Рішення № 53865120, 30.11.2015, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3682/13-ц

Номер провадження 8/541/6/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 листопада 2015 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарі - Продан І.О.

з участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миргородського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року у справі № 541/3682/13-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобовязання повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 м 2 та усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки та перенесення паркану на межу його землекористування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 07 серпня 2015 року звернулася до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 вересня 2014 року (ухвалою суду від 09.10.2014 року виправлено описку в рішенні суду стосовно дати його винесення з 25 вересня на 26 вересня 2014 року) було відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_4 про зобовязання відповідача повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 м 2 за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна 46 та усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки та перенесення паркану на межу його землекористування за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна, 44. Дане рішення набрало законної сили.

При прийнятті рішення суд обґрунтовував його з посиланням на правову оцінку рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області №1133 від 24 жовтня 1997 року про надання ОСОБА_5 додатково у користування земельної ділянки площею 264 м.кв., яка була викладена у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року за наслідками розгляду адміністративної позовної заяви ОСОБА_3 до Миргородської міської ради (справа №541/700/14-а). Разом з тим, ухвалою Колегії Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасовано, що є ново виявленою обставиною, якою вона і обґрунтовує вимогу про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року. Факт незаконного заволодіння відповідачем ОСОБА_4 належною їй земельною ділянкою підтверджується рішенням Миргородської міської ради №146 від 28 серпня 2013 року, яким їй надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 1149 м.кв.; рішенням Миргородської міської ради №92 від 05.09.2014 року; постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 березня 2015 року у справі №525/614/14-а, що набрала законної сили, якою встановлено факти підробки відповідних документів, а саме підпису колишнього землекористувача ОСОБА_6 у відповідній заяві ОСОБА_5 про надання їй додатково 264 м.кв. землі, та у технічному паспорті будинку №44 по вул. Лікарняній, придбаного відповідачем ОСОБА_4, в якому здійснено неоговорені до малювання до площі земельної ділянки; висновком земельно-технічного експертного дослідження яким встановлено зменшення площі її фактичного землекористування та його невідповідність технічним документам через встановлення паркану із сітки між суміжним землекористувачем ОСОБА_4; висновком судово-почеркознавчої експертизи, згідно якої рукописний запис «Костюченко Іван Григорович» у заяві від 16.07.1997 року від імені ОСОБА_5, розташований у рядку «Не заперечую»: виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. Зважаючи на викладене, просить суд скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року та задовольнити в повному обємі заявлені нею позовні вимоги.

Заявниця ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася.

Представники заявниці ОСОБА_3 ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_1 заяву про перегляд рішення Миргородського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року підтримали, просили її задовольнити з підстав викладених в заяві та зобовязати відповідача повернути частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 м 2 та усунути перешкоди в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки та перенесення паркану на межу його землекористування.

Представник третьої особи Миргородської міської ради ОСОБА_8 вважав, що заява не підлягає до задоволення, оскільки заявником та його представниками не подано суду обєктивних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 допущено самовільне зайняття земельної ділянки належної ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви. Пояснив, що він вирішив приватизувати земельну ділянку в тому розмірі, який мала в користуванні попередня власниця ОСОБА_5 згідно рішень Миргородської міської ради від 24.10.1997 року № 1133 та від 19.11.1997 року №1228 для чого і звернувся до Миргородської міської ради. 11.12.2009 року рішенням 38 сесії пятого скликання «Про внесення часткових змін до рішень виконкому «Про надання земельних ділянок у приватну власність та безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадян» прийнято у фонд міської ради земельну ділянку площею 864 кв.м. за адресою: вул. Лікарняна, 44, а також йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку. Зважаючи на вище викладене, ним використовувалася спірна земельна ділянка правомірно в тому розмірі, в якому нею користувалися попередні власники. Спірний паркан також ним не ставився, а був поставлений попередніми власниками, але до попередніх власників ніхто вимог не заявляв. Позивачка на даний час не є ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки, а отже не має права на звернення з даним позовом до суду. Факт самовільного зайняття ним земельної ділянки може бути підтверджено лише актом перевірки дотримання земельного законодавства та протоколом про адміністративне правопорушення, приписом про усунення порушень земельного законодавства, що складаються інспектором Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель. Просить заяву ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду від 26 вересня 2014 року без змін.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_2 просив в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Миргородського міськрайонного суду від 26.09.2014 року відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 363 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення.

Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами», що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Згідно п.9 вище зазначеної Постанови скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК України може бути визнано ново виявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення ) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також, якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного звязку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий звязок, факти встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі, при цьому підставою для ухвалення такого рішення стала постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Миргородської міської ради про часткове скасування рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24.10.1997 року №1133 «Про індивідуальне землекористування» в частині надання додатково у постійне користування ОСОБА_5 земельної ділянки площею 264 кв.м. по вул. Лікарняній 44, оскільки із положень даного рішення виходив Миргородський міськрайонний суд при прийнятті свого рішення, хоча прямо і не посилався на нього як на підставу наявності вказаних обставин (а.с.91-92 архівна справа №2/541/123/2014).

Ухвалою Колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 15 липня 2015 року було скасовано постанову Миргородського міськрайонного суду від 12 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Миргородської міської ради Полтавської області, виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа ОСОБА_4, про часткове скасування рішення та закрито провадження у справі в порядку адміністративного судочинства (а.с.4-5; належним чином завірену копію оглянуто в судовому засіданні).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 18 жовтня 2007 року придбав за договором купівлі продажу у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житловий будинок №44 по вул. Лікарняній в м. Миргороді на земельній ділянці площею 600 кв.м. , право власності в подальшому ним було зареєстровано у визначеному законом порядку (а.с.37, архівна цивільна справа).

Рішенням 38 сесії 5 скликання Миргородської міської ради від 11 грудня 2009 року №157 «Про надання земельних ділянок у приватну власність та безоплатну перебачу земельних ділянок у власність громадян» прийнято у фонд міської ради земельну ділянку площею 864 кв.м. за адресою: вул. Лікарняна, 44, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_5 та передано безоплатно у власність ОСОБА_4 дану земельну ділянку площею 864 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та надано йому дозвіл на виготовлення технічної документації.

Позивачка ОСОБА_3 27 липня 2013 року придбала у ОСОБА_11, (яка в свою чергу успадкувала даний житловий будинок після смерті ОСОБА_6) житловий будинок, по вул. Лікарняній №46 в м. Миргороді на земельній ділянці Миргородської міської ради площею 0,1000 га. (а.с.6 архівної цивільної справи).

Рішенням 22 сесії 6 скликання Миргородської міської ради від 10 серпня 2012 року №115 ОСОБА_11 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку загальною площею 1093 кв.м. В подальшому рішенням 25 сесії 6 скликання Миргородської міської ради №192 від 09.11.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування ОСОБА_11 земельною ділянкою за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна 46 площею 1149 кв.м. (1000 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та 149 кв.м. для ведення садівництва).

Рішенням 36 сесії шостого скликання від 28 серпня 2013 року №146 надано позивачці ОСОБА_3 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 1149 кв.м.

Рішенням 46 сесії 6 скликання Миргородської міської ради від 05 вересня 2014 року відмовлено позивачці ОСОБА_3 у наданні в оренду земельної ділянки площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельної ділянки площею 149 кв.м. для індивідуального садівництва.

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.03.2015 року, яка набрала законної сили, відмовлено ОСОБА_4 у скасуванні рішення Миргородської міської ради від 10 серпня 2012 року №115, яким ОСОБА_11 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 1093 кв.м. та дане рішення Миргородської міської ради визнано таким, що винесено міською радою в межах своєї компетенції. Скасовано пункт 1 рішення Миргородської міської ради від 11 грудня 2009 року №157 в частині прийняття у фонд міської ради земельної ділянки площею 864 кв.м. за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна 44, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_5. Скасовано пункт третій рішення Миргородської міської ради від 11 грудня 2009 року №157 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 864 кв.м., що розташована за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна, 44 з тих підстав, що було встановлено факти підробки відповідних документів, а саме підпису колишнього землекористувача ОСОБА_6 у відповідній заяві ОСОБА_5 про надання їй додатково 264 кв.м. землі та у технічному паспорті будинку №44 по вул. Лікарняній в м. Миргороді, що був придбаний ОСОБА_4 (а.с 9-15; належним чином посвідчена копія оглянута в судовому засіданні).

Вказана постанова суду набрала законної сили, а відтак у відповідності до положень ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини встановлені цим судовим рішенням між тими ж особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян…

Відповідач ОСОБА_4 придбав житловий будинок по вул. Ліканяній 44 в м. Миргороді на земельній ділянці площею 600 кв.м., що відповідно до ст. 377 ЦК України являлося суттєвою умовою укладеного договору купівлі-продажу. З огляду на це, до нього і перейшло право користування саме цією земельною ділянкою, вказаною площею.

Відповідачем не надано суду жодних документів, які б підтверджували набуття ним права власності чи право користування земельною ділянкою за адресою вул. Лікарняна,44 в м. Миргороді більшою площею ніж 600 кв.м. у спосіб передбачений та визначений законом.

Відповідачем не заперечувався той факт, що його будинковолодіння огороджене парканом (сіткою), встановленою не ним, а попередніми власниками, і саме всією огородженою земельною ділянкою він і користувався.

Зважаючи на викладене, позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення, як такий, що зайшов своє підтвердження в судовому засідання.

Судові витрати підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на підставі ст. 88 ЦПК України.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат повязаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу, витрати, повязані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

З квитанції адвоката ОСОБА_1 вбачається, що позивачкою ОСОБА_3 йому було сплачено за надану правову допомогу 5000 грн. (а.с.84).

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд погоджується з розрахунком адвоката стосовно вартості наданої ним правової допомоги за час до 30 листопада 2015 року (1429 грн. 12 коп.) та проводить самостійний розрахунок за 30 листопада 2015 року. Судове засідання 30 листопада 2015 року тривало 2 години 18 хв. =138 хвилин.

138 хвилин х 8 грн. 12 коп. = 1120 грн. 56 коп.+1429 грн. 12 коп. = 2549 грн. 68 коп.

Саме ця сума підлягала б до стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат понесених нею на оплату правової допомоги адвоката по справі (а.с.83-84).

В той же час, адвокат ОСОБА_1 наполягав на стягненні на користь ОСОБА_3 суми 2403 грн. 53 коп., як витрат понесених нею на оплату юридичної допомоги адвоката.

Суд не може вийти за межі заявлених вимог, а тому визначає, що на користь ОСОБА_3 підлягає до стягнення саме сума 2403 грн. 53 коп., в рахунок відшкодування витрат понесених нею на оплату правової допомоги адвоката.

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 57-61, 212-215, 361-365 ЦПК України, ст.ст. 12, 38, 40,92,95,103,116, 118, 121, 123, 141, 143, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 316-321 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 вересня 2014 року у цивільній справі № 541/3682/13-ц. (ухвалою суду від 09.10.2014 року виправлено описку стосовно дати винесення рішення ).

Ухвалити нове рішення , яким позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 264 квадратних метри за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна 46, як позначено на плані земельної ділянки до технічного паспорту за 2012 рік (на імя ОСОБА_11) штрихуванням синього кольору.

Зобовязати ОСОБА_4 власними силами чи за власні кошти протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна,46, шляхом демонтажу тимчасового паркану із металевої сітки на її земельній ділянці, як позначено на плані земельної ділянки до технічного паспорту за 2012 рік червоним кольором та перенести паркан на межу його землекористування за адресою: м. Миргород, вул. Лікарняна,44, як позначено на плані земельної ділянки до технічного паспорту за 2012 рік зеленим кольором.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2862 грн. 33 коп. судових витрат (судовий збір сплачений позивачкою при зверненні з позовом до суду 458 грн. 80 коп. і 2403 грн. 53 коп. витрати на оплату правової допомоги адвоката).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі 10 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_12