Рішення № 53864562, 24.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/369/14-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/6037/15 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 26 24.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про звернення стягнення на предмет застави,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2014 року позивач ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості та збитків, посилаючись на те, що 02 грудня 2011 року ТОВ «Порше Мобіліті» уклало із ОСОБА_2 кредитний договір, за умовами якого відповідачеві надано кредит у сумі 115293,49 грн., що еквівалентно 14365 доларів США строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, для придбання автомобіля VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, а 12 листопада 2012 року - додаткову угоду до договору, за якою позивач протягом визначеного строку зобов'язувався надати додаткову суму кредиту у сумі, еквівалентній 3765,32 долари США в українських гривнях, що становило 30220,46 грн., з цільовим призначенням сплата страхових платежів за договором страхування. Крім того, ОСОБА_3 виступила поручителем ОСОБА_2 за договором поруки від 02 грудня 2011 року. З липня 2013 року відповідач перестав виконувати свої зобов'язання за договором, внаслідок чого загальна сума заборгованості складає 333108,28 грн., вимоги про повернення кредиту залишилися без відповіді. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між товариством та ОСОБА_2 було також укладено договір застави транспортного засобу від 02 грудня 2011 року, за яким відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VOLKSWAGEN модель Polo Sedan. Позивач змушений був скористатися своїм правом відповідно до договору і почати процедуру звернення стягнення на предмет застави шляхом здійснення виконавчого напису, але заборгованість залишилася не стягнутою. Заставний автомобіль було відчужено 11 липня 2013 року на користь ОСОБА_5, а 06 листопада 2013 року ОСОБА_5 відчужив його на користь ОСОБА_4, у власності якого він на даний час знаходиться. Уточнивши позовні вимоги в серпні 2015 року, просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором та додатковою угодою до кредитного договору у сумі 333108,28 грн. звернути стягнення на предмет застави - автомобіль VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом його вилучення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу від 06 грудня 2011 року, покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2015 року в задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.

Позивач ТОВ «Порше Мобіліті» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів справи суд вбачає, що 02 грудня 2011 року між ТОВ «Порше Мобіліті», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 500002662, за умовами якого позичальник ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 115293,49 грн., що еквівалентно 14365 доларів США на строк 60 місяців із змінною процентною ставкою 9,90 %, разовою комісією 2,50 % від суми кредиту для придбання автомобіля VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2011. Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до ст. 1.3 загальних умов кредитування.

Згідно із п. 3 загальних умов кредитування, які є складовою частиною кредитного договору, сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) і повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.

Згідно із умовами поруки, визначеними загальними умовами кредитування, поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань позичальника на підставі або у зв'язку з кредитним договором або будь-якою його невід'ємною частиною.

06 грудня 2011 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу № 500002662, зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 13 грудня 2011 року за № 11961096, за умовами якого заставодавець з метою забезпечення вимог заставодержателя за кредитним договором від 02 грудня 2011 року заставляє майно, а саме автомобіль VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2011, державний номер НОМЕР_2, колір чорний. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 135639,40 грн.

Згідно п. 2.1.1. договору застави у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Згідно розділу 5 договору застави, у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов'язань перед заставодержателем за кредитним договором та цим договором, нотаріус на вимогу заставодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не буде узгоджене сторонами або дозволено законодавством. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, зазначеному в п. 1.1 цього договору, або, за вимогою заставодержателя, визначається незалежними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателями.

В подальшому на автомобіль із зазначеними характеристиками було накладено заборону відчуження 30 січня 2013 року на підставі договору застави рухомого майна, укладеного з ПАТ «ПроКредит Банк» (а. с. 44 т. 2).

12 листопада 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін/додаткова угода № 1 до кредитного договору № 500002662 від 02 грудня 2011 року, за умовами якої компанія зобов'язується надати позичальнику додаткову суму кредиту у сумі еквіваленту 3765,32 долари США в українських гривнях, що еквівалентно 31101,54 грн., для сплати страхових платежів відповідно до договору страхування № 28-0199-РМ2-12-00129 від 07 грудня 2012 року, укладеного позичальником з Українська страхова група, ПАТ СК на виконання умов кредитного договору. Строк кредитування за цією додаткового угодою дорівнює строку, що лишається до припинення кредитного договору. Зобов'язання позичальника за додатковою угодою є незабезпеченим. Умови договору застави, укладеного сторонами, та умови договору поруки, передбачені загальними умовами кредитування, не застосовуються до зобов'язання з повернення суми додаткового кредиту.

03 грудня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_6, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2011, державний номер НОМЕР_2, колір чорний, в рахунок забезпечення вимог ТОВ «Порше Мобіліті» на суму 118505,73 грн. (а. с. 69 т. 2).

Згідно довідок УДАІ ГУ в м. Києві МВС України від 14 липня 2014 року та 30 жовтня 2014 року власником автомобіля VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1 є ОСОБА_4, право власності зареєстровано з 06 листопада 2013 року, перереєстрація з ОСОБА_5, який був власником автомобіля із 11 липня 2013 року, а до нього - ОСОБА_2, із 06 грудня 2011 року (а. с. 152, 185 т. 1).

Згідно листа ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції від 04 вересня 2015 року № 364/1, на виконанні у відділі перебуває виконавчий напис № 1749 від 03 грудня 2013 року про стягнення боргу в розмірі 120505,73 грн. на користь ТОВ «Порше Мобіліті»; 28 березня 2014 року державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження в зв'язку з розшуком транспортного засобу боржника. Відомості про часткове погашення боргу на користь стягувача відсутні (а. с. 223 т. 2).

Станом на серпень 2015 року заборгованість за основною сумою становить: за несплаченими платежами 14128,39 грн., сума кредиту 203406,56 грн., плата за користування кредитом 29516,24 грн., а всього 247051,19 грн., за додатковою угодою заборгованість становить: несплачені платежі 22957,28 грн., штрафні санкції відповідно до умов п. 8.3 умов кредитування 2965,84 грн., штраф за порушення зобов'язань, вказаних в п. 3.3 договору, 23058,70 грн., штраф за порушення відповідачем вимог п. 5.5 договору 17294,02 грн., загальна сума штрафних санкцій - 43318,19 грн.; пеня за невиконання грошових зобов'язань за договором 2353,08 грн., пеня за порушення зобов'язань за додатковою угодою 1707,87 грн.; 3 % річних через невиконання грошових зобов'язань 705,92 грн., за додатковою угодою 508,44 грн.

Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» уклало договір від 29 березня 2011 року із ТОВ «ОРУМ» для супроводження процесу звернення стягнення на предмет застави, вартість послуг якого склала 5760 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50007349 від 04 грудня 2013 року. 15 жовтня 2010 року та 01 серпня 2011 року ТОВ «Порше Мобіліті» уклало договори із ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «ЮФ «Вернер» для супроводження процесу стягнення заборгованості, підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, послуги яких склали 8746,31 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09 січня 2014 року та від 10 жовтня 2013 року. Загальні збитки позивача на звернення стягнення на предмет застави, понесені до пред'явлення позову та підтверджені платіжними дорученнями, складають 14506,31 грн.

Наведені обставини стверджуються наявними в матеріалах справи доказами

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 549, 625 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. ст. 589, 590, 591 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави: у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; в інших випадках, встановлених договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про виникнення у позивача права на звернення до суду і спосіб захисту відповідає загальним засадам цивільного судочинства, обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_2 по справі не виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Враховуючи, що загальний розмір заборгованості та збитків, пов'язаних з пред'явленням вимоги - всього 333108,28 грн. значно перевищує вартість предмету застави, визначену договором - 135639,40 грн., вимоги про звернення стягнення на предмет застави відповідають загальним засадам цивільного судочинства - справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що він правомірно набув право власності на спірний автомобіль та є добросовісним, а також заперечення ПАТ КБ «ПроКредит Банк» щодо відсутності реєстрації обтяження на момент укладення договору застави від 29 січня 2013 року, оскільки, дійсно, матеріалами справи, а саме витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, підтверджується наявність відомостей про обтяження спірного автомобіля в реєстрі як на момент купівлі-продажу ОСОБА_4, так і на момент укладення договору застави рухомого майна із ПАТ «ПроКредит Банк».

Разом із тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач вже захистив порушене право шляхом звернення стягнення на спірний автомобіль за виконавчим написом нотаріуса, і на підставі виконавчого напису відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на спірний автомобіль.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони зроблені на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, в результаті порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено судове звернення на предмет застави та досудове врегулювання спору відповідно вимог ст. 26 цього Закону, за якою одним із способів позасудового звернення стягнення є реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ініційоване досудове врегулювання спору у вигляді вчинення виконавчого напису нотаріуса, однак процедура реалізації майна не була завершена в зв'язку із розшуком заставленого майна та зупиненням виконавчого провадження, і відомості щодо часткового погашення заборгованості у виконавчої служби відсутні.

Таким чином, досудовий порядок звернення стягнення на предмет застави став неможливий, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Вказані обставини та вимоги закону судом першої інстанції враховані не були, внаслідок чого судом зроблено передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.

Оцінюючи підставність позову, колегія суддів враховує, що факт наявності заборгованості та її розмір відповідачами спростовані не були.

Разом із тим, солідарний порядок стягнення заборгованості в цілому, як просить позивач, не відповідає вимогам закону та додаткового договору.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Пунктом 1.11 Договору про внесення змін/додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 02 грудня 2011 року чітко передбачено, що умови договору застави, укладеного сторонами, та умови договору поруки, передбачені загальними умовами кредитування, не застосовуються до зобов'язання з повернення суми додаткового кредиту.

Таким чином заборгованість, яка виникла в результаті невиконання зобов'язань за Договором про внесення змін/додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 02 грудня 2011 року, є зобов'язанням виключно позичальника ОСОБА_2 і не включається до солідарної заборгованості ОСОБА_3 за основним договором.

Виходячи із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який відповідачами не була спростований, заборгованість за основним договором, солідарними боржниками за якою є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складається із загальної суми основного боргу за договором 247051,19 грн., загальної суми штрафних санкцій 43318,19 грн., пені 2353,08 грн., 3 % річних 705,92 грн., а в цілому 293428,38 грн.; збитки, окремо понесені позивачем під час досудового звернення стягнення на предмет застави, складають 14506,31 грн. і також входять до солідарної відповідальності відповідачів, відтак в цілому до стягнення 307934,69 грн.

Одноособова відповідальність ОСОБА_2 за додатковою угодою складається із загальної суми основного боргу 22957,28 грн., пені 1707,87 грн., 3 % річних 508,44 грн., а всього 25173,59 грн.

В рахунок зазначеної заборгованості підлягає звернення стягнення на предмет застави у спосіб, визначений ТОВ «Порше Мобіліті».

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позов ТОВ «Порше Мобіліті» знайшов часткове підтвердження в судовому засіданні і підлягає задоволенню із врахуванням поділу загальної заборгованості на солідарну заборгованість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і одноособову заборгованість ОСОБА_2

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обстави, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судові витрати в розмірі 2318,92 грн. із кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення солідарної заборгованості ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_3) та ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_4) за кредитним договором № 5002662 від 02 грудня 2011 року у сумі 307934,69 грн., а також заборгованості ОСОБА_2 за додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 5002662 від 02 грудня 2011 року у сумі 25173,59 грн. звернути стягнення на предмет застави: автомобіль VOLKSWAGEN модель Polo Sedan, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб.см., рік випуску 2011, що належить на праві власності ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_5) шляхом його вилучення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження 02152 м. Київ, проспект Павла Тичини 1В офіс В, ідентифікаційний код 36422974, п/р 26001014076000, філія «КІБ» Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», м. Київ МФО 300379) та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу № 5002662 від 06 грудня 2011 року.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із кожного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» судові витрати в розмірі 2318,92 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.