Ухвала суду № 53866172, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/19447/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ВП»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р.

у справі № 808/1694/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ВП»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ВП» (далі - позивач, ТОВ «ІНКОМ-ВП») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «ІНКОМ-ВП», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІНКОМ-ВП» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині оподаткування ПДВ за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Фениксторг», за результатами якої складено акті № 1311/08-28-22-12/38229192 від 24.10.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56935,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.11.2013 р. № 0002982212 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 85 402,50 грн., в т.ч. на 56935,00 грн. - за основним платежем, 28467,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2013 р. між позивачем та ТОВ «Фениксторг» було укладено договір поставки № 29/03, на підтвердження виконання якого виписані видаткові та податкові накладні за липень 2013 року на загальну суму 341 609,04 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 56 934,84 грн.

Водночас видаткові накладні не містять відомостей щодо місця їх складення, що є обов'язковим згідно чинного законодавства, особи, зазначені в накладних, розташовані у різних областях. Видаткові накладні №РН-0000119 від 01 липня 2013 року, №РН-0000134 від 03 липня 2013 року, №РН-0000136 від 04 липня 2013 року, №РН-0000153 від 15 липня 2013 року не містять відомостей щодо прізвища та посади особи, яка отримала товар. Видаткова накладна №РН-0000140 від 17 липня 2013 року підписана особою, посада якої не вказана.

Судами також встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Фениксторг» було транспортовано із м. Києва не з використанням послуг ТОВ «Нова пошта». Відповідно до накладних відправником товару є ТОВ «Аламотрейд», отримувачем - ТОВ «ІНКОМ-ВП», м. Запоріжжя. Названі накладні не містять будь-яких відомостей стосовно ТОВ «Фениксторг», а також найменування товарів.

Крім того, не вбачається здійснення позивачем платежів на адресу ТОВ «Фениксторг».

Також, як встановлено судами, у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували рух коштів за результатами виконання господарських договорів поставки.

При цьому господарські операції з поставки товарів не мали реального характеру, отримання таких товарів не підтверджено належним чином складеними первинними документами, та не доведено їх подальше використання в своїй господарській діяльності

Отже, не вбачається підстав вважати, що між позивачем та ТОВ «Фениксторг» реально здійснені та фактично виконані господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ-ВП» відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун