Ухвала суду № 53866248, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/31541/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 рокута постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 рокуу справі№810/751/14-аза позовомБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областідо третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» Реєстраційної служби Бориспільського міського управління юстиції ОСОБА_5прозобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - позивач, Бориспільська ОДПІ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ «Дельта Тера Плюс»), Реєстраційної служби Бориспільського міського управління юстиції (далі по тексту - відповідач 2, Реєстраційна служба), третя особа - ОСОБА_5 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_5.), в якому просила:

- зобов'язати відповідача 2 внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про відсутність юридичної особи - ТОВ «Дельта Тера Плюс»;

- припинити діяльність ТОВ «Дельта Тера Плюс» через допущені при його створенні порушення, які не можливо усунути;

- визнати недійсним запис від 17 березня 2011 року реєстраційний №13301023333331813 про державну реєстрацію ТОВ «Дельта Тера Плюс».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано державного реєстратора Реєстраційної служби Бориспільського міського управління юстиції, в разі наявності підстав, внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» за її місцезнаходженням. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року скасовано та в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, а справу направити на новий розгляд.

Відповідачі та третя особа письмових заперечень на касаційну скаргу не надали.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало те, що ОСОБА_5, який є засновником відповідача 1, зареєстрував товариство за винагороду без наміру займатися господарською діяльністю.

Частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час звернення податкового органу з відповідним позовом (далі по тексту - Закон України №755-IV) відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Тобто, Закон України №755-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі і порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України №755-IV підставами для постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушень, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України у редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

При цьому наведеною законодавчою нормою не визначено коло випадків та підстав, за яких податковий орган вправі реалізувати наведене повноваження на подання до суду адміністративного позову.

За змістом частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на суб'єктів владних повноважень завдань та функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Відповідь на питання, з якою метою податковим органам надано повноваження звертатися до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, дає аналіз завдань і функцій податкових органів.

Завданням органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенням податкового законодавства або їх припинення.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

А відтак податкові органи відповідно до підпункту 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 ПК України мають право звертатися до суду з позовною заявою про припинення юридичної особи (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Отже, податковий орган вправі використовувати підстави щодо припинення юридичної особи, визначені у частині 2 статті 38 Закону України №755-IV, лише у розрізі виконання своїх функцій з контролю у сфері оподаткування.

У справі, що переглядається, як на підставу позовних вимог позивач послався на порушення закону, допущені при створенні юридичної особи відповідача, які не можна усунути. При цьому позивач наголошує, що даний факт мав наслідком зловживання у сфері податкового контролю.

Отже для правильного вирішення цього спору судам слід за наслідками аналізу підстав набуття платником податків цивільної правосуб'єктності ретельно перевірити, чи підтверджується факт реєстрації товариства на підставну особу та наявність, у зв'язку з цим, ознак анонімної структури у діяльності відповідача, та чи мав наслідком цей факт (у разі його підтвердження) порушення законодавства у сфері оподаткування (як-от у випадку участі відповідача у схемах ухилення від оподаткування та мінімізації податків, недекларування/несплати товариством необхідних сум податків до бюджету тощо).

Наведені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 21-1575а15.

Під час розгляду справи також поза увагою судів залишилося питання наявності у позивача права звернення до суду з вимогою про зобов'язання іншого суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, з огляду на те, що пунктом 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено поширення юрисдикції адміністративних судів на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Враховуючи наведену неповноту дослідження судами обставин справи, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладені в цій ухвалі обставини, безпосередньо дослідити докази та перевірити обставини, що входять до предмета доказування у справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, допитати керівника відповідача 1 як свідка, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити правильне та обґрунтоване рішення.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У той же час Податковим кодексом України, а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про визнання недійсним запису про державну реєстрацію з будь-яких підстав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги податкової інспекції про визнання недійсним запису про державну реєстрацію не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

А відтак провадження у справі за вимогами Бориспільської ОДПІ про визнання недійсним запису від 17 березня 2011 року реєстраційний №13301023333331813 про державну реєстрацію ТОВ «Дельта Тера Плюс» підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі №810/751/14-а скасувати.

3. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним запису від 17 березня 2011 року реєстраційний №13301023333331813 про державну реєстрацію ТОВ «Дельта Тера Плюс» провадження у справі закрити.

4. В решті справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та в частині закриття провадження у справі може бути переглянута Верховним cудом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України. В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна