Вирок № 53864516, 20.11.2015, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/476/15-к

Провадження № 1-кп/382/78/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю прокурора Шиленко Я.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника- адвоката ОСОБА_2

представника потерпілих- адвоката ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5- ОСОБА_4

представника цивільного відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні дитину-інваліда ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого трактористом в ТОВ "Агротоп", зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, вулиця Ковпака-11, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2010 року близько 8 години ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем «VOLVO FH 12», номерний знак НОМЕР_1, із напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», номерний знак НОМЕР_2, завантаженим на 21461,10 кг, рухаючись на 123 км.+300м. дороги Київ-Харків, в напрямку міста Києва, що на території Яготинського району Київської області, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме:

пункту 1.2, згідно з яким в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

пункту 1.3, згідно з яким учасники дорожнього руху зобовязані знати і неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими;

пункту 1.5, відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків;

пункту 1.10, в частині значення терміну «небезпека для руху», що зобовязує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися вразі зміни дорожньої обстановки (у тому числі появи рухомого обєкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), що загрожує безпеці дорожнього руху. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу на зустріч загальному потоку;

пункту 2.3 «б», який для забезпечення безпеки дорожнього руху зобовязує водіїв: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

пункту 10.1, який зобовязує водіїв перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

пункту 12.1 згідно з яким, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

пункту 12.3, відповідно до якого з моменту виникнення небезпеки для руху, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу;

пункту 12.9 «б», яким водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість на дорогах, де встановлені дорожні знаки 3.29 (обмеження максимальної швидкості) та 3.31 (Зона обмеження максимальної швидкості).

Не обравши безпечної та перевищивши максимально дозволену на даній ділянці дороги швидкість (70 км. на годину), ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.9 «б» Правил дорожнього руху, в результаті чого втратив контроль за дорожньою обстановкою і керуванням автомобіля із напівпричепом завантаженим на 21461,10 кг, як фактором, що вимагав особливої обережності та уваги.

Через втрату такого контролю, в момент виявлення на його смузі руху зустрічного автомобіля «AUDI 100», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9, що наближався, ОСОБА_1, не обмежившись екстреним гальмуванням на своїй смузі, виїхав на смугу зустрічного руху, куди вже повернувся автомобіль «AUDI 100», де сталось зіткнення зазначених транспортних засобів.

У відповідності до пунктів 1.2, 10.1, 12.3 та 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху») ОСОБА_1 зобовязаний був з моменту, коли мав обєктивну можливість побачити, що на його смугу руху виїжджає зустрічний автомобіль «AUDI 100» своєчасно застосувати гальмування, не виїжджаючи на зустрічну сторону проїзної частини.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «AUDI 100», номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_9 загинув на місці. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №15/т від 10 січня 2011 року він отримав руйнування тулуба, голови та кінцівок, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення і перебувають у прямому причинному звязку з настанням смерті.

Злочинна недбалість необережного діяння ОСОБА_1 проявилась у тому, що він грубо порушуючи правила безпеки руху, міг і повинен був передбачити можливість дорожньо-транспортної пригоди із тяжкими наслідками.

Порушення ним Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному звязку із загибеллю ОСОБА_9

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та дав показання, що він працював в ТОВ «Саноіл» водієм. 17 листопада 2010 року близько 8 години він, керуючи вантажним автомобілем «VOLVO», рухався із швидкістю близько 90 км/год. по дорозі «Київ-Харків» у напрямку м. Києва. Був туман, дорожнє покриття було вологим. Під час руху він побачив, що на його смугу руху виїхав автомобіль, в зв?язку з чим він загальмував, та від чого його автомобіль занесло вліво. Автомобіль АУДІ він побачив приблизно за 100 метрів. Зіткнення сталось на розподільчій смузі. Після зіткнення він зателефонував в міліцію в м. Пирятин. Працівники міліції приїхали о 10 годині. До зіткнення його автомобіль був у технічно справному стані. Видимість була погана. Він не здійснював ніяких маневрів, тільки загальмував. При цьому, габаритні вогні горіли в обох автомобілях. Працівникам міліції він одразу розповів, що сталося. Він хотів допомогти сім?ї загиблого грошима, проте дружина померлого відмовилась прийняти від нього 5000 гривень. Підсудний та його захисник просили в разі вирішення питання про відшкодування шкоди не приймати до уваги висновки судово-психологічних експертиз, оскільки використана під час досліджень методика є недосконалою, піддається критиці самими науковцями. Також висновки викликають сумніви з тих підстав, що не дивлячись на різний вік потерпілих, експерти застосовують найвищі значення коефіцієнтів у визначенні розмірів шкоди та розміри шкоди є однаковими. Крім цього, підсудний та його захисник просили прийняти до уваги висновок комісійної транспортно трасологічної та автотехнічної експертизи державного науково дослідного експертно- криміналістичного центру МВС від 18 листопада 2014 року, проведений стороною захисту, копія якого була приєднана до матеріалів кримінального провадження (т.4 а.с.299-310), та оригінал якого наданий суду. За даним висновком дії автомобіля АУДІ не відповідали вимогам п.12.9, 10.1, 11.3 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв"язку із подією пригоди.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_1 вину не визнав, його вина в судовому засіданні доведена показаннями потерпілих, свідків, іншими доказами зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_10 в судовому засіданні дали показання, що 17 листопада 2010 року вони дізнались про дорожньо транспортну пригоду. Смертю чоловіка потерпілої та батька дітей заподіяна непоправна шкода. Підсудний не намагався допомогти сім?ї загиблого. Сім?я опинились в скрутному матеріальному становищі, оскільки фактично і дружина і діти знаходились на утриманні загиблого. Вони неспроможні самостійно сплачувати борги за кредитним договором, гроші за яким витрачались на будівництво будинку. Донька загиблого навчається на контрактній основі, а його син є учнем. Діти залишились без батька, без його допомоги та турботи. Всі вони пережили глибоку психологічну травму. Непоправна втрата наклала відбиток на все їх життя, вплинула на стан здоров?я. Просили задовольнити їх позови в повному обсязі.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Саноіл» проти позовів заперечував, мотивуючи це в тому числі тим, що суми відшкодування шкоди є занадто високими.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Перша» проти позову заперечував, так як страхова компанія оплатила ОСОБА_4 витрати на ритуальні послуги та на встановлення памятника.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання, що він працював слідчим. В день ДТП близько 9 години ранку він виїздив на місце пригоди. Він приїхав раніше за слідчо-оперативну групу. ОСОБА_1 був тверезий, від пояснень відмовлявся. ДТП сталося вранці, місцями був туман, дорожнє покриття було сухим. Психологічні експертизи були призначені за клопотаннями потерпілої сторони, будь-якого тиску під час слідства на нього не чинилось.

Свідок ОСОБА_12, який працював інспектором ДПС, в судовому засіданні дав показання, що близько 9 години ранку його викликали на місце ДТП, зіткнулися вантажний автомобіль «VOLVO» та легковий «АУДІ». Під час ДТП водій легкового автомобіля загинув. Які були погодні умови та стан дорожнього покриття, не памятає.

Допитана в режимі відеоконференції експерт ОСОБА_13 дала показання, що вона підтримує експертні висновки судово-психологічної експертизи. Частина висновку щодо розміру шкоди є вірогідною. Максимальне значення коефіцієнтів «С», «І» застосовано нею, оскільки постраждалі все наступне життя будуть позбавлені можливості користуватись благами, які мали до смерті загиблого. Переживання родичів загиблого є як однаковими, так і різними. Проте, кожний з них втратив рідну людину. Моральні страждання матері і доньки підпадають під застосування такого коефіцієнту. В експертизі застосована методика ОСОБА_14, вона випробувана протягом 10 років, внесена до реєстру експертних досліджень. Розмір компенсації відповідає формулюванню смерті близького родича. До використаної методики у 2003 році були внесені зміни, раніше вона неодноразово корегувалась. Тлумачення коефіцієнтів є суто психологічним. В потерпілих був встановлений психологічний розлад, це було відображено і у медичній документації.

Допитана в режимі відеоконференції експерт ОСОБА_15 дала показання, що вона підтримує свій висновок судово- психологічної експертизи. Переживання кожного індивідуальні. Дитяча психіка є більш чуттєвою, вона ще не сформувалася, а тому подальший її розвиток може постраждати. Батьківське виховання це переважне, головне у розвитку дитини. Методика змінювалась, оскільки Ердлевський юрист, а експерт-психолог використовує психологічні аспекти, він не може визначати поняття вини. Розмір відшкодування шкоди визначається судом. Експертиза визначає орієнтовний розмір шкоди. Психологи можуть досліджувати «характер участі», «характер діяльності», поняття умислу, вини ними не застосовується. Зміни до методики ОСОБА_14 були внесені науковим колективом, самим автором. Застосування значень коефіцієнтів пов?язано з тим, що на момент обстеження у дитини були порушення психічної діяльності, були констатовані наявність гострої психологічної травми. Реакція на смерть людини різна. Максимальне значення коефіцієнтів пояснюється стійкими порушеннями психологічного благополуччя, порушенням всіх сфер життя, довічною втратою. Син загиблого назавжди буде відчувати, що сім?я є неповною.

Допитаний в режимі відеоконференції експерт ОСОБА_16 дав показання, що під час проведення комісійної судової автотехнічної експертизи були використані дані висновків № 2952 судової транспортно- трасологічної експертизи, № 2953 комісійної судової транспортно трасологічної та автотехнічної експертизи, які були проведені також Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також дані щодо технічного стану транспортних засобів та висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз щодо швидкості автомобіля AUDI. Не дивлячись на те, що у момент зіткнення із вантажним автомобілем поздовжня вісь автомобіля AUDI могла знаходиться під кутом від 12 до 22 градусів до правої межі проїзної частини невідповідність правилам дорожнього руху водія ОСОБА_1 є у причинному зв?язку із зіткненням. Якщо цей кут складав біля 22 градусів, то виїзд автомобіля AUDI на смугу зустрічного руху міг змусити водія автомобіля VOLVO вжити заходи по маневруванню та гальмуванню, проте і в цьому випадку водій автомобіля VOLVO не повинен був здійснювати маневр відвертання у бік зустрічної смуги. Після дослідження даних зазначених у протоколі відтворення обстановки та обставин події, такий кут становив 15 градусів, тобто він вписувався у значення, визначені експертами. Показання стосовно метричних параметрів, зазначених ОСОБА_1, в тому числі віддалі до автомобіля AUDI, в момент коли він його побачив, є неспроможними, та ці віддалі повинні бути значно більшими. Водій VOLVO не перебував в аварійному стані, зупиночний шлях був меншим від віддалі до місця зіткнення. В момент первинного контакту місце розташування вантажного поїзду було таким, що вільним залишалась частина дороги в дві ширини вантажного поїзду, та у виїзді на зустрічну смугу у водія VOLVO необхідності не було.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 листопада 2010 року (а.с.12-16 том 1) вбачається, що огляд початий об 11 год 10 хв., місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться на 123 км+300 м автошляху Київ-Харків на горизонтальній прямій ділянці дороги, вид та тип покриття-середньозернистий, асфальтобетон, дорожнє покриття призначено для руху в двох напрямках, ширина розділової смуги- 0,15, біла дорожня розмітка призначена для розподілу транспортних потоків в зустрічних напрямках, до проїзної частини примикає справа бордюрний камінь -1, розділова смуга, грунт, зліва: узбіччя, грунт, далі за тротуаром-узбіччям розташовані справа та зліва- лісосмуги, рух на даній ділянці не регулюється, світла пора доби, автомобіль та причіп розташовані на відстані 300 м до знаку 123 та на відстані 10,4 м до лівого узбіччя по напрямку руху до м. Харків, автомобіль НОМЕР_4 розташований на відстані 318 м від кілометрового знаку 123 та на відстані 15 м до лівого узбіччя по напрямку руху до м. Харків, похмуро, туман, без опадів, покриття сухе, чисте, труп ОСОБА_9 розташований частково в салоні автомобіля.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17 листопада 2010 року (а.с. 17-18, плану-схеми до протоколу та фототаблиці а.с.19-31 том 1) вбачається, що огляд початий о 7 год. 50 хв., при денному освітленні, у туманну погоду, оглядом місця події являється ділянка автошляху Київ-Харків на 123 км + 300 м., яка розташована в Яготинському районі Київської області. На даній асфальтовій автодорозі знаходиться кілометровий знак 123, від якого на відстані 300 метрів знаходиться чорний автомобіль ОСОБА_16 в розбитому виді, з державним номерним знаком 467-44 КК. Даний автомобіль знаходиться на відстані 7 метрів від лівого краю узбіччя. Біля автомобіля ОСОБА_16 знаходиться на відстані 30 см труп ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6

З протоколу огляду транспорту від 17 листопада 2010 року (а.с.32-34 том 1) вбачається, що на автомобілі «VOLVO FH 12», номерний знак НОМЕР_1 збито: передня права блок фара, передня ліва блок фара, передній бампер, захисна решітка радіатора, передня та ліва частини стопера, деформовано: передня ліва дверка кабіни, верхня частина обліцовки кабіни, ліва частина обліцовки кабіни, ліва підніжка кабіни, радіатор, лівий амортизатор кабіни, рама автомобіля, пошкоджено лобове скло, переднє праве крило, кожух коробки передач. Стан рульового управління після ДТП неможливо перевірити, стан гальмівної системи робочої та стоянкової після ДТП неможливо перевірити, передня ліва шина має пошкодження, розбита передня права та ліва блок фари, передні права та ліва противотуманні фари, вантаж масою близько 21000 тон. У напівпричіпа «SCHMITZ SKO 24», номерний знак НОМЕР_2 деформований лівий кожух для кріплення противовіткатного башмака, стан гальмівної системи робочої та стоянкової після ДТП неможливо перевірити. Розбито та деформовано весь автомобіль «AUDI 100», номерний знак НОМЕР_3, стан рульового управління та стан гальмівної системи після ДТП не має можливості перевірити, відсутні передні праве та ліве колеса, розбита права та ліва фари, відсутній лівий задній блок ліхтаря, розбиті склоочисники та дзеркала заднього виду, відірвано двигун автомобіля.

З протоколу огляду (а.с.181 том 2) вбачається, що автомобіль «Ауді 100» знаходиться на огородженій території майданчику. Даний автомобіль темно-зеленого кольору у пошкодженому вигляді, механічні пошкодження якого характерні для ДТП, а саме: відокремлений двигун автомобіля, який знаходиться поруч з автомобілем, розбиті всі стекла автомобіля, механічні пошкодження в автомобілі локалізовані в передній лівій та боковій лівій частині . При цьому деформація механічних пошкоджень направлена спереду назад по напрямку руху автомобіля, капот автомобіля деформований у вигляді складчастих зминань спереду назад. Автомобіль «Вольво» має механічні пошкодження, локалізовані в передній лівій частині, при цьому деформація механічних пошкоджень направлена спереду назад. Шляхом співставлення переднього капоту автомобіля ОСОБА_16 до пошкодженої передньої частини автомобіля Вольво встановлено співпадіння пошкоджень, які локалізовані на передньому капоті автомобіля ОСОБА_16 з пошкодженнями на автомобілі Вольво.

З довідки метеорологічної станції Яготин (а.с.15-16) вбачається, що на 8 годину ранку 17 листопада 2010 року температура повітря 6.6 градусів тепла, відносна вологість повітря 100%, вітер східно-північно-східний 3 м/с, максимальний порив 6 м/с, був туман, з 6 год 30 хв. до 9 годин мряка, випало 0.0 мм опадів, метеорологічна видимість 200 м, станом на 11 годину туман, випало 0.0 мм опадів, метеорологічна видимість 400 м.

З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння (а.с.35 том 1) вбачається, що у ОСОБА_1 ознак сп?яніння не виявлено.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с.109 том 1) вбачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 показав, що зіткнення сталося на смузі руху у напрямку м. Харків на відстані 2.2 метра від переривчастої лінії дорожньої розмітки, що поділяє зустрічні потоки транспортних засобів. ОСОБА_1 встановив автопоїзд на смузі руху у напрямку м. Києва. При цьому ліві колеса автопоїзда знаходилися на відстані 0,3 метра від переривчастої лінії дорожньої розмітки та відстань від місця зіткнення до автопоїзда склала 61,0 м. Легковий автомобіль ОСОБА_16 знаходився у лівій смузі у напрямку м. Харкова, при цьому праві колеса легкового автомобіля знаходилися на переривчастій лінії дорожньої розмітки, що поділяє зустрічні потоки транспортних засобів і відстань від місця зіткнення до легкового автомобіля склала 56 м.

З довідки голови представництва «ОНУР» від 10.12.10, (а.с.111 т.1) видно, що станом на 17 листопада 2010 року на 123 км.+ 300 м. обмеження швидкості становило 70 км/год.

З акту судово-медичного дослідження від 18.11.2010 року (а.с.119-120 том 1) вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала від руйнування декількох ділянок тіла. Виявлені на тілі трупа ушкодження характерні для ДТП, в крові трупа ОСОБА_9 спиртне не виявлено.

З висновку судово-медичної експертизи (а.с. 121 том 1) вбачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено руйнування тулуба, голови та кінцівок. Смерть ОСОБА_9 настала від вищеописаних ушкоджень. Ушкодження за давністю можуть відповідати вказаному терміну та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення, знаходяться в прямому причинному зв?язку з настанням смерті. Ушкодження могли виникнути на місці водія в салоні легкового автомобіля. На момент смерті ОСОБА_9 був тверезий.

З висновку трасологічної експертизи № 927 А (а.с. 101-104 том 1 ) вбачається, що місце зіткнення автомобіля «AUDI 100», номерний знак НОМЕР_3 та автопоїзда «VOLVO FH 12», номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», номерний знак НОМЕР_2 знаходилось біля лівого краю лівої смуги руху по ходу автопоїзда «VOLVO FH 12», номерний знак НОМЕР_1 (ліва смуга руху в напрямку м. Києва), найбільш вірогідно зіткнення відбулося по ходу сліду гальмування в межах від краю сліду розливу мастила до переходу сліду гальмування з проїзної частини до розподільчої смуги (вказано стрілками на іл.. 1,4,6 до даного висновку). Ознак, за допомогою яких, можливо б встановити точніше місце розташування зіткнення транспортних засобів відносно елементів дороги, а відповідно і його розташування від початку сліду гальмування не встановлено.

З висновку авто-технічної експертизи № 35-А від 1.02.11(а.с.132-140 том 1) вбачається, що за даних дорожніх умов слід автопоїзда «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», зафіксований на місці пригоди, відповідає швидкості його руху перед початком гальмування 78 км/год. Але, оскільки в процесі зіткнення транспортних засобів деяку частину кінетичної енергії автопоїзда було затрачено на деформацію деталей транспортних засобів, то дійсна швидкість руху автопоїзда була більшою. Таким чином, можливо зробити висновок, що вказане водієм значення швидкості 90 км/год. є технічно спроможним. За даних дорожніх обставин, з технічної точки зору, водій автопоїзда «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24» повинен був діяти згідно вимог таких пунктів Правил дорожнього руху: п.12.1, тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.3- тобто з моменту виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів по зменшенню швидкості руху транспортних засобів аж до його зупинки;п.12.9 б), тобто водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на дорогах, де встановлені дорожні знаки 3.29 (обмеження максимальної швидкості) та 3.31 (зона обмеження максимальної швидкості ). Згідно п.1.10 ПДР, небезпека для руху-зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухового об?єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного стану, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитись. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку. Задані покази водія автопоїзда «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24» щодо розташування транспортних засобів в момент виявлення ним автомобіля «AUDI 100» на смузі свого руху є технічно спроможним. В заданій дорожній ситуації, водій автомобіля «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24» мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «AUDI 100», для чого йому необхідно було виконати вимоги п.п.12.1.12.3 ПДР. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «AUDI 100» повинен був діяти згідно вимог п.п.1.2 та 11.2 ПДР, тобто рухатись по правій відносно напрямку свого руху стороні проїзної частини, якнайближче до правого її краю, а також згідно п.12.9 б). ПДР, тобто водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на дорогах, де встановлені дорожні знаки 3.29 (обмеження максимальної швидкості) та 3.31 (зона обмеження максимальної швидкості). З моменту виїзду автопоїзда «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24» на смугу зустрічного руху, водій автомобіля «AUDI 100» повинен був діяти згідно вимог п.12.3 ПДР, тобто з моменту виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів по зменшенню швидкості руху автомобіля аж до його зупинки.

З висновку експертизи технічного стану автомобіля 66-А від 25 січня 2011р (а.с.150-153 з фототаблицею том 1) вбачається, що система робочого гальма автомобіля «VOLVO FH 12», д.н. з. АХ 3915 АО. на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля «VOLVO FH 12», д.н. з. АХ 3915 АО, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «VOLVO FH 12», д.н. з. АХ 3915 АО на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей підвіски, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено.

З висновку авто-товарознавчої експертизи (а.с.166-168 том 1) вбачається, що ринкова вартість автомобіля НОМЕР_5 станом на 17.11.2010 року могла становити: 67325, 70 грн. Матеріальний збиток завданий власнику автомобіля НОМЕР_5 становить: 67325, 70 грн. Вартість відновлювального ремонту може змінюватись, у зв?язку з наявністю скритих дефектів.

З акту огляду транспортного засобу з фототаблицею (а.с.169-170 том 1) вбачається, що під час огляду автомобіля НОМЕР_5 виявлено, що транспортний засіб не підлягає відновленню.

З ремонтної калькуляції (а.с.171-177 том 1) вбачається, що витрати на ремонт автомобіля НОМЕР_6 складають 300460, 97 гривень, тобто перевищують його ринкову вартість.

З висновку додаткової судової автотехнічної експертизи № 170-А від 16.03.11 (а.с.43-53 том 2) вбачається, з технічної точки зору водій автопоїзда «VOLVO FH 12», державний номерний знак НОМЕР_7, з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», державний номерний знак НОМЕР_8 в заданій дорожній ситуації повинен був діяти згідно вимог таких пунктів ПДР: п. 12.1., тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 12.9.б.), тобто водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість на дорогах, де встановлені дорожні знаки 3.29. (обмеження максимальної швидкості) та 3.31 (Зона обмеження максимальної швидкості). З моменту виникнення небезпеки для руху, водій автопоїзда «VOLVO FH 12», державний номерний знак НОМЕР_7, з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», державний номерний знак НОМЕР_8 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3. ПДР, тобто при виникненні небезпеки для руху негайно вжити заходів по зменшенню швидкості руху транспортного засобу аж до його зупинки. В заданій дорожній ситуації, водій автопоїзда «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «AUDI 100», рухаючись з будь-якою меншою швидкістю ніж обрана 90 км/год., оскільки рух автопоїзда з меншою швидкістю давав більше можливості та часу для повернення автомобіля «AUDI 100» на смугу свого руху. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автопоїзда «VOLVO FH 12», державний номерний знак НОМЕР_7, з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_8 вимогам п.п. 12.1. та 12.3. ПДР знаходиться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Не залежно від того чи перебував водій автопоїзда «VOLVO FH 12», з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24», в аварійній обстановці чи не перебував, технічна можливість уникнути зіткнення полягала у виконанні ним вимог п.п. 12.1. та 12.3. ПДР, при виконанні яких, водій автопоїзда «VOLVO FH 12» з напівпричепом «SCHMITZ SKO 24» мав би технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «AUDI 100».

З висновку авто-технічної експертизи № 83 від 21.02.12 (а.с. 317-321 т.2) вбачається, що в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автопоїзда «VOLVO FH 12», реєстраційний номер НОМЕР_7 з напівпричепом «Schmitz SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_8 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР. В даній дорожній обстановці водію автомобіля AUDI-100, реєстраційний номер 467-44КК ОСОБА_9, з технічної точки зору належало керуватись вимогами п.10.1 ПДР. Виходячи з представленого на дослідження комплексу вихідних даних, в даній дорожній обстановці, водій автопоїзду «VOLVO FH 12», реєстраційний номер НОМЕР_7 з напівпричепом «Schmitz SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення з моменту виникнення небезпеки для його руху, якщо б він рухався своєю смугою прямолінійно, без застосування маневру відвороту ліворуч на сторону зустрічного руху. Виходячи з представленого на дослідження комплексу вихідних даних, в даній дорожній обстановці, в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди технічної точки зору знаходяться дії водія автопоїзда, а саме застосування ним маневру відвороту на сторону зустрічного руху, тобто невідповідність його дій вимогам п.12.3 ПДР в частині застосування прийомів керування, направлених на уникнення ДТП. При заданому комплексі вихідних даних, вважати дії водія автомобіля AUDI-100, реєстраційний номер 467-44КК, ОСОБА_9 такими, що знаходились в причинному зв'язку з виникненням ДТП, немає підстав технічного характеру.

З висновку судово-автотехнічної експертизи № 3647/12-52 від 14.06.12 (а.с. 328-333, т.2) вбачається, що виходячи з заданого слідством механізму ДТП, отриманими автомобілями АУДІ та ВОЛЬВО пошкодженнями та характеру їх переміщення в кінцеве положення з технічної точки зору відповідає швидкості руху автомобіля АУДІ на момент зіткнення з автомобілем ВОЛЬВО приблизно 86-93 км/год.

З висновку повторної судової комісійної (комплексної) транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 2952 від 25.04.13 (а.с.342-350, т.2) вбачається, що місце зіткнення автопоїзда в складі сідельного тягача VOLVO FH 12 р.н. АХ 3915 AO з напівпричепом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер АХ 5360 XX під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем AUDI 100. реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9 розташоване повністю на правій смузі проїзної частини дороги Київ - Харків, по напрямку руху до м. Харків (смузі руху а/м AUDI 100 р.н. НОМЕР_3), на ділянці, що безпосередньо передує розташуванню осипу ґрунту, уламків пластмасових деталей а/м AUDI, поблизу ґрунтової розподільчої смуги, коли ліві колеса автопоїзда були розташовані в межах "сліду гальмування". В момент первинного контакту під час ДТП мало місце зустрічно-перехресне, блокуюче, ексцентричне зіткнення під кутом біля 150°... 160° між повздовжніми осями транспортних засобів, який розкривається за напрямком руху годинникової стрілки відносно повздовжньої осі а/м AUDI 100, реєстраційний номер НОМЕР_3. В наступні моменти ДТП відбувалась зміна кута контактування в сторону його збільшення, із зміщенням деформованих частин і деталей лівої сторони а/м AUDI 100, реєстраційний номер НОМЕР_3 назад від нормального положення до ділянки розташування заднього лівого його крила. В первинний момент контактування, під час ДТП, автопоїзд в складі сідельного тягача VOLVO FH 12, реєстраційний номер АХ 3915 AO, з напівпричепом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер АХ 5360 XX, під керуванням ОСОБА_1 знаходився під кутом біля 8° до повздовжніх елементів дороги який розкривається ліворуч по напрямку його попереднього руху, відповідно автомобіль AUDI 100, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_9 знаходився під кутом 12….22° до повздовжніх елементів дороги, який розкривається праворуч відносно напрямку його переднього руху.

З висновку комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 2953 від 14 червня 2013 року (а.с. 352-362, т.2 ) вбачається, що показання водія ОСОБА_1 про те, що він побачив зустрічний автомобіль "ОСОБА_16 - 100" на своїй смузі руху у момент, коли останній знаходився на віддалі 56,0 м до місця зіткнення, а вантажний автопоїзд у цей же момент знаходився на віддалі 61,0 м до місця зіткнення, з технічної точки зору не можуть бути спроможними, оскільки якщо у момент, коли водій ОСОБА_1 побачив зустрічний автомобіль "ОСОБА_16 - 100" з віддалі 56,0 м від останнього до місця зіткнення, то у момент початку виїзду цього легкового автомобіля на зустрічну смугу руху віддаль від нього до місця мала б складати величину не менше як 83,3... 83,6 м, а віддаль від автопоїзда до місця зіткнення, в цей же момент мала б складати біля 79,2.. .86,2 м. У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_9 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 10.1; 11.2; 11.3 ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був вести свій автомобіль "ОСОБА_16 - 100" якомога ближче до правого краю проїзної частини, а якщо у процесі руху перед місцем ДТП виникала технічна необхідність у виїзді на зустрічну сторону проїзної частини, то перед таким виїздом водій ОСОБА_9 мав переконатися у безпеці такого маневру та дати дорогу зустрічному вантажному автопоїздові під керуванням водія ОСОБА_1 Водночас, даний висновок справедливий лише за умови, що перед ДТП автомобіль "ОСОБА_16 - 100" перед зіткненням у дійсності спершу виїхав на зустрічну смугу руху, а потім (уже на момент зіткнення) - повернувся на свою. Як показали проведені дослідження (з урахуванням результатів досліджень виконаних у висновку № 2952 від 25.04.2013 судової транспортно-трасологічної експертизи), якщо у момент зіткнення поздовжня вісь автомобіля "ОСОБА_16 -100" знаходилася під кутом біля 22° до правої межі проїзної частини, то у такому випадку вказаний легковий автомобіль таке положення міг би зайняти, лише повертаючись із зустрічної сторони проїзної частини. Але якщо у момент зіткнення поздовжня вісь автомобіля "ОСОБА_16 - 100" знаходилась під кутом біля 12° до правої межі проїзної частини, то у такому випадку вказаний легковий автомобіль таке положення у момент зіткнення міг би зайняти, знаходячись перед початком відвертання праворуч, на своїй стороні проїзної частини, хоча й впритул до осьової лінії. У такому випадку технічна можливість уникнути зіткнення із вантажним автопоїздом уже була пов'язана із можливістю чи неможливістю своєчасного виконання водієм ОСОБА_9 вимог п. 12.3 ПДР (тобто вона була пов'язана із своєчасним застосуванням ним екстреного гальмування з моменту початку виїзду вантажного автопоїзда на смугу руху автомобіля "ОСОБА_16 -100"). У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.2; 10.1; 11.2; 12.3 та 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху») ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був з моменту, коли мав об'єктивну можливість побачити, що на його смугу руху виїжджає зустрічний автомобіль "ОСОБА_16 -100" (якщо така ситуація у дійсності мала місце), своєчасно застосувати гальмування, не виїжджаючи, при цьому, на зустрічну сторону проїзної частини. При цьому встановлені слідством обставини технічного характеру (технічна справність вантажного автопоїзда, стан дорожнього покриття) не повинні були, з технічної точки зору, призвести до неконтрольованого з боку водія ОСОБА_1 виїзду керованого ним вантажного автопоїзда на зустрічну сторону проїзної частини. При заданих вихідних даних водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості зупинити свій вантажний автопоїзд до місця зіткнення. Однак, оскільки це місце зіткнення знаходиться повністю на зустрічній (по відношенню до напрямку руху вантажного автопоїзда) смузі руху та ще й вільною для проїзду (на момент зіткнення ) для водія вантажного автопоїзда могла залишатися смуга шириною біля 5.6 м (див. схему 1), дана експертиза має підстави зробити висновки про те, що за умови своєчасного застосування водієм ОСОБА_1 гальмування без виїзду на зустрічну сторону проїзної частини зіткнення між керованим ним вантажним автопоїздом та зустрічним легковим автомобілем не відбулося б, а тому водій - ОСОБА_1 при встановлених слідством обставинах мав би технічну можливість уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем "ОСОБА_16 - 100", якщо б діяв так, як це вказано вище (тобто гальмував, не виїжджаючи на зустрічну смугу руху). Якщо у момент зіткнення поздовжня вісь автомобіля "ОСОБА_16 - 100" знаходилась під кутом біля 12° до правої межі проїзної частини (що також встановлено у згаданому вище висновку № 2952 від 25.04.2013) то при такому вирішенні розвитку механізму ДТП автомобіль "ОСОБА_16 - 100" мав би повністю знаходитись на своїй стороні проїзної частини у момент, коли на його смугу руху почав виїжджати зустрічний автопоїзд, і з моменту початку цього виїзду та до моменту зіткнення водій легкового автомобіля ОСОБА_9 не тільки не мав технічної можливості своєчасно зупинити свій автомобіль, а й навіть міг не встигати привести у дію гальма свого автомобіля "ОСОБА_16 -100" поздовжня вісь автомобіля "ОСОБА_16 - 100" могла знаходитися під кутом від 12° до 22° до правої межі проїзної частини. Оскільки у висновку № 2952 від 25.04.2013 судової транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що у момент зіткнення із вантажним автопоїздом поздовжня вісь автомобіля "ОСОБА_16 правої межі проїзної частини, то якщо цей кут складав біля 22° , - причинами настання даної ДТП, з технічної точки зору, можуть бути наступні обставини: виїзд автомобіля "ОСОБА_16 - 100" під керуванням водія ОСОБА_9 на смугу зустрічного руху, що змушувало водія зустрічного вантажного автопоїзда застосувати заходи по маневруванню та гальмуванню; застосування водієм вантажного автопоїзда ОСОБА_1 відвертання у бік зустрічної смуги в ситуації коли для уникнення зіткнення достатньо було застосувати гальмування, не виїжджаючи за межі своєї смуги руху; якщо цей кут складав біля 12° , - причиною настання даної ДТП є факт виїзду вантажного автопоїзда під керуванням водія ОСОБА_1 на смугу руху автомобіля "ОСОБА_16 -100" на такій віддалі до останнього, яка вже була недостатньою для уникнення зіткнення.

З висновку комісійної судової автотехнічної експертизи від 01.08.14 № 1227 (а.с. 163-167, т.3) вбачається, що у заданій дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.2; 10.1; 11.2; 12.3 та 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху») ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був з моменту коли мав обєктивну можливість побачити, що на його смугу руху виїжджає зустрічний автомобіль «Ауді-100» (якщо така ситуація в дійсності мала місце), своєчасно застосувати гальмування, не виїжджаючи, при цьому на зустрічну сторону проїзної частини. При заданих вихідних даних водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості зупинити свій вантажний автопоїзд до місця зіткнення (яке, як установлено у висновку №2953 за 2013 рік, повністю знаходиться на зустрічній, для водія ОСОБА_1, стороні проїзної частини). А ця обставина дає підстави зробити висновки про те, що за умови своєчасного застосування ОСОБА_1 гальмування без виїзду на зустрічну сторону проїзної частини зіткнення між керованим ним вантажним автопоїздом та зустрічним автомобілем «Ауді-100» не відбулося б, а тому якщо б водій ОСОБА_1 діяв так, як це вказано вище, то при встановлених у висновку №2953 за 2013 рік обставинах він мав би технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем «Ауді-100» під керуванням водія ОСОБА_9 У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_9 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 10.1; 11.2; 11.3 ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен вести свій автомобіль «Ауді-1« якомога ближче до правого краю проїзної частини, а якщо у процесі руху перед місцем ДТП виникла технічна необхідність у виїзді на зустрічну сторону проїзної частини, то перед таким виїздом водій ОСОБА_9 повинен був переконатися у безпеці такого маневру та дати дорогу зустрічному вантажному автопоїздові під керуванням водія ОСОБА_1 Як показали дослідження, проведені у висновку №2953 за 2013 рік (з урахуванням результатів досліджень, виконаних у згаданому вище висновку № 2952 за 2013 рік), якщо у момент зіткнення повздовжня вісь автомобіля «Ауді-100» знаходилася під кутом біля 22 градусів до правої межі проїзної частини, то у такому випадку вказаний автомобіль таке положення міг би зайняти, лише повертаючись із зустрічної сторони проїзної частини. За таких умов водій ОСОБА_9 мав би технічну можливість уникнути скоєння ДТП, якщо би діяв у відповідності до вимог п.п. 10.1; 11.2; 11.3 ПДР. Якщо у момент зіткнення повздовжня вісь автомобіля «Ауді-100» знаходилась під кутом біля 12 градусів до правої межі проїзної частини, то у такому випадку вказаний легковий автомобіль таке положення міг зайняти, знаходячись перед початком відвертання праворуч на своїй стороні проїзної частини. Як встановлено у висновку №2953 за 2013 рік, для такого варіанту механізму ДТП водій ОСОБА_9 не тільки не мав технічної можливості своєчасно зупинити свій автомобіль , а й навіть не встигав би до моменту зіткнення привести у дію гальмівну систему свого автомобіля «Ауді-100». Оскільки у висновку № 2952 від 25.04.13 судової транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що у момент зіткнення із вантажним автопоїздом повздовжня вісь автомобіля «Ауді-100» могла знаходитись під кутом від 12 до 22 градусів до правої межі проїзної частини, то: якщо це кут складав біля 22 градусів, - причинами настання даної ДТП, з технічної точки зору, можуть бути наступні обставини: 1) виїзд автомобіля «Ауді-100» під керуванням водія ОСОБА_9 на смугу зустрічного руху, що змушувало водія зустрічного вантажного автопоїзда застосувати заходи по маневруванню та гальмуванню; 2) застосування водієм вантажного автопоїзда ОСОБА_1 відвертання у бік зустрічної смуги в ситуації, коли для уникнення зіткнення достатньо було застосувати гальмування, не виїжджаючи за межі своєї смуги руху; якщо це кут складав біля 12 градусів, - причиною настання даної ДТП є факт виїзду вантажного автопоїзда під керування водія ОСОБА_1 на смугу руху автомобіля «Ауді-100» на такій віддалі від останнього, яка вже була недостатньою для уникнення зіткнення. Як показали дослідження, проведені у висновку №2953 за 2013 рік (при виконанні яких використовувались результати досліджень, в виконаних у висновку №2952 за 2013 рік), якщо б водій ОСОБА_1 для уникнення зустрічного зіткнення (навіть якщо виходити із заданого ним самим варіанту розвитку механізму ДТП) своєчасно застосував гальмування, не виїжджаючи на зустрічну сторону дороги, то контакту між вантажним автопоїздом та автомобілем «Ауді-100» не було б. Тому, з технічної точки зору, застосування водієм ОСОБА_1 маневру відвертання ліворуч в заданій дорожній ситуації не можна вважати обґрунтованим.

З висновку судово-психологічної експертизи (а.с.194-200 том 1) вбачається, що обставини події, що розглядається в даній справі, вплинули на особистість ОСОБА_5, як психотравмуючий фактор. Характер психотравмуючого впливу на ОСОБА_5 полягає у переживанні довічної втрати близької людини, в руйнуванні структури сім?ї, стійкому негативному емоційному стані, порушенні умов життя, погіршення стану здоров?я. Внаслідок загибелі батька порушено оптимальні умови та процес психічного розвитку ОСОБА_5 Спричинені ОСОБА_5 суттєві моральні страждання внаслідок загибелі батька, з огляду на широту їхнього впливу на особистість підекспертного та довічність втрати, є суттєвими. Суттєві моральні страждання, заподіяні ОСОБА_5, є психологічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. У разі встановлення у судовому порядку факту заподіяння ОСОБА_5 моральної шкоди, орієнтовний розмір її відшкодування, за результатами даного дослідження, становить 648 мінімальних заробітних плат (в грошовому еквіваленті станом на момент складення даного висновку 609768 грн.).

З висновку судово-психологічної експертизи (а.с.214-220 том 1) вбачається, що обставини події ДТП, що розслідується в даній кримінальній справі, вплинули на особистість ОСОБА_10 як психотравмуючий фактор. Характер впливу обставин справи на ОСОБА_10 полягає в тому, що внаслідок загибелі в результаті ДТП ОСОБА_9- батька підекспертної- необоротно зруйнувалася структура її сім"ї, підекспертна зазнала надзвичайної психічної травми, до даного часу перебуває у стані психологічної кризи, суттєво погіршився стан її психічного здоров»я. Інтенсивні та довготривалої психічні страждання ОСОБА_10 безпосередньо пов?язані з невиправною втратою батька, а також з низкою надлишкових зусиль, що змушена витрачати під експертна для усунення суттєвих перешкод, які виникли у її житті, а також у житті її родини після ДТП. Наслідки ДТП, поза волевиявленням ОСОБА_10, призвели до різкого погіршення змісту та стану її соціального функціонування як особистості, відбулися негативні зміни у змісті та якості її життя, з урахуванням юнацького віку у підекспертної порушився процес її соціалізації та самореалізації. З урахуванням інтенсивності деструктивного впливу на особистість ОСОБА_10 наслідків ДТП, що розслідується в даній справі, їх дія є довічним деструктивним соціально-психологічним фактором, оскільки втрата батька є незворотною За умов ситуації, що розглядається в даній справі, ОСОБА_10 спричинені суттєві моральні страждання. Виявлений у ОСОБА_10 комплекс негативних психічних змін (моральні страждання) є психологічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. У разі визнання судом спричинення потерпілій ОСОБА_10 моральної шкоди, орієнтовний розмір компенсації спричинених їй моральних страждань становить 648 мінімальних заробітних плат (або в грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку судово-психологічної експертизи -609768 грн.).

З висновку судово-психологічної експертизи (а.с.235-243 том 1) вбачається, що обставини події ДТП, що розслідується в даній кримінальній справі, вплинули на особистість ОСОБА_4, як психотравмуючий фактор. Характер впливу обставин справи на ОСОБА_4 полягає в тому, що внаслідок загибелі в результаті ДТП ОСОБА_9- чоловіка та батька дітей підекспертної-необоротно зруйнувалася структура сім»ї ОСОБА_4; під експертна зазнала надзвичайної психічної травми, до даного часу перебуває в стані психологічної кризи, суттєво погіршився стан її психічного здоров»я. Інтенсивні та довготривалі психічні страждання ОСОБА_4 безпосередньо пов»язані з невиправною втратою чоловіка, з погіршенням психічного стану її дітей внаслідок загибелі батька, з неможливістю забезпечити матеріальний добробут дітей через втрату годувальника, з негативними життєвими перспективами відносно подальшого життя та розвитку дітей, які ОСОБА_4 не в змозі вирішити без підтримки чоловіка, а також з низкою надлишкових зусиль, що змушена витрачати ОСОБА_4 для усунення суттєвих перешкод, які виникли у житті її родини після події ДТП. Наслідки ДТП, поза волевиявленням ОСОБА_4, призвели до різкого погіршення змісту та стану її соціального функціонування як особистості, відбулися негативні зміни у змісті та якості її життя. З урахуванням інтенсивності деструктивного впливу на особистість ОСОБА_4 наслідків ДТП, що розслідується в даній справі, їх дія є довічним соціально-психологічним фактором, оскільки втрата чоловіка ОСОБА_9 є незворотною. За умов ситуації, що розглядається в даній справі (трагічна загибель чоловіка під експертної в ДТП), ОСОБА_4 спричинені суттєві моральні страждання. Виявлений у ОСОБА_4 комплекс негативних психічних змін (моральні страждання) є психологічною підставою для правового вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. У разі визнання судом спричинення потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди, орієнтовний розмір компенсації спричинених ОСОБА_4 моральних страждань становить 648 мінімальних заробітних плат (або в грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку судово-психологічної експертизи -609768 грн.).

З довідок Валківської ЦРЛ (а.с.94-95 том 2) вбачається, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З характеристик (а.с.86-87) вбачається, що ОСОБА_1 по місцю проживання та роботи характеризується позитивно.

Таким чином, з врахуванням всіх зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину доведена повністю, а дії його за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, кваліфіковані вірно.

Дійшовши такого висновку суд приймає до уваги наступне.

З показань підсудного, даних у судовому засіданні вбачається, що визнання ним вини на стадії досудового розслідування було зумовлено тим, що його захисник, від котрого він пізніше відмовився, навязав йому такий спосіб захисту. В дійсності його автомобіль занесло, в зв?язку з тим, що на вулиці була мряка та асфальтне покриття дороги було мокрим, що підтверджується даними метеорологічної довідки. Працівники міліції приїхали на місце події лише через три години, а тому дані про стан покриття на момент ДТП не відповідали дійсності.

Разом з тим, проаналізувавши зміст метеорологічної довідки не можна не відмітити, що як на 8 годину ранку 17 листопада 2010 року так і на 11 годину ранку опадів випало 0.0 мм. Мряка закінчилась о 9 годині ранку. З показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що він перебував на місці події близько 9 години ранку, асфальтове покриття було сухим. Будь-яких інших чинників, які могли зумовити некерований занос автомобіля VOLVO під час досудового слідства не встановлено.

За таких обставин, суд ставиться критично до показань підсудного в цій частині, та розцінює їх як бажання ОСОБА_1 уникнути відповідальності.

Пункт 13 Постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу у кримінальних і цивільних справах» містить роз?яснення, що у випадках, коли у справі щодо одного і того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності повноти й об?єктивності експертного дослідження.

Висновок експерта № 9-8 від 18.11.14 (а.с.299-310 т.4, 218-239 т.5) визначає, що місце зіткнення автопоїзда та автомобіля АУДІ відбулось на смузі руху автопоїзда у безпосередній близькості від місця початку слідів ковзання. Дане твердження суперечить всім попереднім висновкам експертиз, оскільки експерт на свій розсуд скориставшись копіями матеріалів кримінального провадження та фотознімками до протоколу огляду місця події, які надала для дослідження сторона захисту, прийняв до уваги сфотографований невідомий слід від коліс, як слід, що має відношення до даної пригоди, хоча вказаний слід коліс не зафіксований на схемі до протоколу огляду місця події. При визначенні невірного місця зіткнення, що є вихідними даними, подальші розрахунки та висновки експерта щодо дій обох водіїв викликають сумнів, в зв?язку з чим покласти цей висновок в основу вироку не можна.

Висновок судової комісійної транспортно трасологічної експертизи №5212/8127/11-18 від 22.08.11 (а.с. 228-241 т.2) суд не може прийняти до уваги з наступних підстав. Висновком експертизи встановлено, що у момент зіткнення транспортних засобів найбільш ймовірно зіткнення вантажного автопоїзда та автомобіля АУДІ відбулось на правій смузі руху по напрямку руху автопоїзда перед місцем розташування металевого предмету, позначеного на схемі ДТП позначкою «6». Проте, такий висновок суперечить висновку експертизи № 927 А від 13.12.10 (а.с.100-104 т.1), висновком повторної судової комісійної (комплексної) транспортно-трасологічної та авто-технічної експертизи № 2952 від 25.04.13 (а.с. 342-350, т.2), висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 2953 від 14 червня 2013 року (а.с. 352-362, т.2 ), висновком комісійної судової автотехнічної експертизи від 01.08.14 № 1227 (а.с. 163-267, т.3). Крім цього, такий висновок не відповідає даним протоколу відтворення обстановки та обставин події (а.с. 109 том 1), з котрого вбачається, що на досудовому слідстві ОСОБА_1 показав, що зіткнення сталося на смузі руху у напрямку м. Харків на відстані 2.2 метра від переривчастої лінії дорожньої розмітки.

У висновку додаткової судової комплексної комісійної транспортно трасологічної та автотехнічної експертизи обставин зіткнення автомобілів № 12456 від 18.11.11 (а.с. 256-264 т.2) зазначено, що з експертної точки зору дії водія АУДІ не відповідали вимогам п 12.1, 11.2, 13.1, 13.3 ПДР і перебувають у причинному звязку із виникненням ДТП (саме його фактичні дії поставили водія автопоїзда в умови необхідності запобігання зіткнення в умовах аварійної обстановки). Під поняттям аварійної ситуації в експертній практиці припускається така ситуація, в якій водій не має технічної можливості уникнути ДТП, тому в такій ситуації дії водія ПДР уже не регламентуються. Разом з тим, висновками інших експертиз встановлюється як повинен був діяти водій Вольво у даній обстановці відповідно до правил ПДР. З показань допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_16 вбачається, що водій VOLVO не перебував в аварійному стані, зупиночний шлях був меншим від віддалі до місця зіткнення. В момент первинного контакту місце розташування вантажного поїзду було таким, що вільним залишалась частина дороги в дві ширини вантажного поїзду, та у виїзді на зустрічну смугу необхідності у водія VOLVO не було. Аналогічний висновок наданий комісійною судовою автотехнічною експертизою від 01.08.14 № 1227. Під час проведення вказаної експертизи була прийнята до уваги і встановлена пізніше висновком експертизи № 3647/12-52 від 14.06.12 (а.с. 328-333, т.2) швидкість автомобіля АУДІ. За таких обставин суд також критично ставиться до висновку експертизи № 12456 та відкидає його як доказ.

При чому, наступні висновки експерта беруться з урахуванням того, що водій автомобіля Вольво перебував у аварійній обстановці, що є невірним і суперечить обставинам справи та іншим експертизам.

Так, згідно висновку авто-технічної експертизи № 83 від 21.02.12 (а.с. 317-320, т.2) встановлено, що «в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автопоїзда «VOLVO FH 12», реєстраційний номер НОМЕР_7 з напівпричепом «Schmitz SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_8 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР. В даній дорожній обстановці водію автомобіля AUDI-100, реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_9, з технічної точки зору належало керуватись вимогами п.10.1 ПДР. Виходячи з представленого на дослідження комплексу вихідних даних, в даній дорожній обстановці, водій автопоїзду «VOLVO FH 12», реєстраційний номер НОМЕР_7 з напівпричепом «Schmitz SKO 24», реєстраційний номер НОМЕР_8 мав технічну можливість уникнути зіткнення з моменту виникнення небезпеки для його руху, якщо б він рухався своєю смугою прямолінійно, без застосування маневру відвороту ліворуч на сторону зустрічного руху. Виходячи з представленого на дослідження комплексу вихідних даних, в даній дорожній обстановці, в причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору знаходяться дії водія автопоїзда, а саме застосування ним маневру відвороту на сторону зустрічного руху, тобто невідповідність його дій вимогам п.12.3 ПДР в частині застосування прийомів керування, направлених на уникнення ДТП. При заданому комплексі вихідних даних, вважати дії водія автомобіля AUDI-100, реєстраційний номер 467-44КК, ОСОБА_9 такими, що знаходились в причинному зв'язку з виникненням ДТП, немає підстав технічного характеру.

Вказаний висновок експерта підтверджує, що водій автомобіля Вольво не перебував у аварійній обстановці, а повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР, тобто ним безпідставно в порушення вказаного пункту ПДР здійснено маневр відвороту керма на сторону зустрічного руху. Даний висновок узгоджується з висновками трасо логічної експертизи № 927-А (а.с. 101-104 том 1), автотехнічної експертизи № 35-А від 1 лютого 2011 року, експертизи технічного стану автомобіля № 66-А від 25.01.11 року, додаткової судової авто технічної експертизи № 170-А від 16 березня 2011 року, автотехнічної експертизи № 367/12-52 від 14 червня 2012 року, (а.с.328-333 т.2), повторної судової комісійної (комплексної) транспортно- трасологічної та автотехнічної експертизи № 2952 від 25 квітня 2013 року (а.с.342-350 т.2), комісійної транспортно- трасологічної та авто технічної експертизи № 2953 від 14 червня 2013 року (а.с.352-362 т.2), комісійної судової авто технічної експертизи № 1227 від 1 серпня 2014 року.

Висновок спеціаліста № 9-13 від 10.05.11, (а.с.269-277 т.2), не може братись до уваги при ухваленні вироку, а також бути доказом у кримінальному провадженні, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України). Статтею 242 КПК України чітко визначено підстави для проведення експертиз, де зокрема в частині першій визначено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для зясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для зясування питань права.

Таким чином, в судовому засіданні доведено, що невідповідність правилам дорожнього руху водія ОСОБА_1 є у причинному зв"язку із зіткненням.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 заперечував проти застосування відносно нього амністії.

Призначаючи покарання підсудньому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу, те, що ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні дитину-інваліда ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та вважає, що міру покарання йому необхідно обрати в межах санкції статті, що передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі.

Цивільні позови ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_4 до ТОВ «Саноіл», ПАТ «Страхова компанія «Перша», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково. Так, позивачі після збільшення позовних вимог просили стягнути з ТОВ «Саноіл» витрати на ритуальні послуги, що підтверджуються квитанцією та рахунком фактурою від 18.11.2010 року вартістю 5455 грн. 00 коп., в тому числі інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4674 грн. 93 коп. та 3 % річних у розмірі 774 грн. 76 коп., а всього 10904 грн. 69 коп., витрати на поминальний обід, що підтверджується замовленням рахунком 25/14 від 25.11.2010 року вартістю 14107 грн. 60 коп., в т.ч. інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 12090 грн. 21 коп. та 3 % річних у розмірі 1995 грн. 55 коп., а всього 28193 грн. 36 коп., витрати на поминальний обід, що підтверджується замовленням рахунком № 26/14 від 26.12.2010 року вартістю 14916 грн. 00 коп., в т.ч. інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 12783 грн. 01 коп. та 3 % річних у розмірі 2108 грн. 67 коп., а всього 29807 грн. 68 коп., витрати на поминальний обід, що підтверджується замовленням- рахунком № 19/11 від 19.11.2010 року, вартістю 15906 грн., в т. ч. інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 13631 грн. 44 коп. та 3 % річних у розмірі 2257 грн. 78 коп., а всього 31795 грн. 22 коп., витрати на встановлення надмогильної споруди на могилі ОСОБА_9, що підтверджується накладною № 128 від 31.01.2011 року, та квитанцією до прибуткового касового ордеру вартістю 5600 грн., в т.ч. інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4614 грн. 40 коп. та 3 % річних у розмірі 761 грн. 29 коп., а всього 10975 грн. 69 коп. В результаті ДТП було знищено автомобіль Ауді-100 р.н. 467-44-ЕЕ, вартість якого відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи № 72-А від 02.02.2011 р. складала 67325 грн. 70 коп., в т.ч. інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 55476 грн. 38 коп. та 3 % річних у розмірі 9141 грн. 54 коп., а всього 131943 грн. 62 коп., витрати на адвокатські послуги, що підтверджується договором про надання правової допомоги, та квитанцією про сплату від 19.11.2010 року у розмірі 4000 грн., в т.ч. інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 3428 грн. та 3 % річних у розмірі 567 грн. 78 коп., а всього 7995 грн. 78 коп., витрати на адвокатські послуги, що підтверджується договором про надання правової допомоги, та квитанцією про сплату від 13.08.2015 року у розмірі 16000 грн. Отже, всього було нанесено матеріальної шкоди на суму 267616 грн. 04 коп.

Родина загиблого ОСОБА_9 з втратою близькою людини, батька, чоловіка, годувальника відчуває непереборну фізичну біль та страждання, душевні та психологічні страждання, моральні хвилювання, знервованість, переживання, настання негативних наслідків для всієї родини, так як було порушено звичайний спосіб та перебіг життя, а також відбулися негативні наслідки щодо стану здоров»я всіх членів родини, що підтверджується висновками психологічних експертиз № № 78, 80 від 24.02.2011 року та № 79 від 25.02.2011 року. З врахуванням тривалості страждань, рекомендації експертів щодо сум відшкодування, просили стягнути з ТОВ «Саноіл» 950 000 грн. моральної шкоди на користь ОСОБА_4 та 267616 грн. 04 коп. матеріальної шкоди, а всього - 1217616 грн. 04 коп., на користь ОСОБА_10 доньки загиблого та ОСОБА_5- сина загиблого, по 900 000 грн. моральної шкоди.

Позов підлягає до задоволення з таких підстав. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника ТЗ марки „Вольво була забезпеченою ПрАТ „СК „Перша, відповідно до умов Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії BE та № 2049397 з терміном дії з 18 лютого 2010 року по 17 лютого 2011 року. Страхувальником за Полісом було ТОВ „Саноіл". 11 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до страховика в досудовому порядку із заявою на виплату страхового відшкодування, а також надала рахунок-фактуру №504 від 18 листопада 2010 року, квитанцію № 078504 від 18 листопада 2010 року, яка посвідчує оплату даного рахунку та накладну № 128 від 31 січня 2011 року.ПрАТ „СК „Перша зазначає, що за результатами розгляду документів за страховим випадком від 21 липня 2014 року ним було прийнято рішення про задоволення вимог гр. ОСОБА_4як потерпілої особи, та проведення виплати страхового відшкодування, оформлене страховим актом від 16 квітня 2014 року. Страхове відшкодування загальним розміром 11 055, 00 грн. було сплачене ПрАТ „СК „Перша" цивільному позивачеві-1, що підтверджується платіжним дорученням №127 від 15 травня 2014 року, (т.5, а.с. 137). Тобто, для стягнення витрат на ритуальні послуги у сумі 5455 грн. з врахуванням індексів інфляції та 3% річних, а також для стягнення витрат на встановлення пам?ятника в сумі 5600 грн. з врахуванням індексів інфляції та 3 % річних підстав немає. Статтею 2 Закону України „Про поховання та похоронну справу" закріплено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традиції, що не суперечать законодавству. Тому, витрати пов?язані з проведенням поминальних обідів в розумінні діючого закону не можуть відноситись до витрат, пов?язаних з похованням, а тому вимоги позову в цій частині до задоволення не підлягають. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 під час ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Саноіл», а тому спірні відносини регулюються ст. 1172 ЦК України, та є підстави для стягнення шкоди із ТОВ «Саноіл». В результаті ДТП було знищено автомобіль Ауді-100 р.н. 467-44-ЕЕ, вартість якого відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи № 72-А від 02.02.2011 р. складала 67325 грн. 70 коп. Проте, вказана сума з врахуванням індексів інфляції на момент розгляду справи становить 121788,93 грн. (180,895%, з лютого 2011 по жовтень 2015, різниця становить 54463, 23грн.), 3% річних від вартості становлять суму 9700 грн, а всього вартість транспортного засобу становить 131488,93 грн. Оскільки автомобіль не підлягає відновленню, то стягненню підлягає сума його вартості на момент розгляду справи.

В силу ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Враховуючи вказане положення закону, суд не може прийняти до уваги доводи підсудного та його захисника в цій частині.

Заперечення представника цивільного відповідача в тій частині, що автомобіль не належить потерпілій, а тому не підлягає відшкодуванню його вартість, не можуть бути прийняти до уваги судом, оскільки у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано перелік володільців джерел підвищеної небезпеки, до них відносяться в тому числі і громадяни, які мають доручення на право керування автомобілем. Судова практика виходить із того, що позивачами у подібних справах можуть бути як володільці так і власники майна. Як вбачається з копії довіреності від 15 червня 2006 року ( а.с.39 т.1) ОСОБА_9 керував автомобілем на підставі діючої довіреності.

Враховуючи глибину моральних страждань, характер вчиненого правопорушення, непоправність понесеної потерпілими втрати, завданої смертю рідної людини, враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, в тому числі принципи розумності та справедливості, висновків судово- психіатричних експертиз, в обґрунтованості котрих у суду не виникає сумніву, суд вважає, що на користь кожного потерпілого з ТОВ «Саноіл» необхідно стягнути по 789264 грн. (648 мінімальних заробітних плат, 1218 грн. станом на січень 2015 року). В решті позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за цією статтею

- 5 (п?ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Строк рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов?язання вважати скасованою.

Речові докази по справі: автомобіль «AUDI 100», державний номерний знак НОМЕР_3, що знаходиться на території майданчику для утримання транспортних засобів Яготинського РВГУ МВС України в Київській області передати ОСОБА_4

Автомобіль «VOLVO FH 12» державний номерний знак АХ3915AO, що знаходиться на території майданчику для утримання транспортних засобів Яготинського РВГУ МВС України в Київській області передати ТОВ «Саноіл» .

Напівпричіп «SCHMITZ SKO 24» державний номерний знак АХ 5360 XX, що знаходиться на зберіганні у власника директора підприємства ТОВ «Саноіл» ОСОБА_17 дозволити використовувати йому за призначенням.

Стягнути із ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_9, на користь держави витрати за проведення судово-трасологічної експертизи у розмірі 2511 гривень 65 коп, за проведення судово-автотехнічної експертизи у розмірі 1393 грн. 20 коп, за проведення експертизи технічного стану автомобіля у розмірі 1393 грн. 20 коп., за проведення судово-автотоварознавчої експертизи у розмірі 869 грн. 94 коп., за проведення судово-психологічних експертиз у розмірі 9558 грн. 60 коп., за проведення додаткової судово-автотехнічної експертизи у розмірі 2735 грн. 21 коп., за проведення судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи у розмірі 13395 грн., за проведення додаткової судової комплексної комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи у розмірі 1758 грн., за проведення судово-автотехнічних експертиз у розмірі 6927 грн. 80 коп., за проведення судових транспортно- трасорлогічних експертиз у розмірі 8832 грн., за проведення комісійної судово-автотехнічної експертизи у розмірі 2214 грн.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_10 до ТОВ «Саноіл», юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с. Високий, територія авто-турбази «Кемпінг», фактична адреса: м. Харків, вул. Артема, буд. 25-Б, ЄДРПОУ-31610072, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», м. Київ, пр. Червонозоряний -150, ЄДРПОУ 31681672 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ТОВ «Саноіл» на користь ОСОБА_4 131488 (сто тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень) 93 коп. матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10, на кожного, по 789264 (сімсот вісімдесят дев"ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні моральної шкоди, а також стягнути із ТОВ «Саноіл» на користь держави 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень судового збору, 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень та 4000 (чотири тисячі) гривень за надання правової допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Яготинський районний суд Київської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору на підставі п.6 ст.376 КПК України.

Роз"яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не буде скасовано, він набирає чинності після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Литвин Л.І.