Ухвала суду № 53866233, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/1271/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 820/17515/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промметсплав"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної зі сторін, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Компвтормет» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2014 №3864/20-30-22-03/25611992, яким зафіксовано порушення вимог ст. 198, п.п. 200.1 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1450760,00 грн. за квітень 2014 року.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 14.10.2014 було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №7720302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2176140,00 грн. (за основним платежем - 1450760,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 725380,00 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначеного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Промметсплав» (покупець) та ТОВ «Компвтормет» (постачальник) було укладено договір поставки від 17.02.2014 № 17022014, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити товар на умовах, оговорених у Договорі. Найменування товару: алюмінієвий сплав. Ціна, кількість, якість, вартість та асортимент товару який поставляється вказується у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, в матеріалах справи наявні первинні документи, зокрема: договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Якість товару підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатами на сплав алюмінієвий.

Транспортування товару здійснювалося спеціальними автопідприємствами на замовлення позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт по транспортним операціям.

Придбаний у ТОВ «Компвтормет» товар був використаний позивачем у виробництві продукції, яка в подальшому реалізовувалась іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено матеріалами справи.

Як було вірно встановлено судами, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору поставки та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)В.В. Кошіль