Рішення № 53864568, 23.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/979/15 Головуючий у І інстанції Зуй Т.С.Провадження № 22-ц/780/4749/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 26 23.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Гуля В.В.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЯР» про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Встановила :

Позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 17.01.2011 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ДІЯР» було укладено генеральну кредитну угоду №01/14/663 про надання позичальнику кредитних коштів в порядку і на умовах, визначених угодою та кредитних договорах, укладених в її рамках. Крім того 17.01.2011 між кредитором та позичальником в рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір №010/14/664 про надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 500 000 грн., строком до 10.01.2012 року зі сплатою 19 % річних. 22.12.2011 року додатковою угодою №1 позичальнику збільшено відсоткову ставку до 23 % річних, строком до 10.10.2012 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ТОВ «ДІЯР« між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки стало належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, а саме: магазин-кафетерій, загальною площею 283,1 кв. м. та земельна ділянка, на якій знаходяться визначені будівлі, загальною площею 0,0933 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вказував на те, що про необхідність виконання зобов'язання позивач повідомляв боржника і іпотекодавця, проте вимога виконана не була.

Просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 502 919, 50 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищевикладені обставини.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно вимог ЦПК України. Суд ухвалив по справі заочне рішенн.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду від 14 травня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ«ДІЯР» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок погашення заборгованості у сумі 502 919,50 грн. за кредитним договором № 010/14/664 від 17.01.2011 року, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ДІЯР» звернуто стягнення на майно - предмет іпотеки за договором іпотеки від 20.01.2011 року, що належить ОСОБА_2, а саме:

- магазин-кафетерій, загальною площею: 283,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого Фастівецькою сільською радою, Фастівського району, Київської області 19.11.2009 року на підставі рішення виконкому Фастівецької сільської ради від 17.11.2009 за №11/3 та зареєстроване в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №400, книга 6;

- земельну ділянку для комерційної діяльності, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 0,0933 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, що виданий Фастівецькою сільською радою, Фастівського району, Київської області на підставі рішення Фастівської сільської ради №4-20-У від 03.06.2008 року і який зареєстрований в Книзі записів державних актів права приватної власності на землю 25.06.2008 року за НОМЕР_3. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі встановленому у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в розмірі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності по щомісячному платежу у сумі 48000 грн., також позивачем порушено строки для звернення з вимогами про стягнення пені, крім того, суд не визначився з початковою ціною предмета іпотеки та не зазначив її в судовому рішенні.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

По справі встановлено, що 17.01.2011 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ДІЯР» було укладено генеральну кредитну угоду №01/14/663 про надання позичальнику кредитних коштів в порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, укладеними в її рамках.

Так, 17.01.2011 між позивачем та третьою особою в рамках генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір №010/14/664 про надання відновлювальної кредитної лінії в сумі 500 000 грн., строком до 10.01.2012 року зі сплатою 19 % річних. 22.12.2011 року укладено додаткову угоду №1, якою збільшено відсоткову ставку до 23 % річних, строком до 10.10.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору ТОВ «ДІЯР» зобов'язувалося забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Згідно з п. 1.5 кредитного договору кредит наданий позичальникові на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та оплати за користування.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі прострочені проценти), пеню, штрафи та інші платежі відповідно до договору.

Згідно з п.13.4 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «ДІЯР» сплачує кредитору пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Згідно п.13.6 Кредитного договору від 17 січня 2011 року до всіх правовідносин, пов»язаних з укладанням та виконанням Договору, застосовується строк позовної давності - п»ять років.

20.01.2011 року для забезпечення виконання зобов'язань позичальника, які виникають з кредитного договору, між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Куцевол Н.М. та зареєстрований за N20, за умовами якого (п.п.1.2-1.3) іпотекодавець передав в іпотеку належне йому нерухоме майно: магазин-кафетерій, загальною площею 283,1 кв.м. та земельну ділянку, на якій знаходяться визначені будівлі, загальною площею 0,0933 га за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3.1.4 вказаного іпотечного договору, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або боржником за Генеральною кредитною угодою, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, включаючи сплату процентів, неустойки та інших витрат.

Згідно з п. 6.2. договору іпотеки від 20.01.2011 іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у томі числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісіями, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за ГКУ, вони не будуть виконанні.

Пунктом 6.3. договору іпотеки передбачено право Іпотекодержателя вимагати дострокового виконання кредитних зобов»язань, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи встановлено, що 18 жовтня 2012 року банком надіслано на ім»я ОСОБА_2 лист-вимогу № СІ 1-120-1/09/5154 про дострокове погашення кредитної заборгованості, яка виникла у позичальника ТОВ « Діяр» станом на 11 жовтня 2012 року і яка становила суму 452 439,76 грн. Одночасно, в листі викладено попередження про те, що заборгованість має бути погашена в місячний термін і що сума заборгованості буде збільшуватися за рахунок нарахування відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання боргових зобов»язань.

Даний рекомендований лист-вимога отримана ОСОБА_2 08 листопада 2012 року (а.с.28-29).

Судом встановлено, що Позичальник порушив умови вищевказаних кредитних договорів в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами; Іпотекодавець - залишив вимогу банку без задоволення.

Станом на 20.02.2015 року сума загальної заборгованості позичальника за кредитним договором №010/14/664 від 17.01.2011 становить 502 919,50 грн. і складається з : 329610,00 грн. - заборгованості за кредитом; 125633,21 грн. - заборгованісті за процентами; 37107,21 грн. - пені за прострочення кредиту; 10569,08 грн. - пеня за прострочення процентів (а.с.6-9).

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Ст.ст. 572, 575, 589, 591 ЦК України встановлюють, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. В силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з обставин справи та вимог закону та дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем та третьою особою- позичальником ТОВ « Діяр» кредитні зобов'язання не виконано, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими.

Колегія погоджується з даним висновком суду.

Посилання відповідача на те, що судом пропущено строки позовної давності на звернення до суду по щомісячному платежу у сумі 48000 грн., який відповідач мав погасити до 31.01.2012 року, а з позовом звернувся 26.02.2015 року, а також, що позивачем невірно визначено строки для стягнення пені за неналежне виконання кредитних зобов»язань позичальником, не заслуговують на увагу. Як вже наголошувалося, умовами кредитного договору, укладеного між банком та позичальником обумовлено, що до всіх правовідносин, що пов»язанні з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у п»ять років (п.13.6 кредитного договору від 17.01.2011 року; доповненнями та додатковою угодою до кредитного договору зміни до даного пункту не вносилися).

Разом з тим, на думку колегії, резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження необхідно змінити, виходячи з такого.

Рішення суду першої інстанції по даній справі ухвалено 14 травня 2015 року.

Відповідно до роз»ясень, викладених в постанові Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а саме п.42 Пленуму, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України »Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов»язковому порядку має значитися : загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки- шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотеко держателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації ( при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за зазначені ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд керувався вказаними роз»ясненнями Пленуму.

Проте, відповідно до Правової позиції, викладеної Верховним судом України у справі за №6-61цс15 від 27 травня 2015 року, в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки має бути зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В силу ст..360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п.1-2 частини першої ст..355 цього Кодексу, є обов»язковими для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У ході розгляду справи в апеляційній інстанції, позивач, з метою обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу відповідача, у відповідності до вимог ст..ст.39,43 Закону України «Про іпотеку» та судової практики, викладеної у Постанові Пленуму ВСУ від 27.05.2015 року, надав Звіт про оцінку нежитлової будівлі загальною площею 283,1 кв.м. та земельної ділянки, на якій вона розташована, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 станом на 06 листопада 2015 року ( а.с. 143-198). Згідно експертної оцінки ринкова вартість нерухомості, що є предметом іпотеки, власником якої є ОСОБА_2, складає 780 000 грн. (нежитлова будівля-682000 грн., земельна ділянка-98000 грн.).

Оскільки на час ухвалення судового рішення по даній справі, суд позбавлений був можливості урахувати правові позиції ВСУ щодо зазначення в судовому рішенні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в грошовій формі, колегія вважає за можливе врахувати наданий позивачем звіт та в межах, наданих законом апеляційній інстанції, внести зміни в резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

При цьому колегія враховує також, що договором іпотеки від 20 січня 2011 року, зокрема п.6.5.3 договору, сторони обумовили, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса може проводитися, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем або іпотекодержателем, якщо така згода не досягнута - спеціальною організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому, початкова ціна не може бути нижчою за 90 % вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

У даному випадку, початкова ціна іпотечного нерухомого майна не може бути меншою за 702 000 грн. (90 % від 780000 грн.).

В свою чергу, від представника ОСОБА_2 23 листопада 2015 року на ім.»я суду також надішли матеріали Звіту про експертну грошову оцінку спірного іпотечного майна, виконаного ТОВ «САБО+» ( а.с.211-223,224-236).

Як вбачається з даних матеріалів, предметом експертної оцінки було майно - нежитлове приміщення - магазин-кафе, загальною площею 275,5 кв.м. в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій знаходиться нежитлове приміщення. При цьому, зі змісту експертних матеріалів вбачається, що оцінка нерухомості проводилася без дослідження правоустановчих документів, технічної документації на будинок, державного акту на право власності на землю, даних управління земельних ресурсів у Фастівському районі про нормативну оцінку спірної земельної ділянки, без огляду спірного майна на місцевості. Оцінка майна носить узагальнений характер, з урахуванням середньозваженої вартості пропозицій подібного майна. Суб»єктом оціночної діяльності не взято до уваги, що згідно виписки з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09 липня 2010 року загальна площа будівлі приміщення - магазину-кафе в АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_2, становть 283,1 кв.м., а не 275,5 кв., а її загальна вартість та експертна вартість зазначена як 776 000 грн., будівля має відповідний відсоток зносу (а.с.179).

На думку колегії, наданий відповідачем Звіт відповідно до ст..ст.57-60 ЦПК України не можна вважати належним та допустимим доказом по справі

та не може бути покладено в основу доведеності доводів відповідача, щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм цивільного права, то вони не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Крім того, в розумінні ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст. 307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2015 року змінити в частині визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та викласти її в наступній редакції:

Визначити спосіб реалізації предметі іпотеки шляхом проведення торгів у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі встановленому у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та п. 6.53 Договору іпотеки від 20 січня 2011 року, зазначивши, що початкова ціна продажу - не може бути нижчою за 90% вартості предмету іпотеки, визначеної шляхом його оцінки, а саме 702 000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді