 року, коли отримав позовну заяву КП «Міськводоканал».

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність закриття провадження у справі в частині вимог до КП «Міськводоканал», суд касаційної інстанції вважає їх також передчасними з огляду на наступне.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, у вказаній частині вимог мотивована тим, що оскільки КП «Міськводоканал» не є суб'єктом владних повноважень, то і заявлені до нього вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, як вірно вказано судами, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим, п. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної норми слідує висновок, що справою адміністративної юрисдикції, може бути спір, в якому стороною є інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спірними наказами № 36 від 22 лютого 2012 року, № 35 від 01 лютого 2013 року, № 45 від 18 лютого 2014 року КП «Міськводоканал» затверджено нормативи плати за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації м. Суми на відповідний рік.

Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10 грудня 2007 року № 596, що є в матеріалах справи, зокрема, доручено КП «Міськводоканал» застосовувати до абонентів (підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності), які порушують норми забруднюючих речовин скиду стічних вод до міських каналізаційних мереж, санкції.

Спірні накази КП «Міськводоканал» видані останнім, зокрема, на підставі Рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 10 грудня 2007 року № 596.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції зазначає, що закриваючи провадження у справі в частині вимог до КП «Міськводоканал», суд першої інстанції не дав оцінку вказаним обставинам та не перевірив чи видавались спірні накази КП «Міськводоканал» на виконання делегованих йому виконавчим комітетом Сумської міської ради, повноважень. Та обставина, що КП «Міськводоканал» не є суб'єктом владних повноважень, не є безумовною підставою для закриття провадження у справі в частині заявлених до нього вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі у відповідних частинах вимог. Суд апеляційної інстанції на вказані порушення норм процесуального права уваги не звернув та не виправив допущені судом першої інстанції помилки.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрхімпроект» задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: