Рішення № 53864515, 23.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5899/14 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.Провадження № 22-ц/780/4681/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 26 23.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Гуля В.В.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Встановила :

ПАТ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, в обґрунтування якого зазначило, що 26 серпня 2008 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №ML-020/066/2008. Загальна сума споживчого кредиту, надана відповідачу на строк до 26 серпня 2023 року, становила 140 000 дол. США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,99 % річних та FIDR.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №SR-020/066/2008, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору.

Також, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки №PML-020/066/2008, згідно якого останній передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитними договором не виконує, його заборгованість станом на 04 грудня 2014 року складає 11 663 557,70 грн. Оскільки відповідачі на звернення позивача щодо погашення заборгованості не реагують, останній просив стягнути з позичальника та поручителя ОСОБА_3 солідарно суму боргу та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, належний ОСОБА_5, шляхом його продажу з прилюдних торгів.

Позивач отримав право вимоги як новий кредитор згідно умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року.

В судовому засіданні представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позовні вимоги підтримав в повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, в заяві на ім.»я суду щодо задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки- належну йому земельну ділянку не заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором №ML-020/066/2008 від 26 серпня 2008 року у розмірі залишку заборгованості за кредитом - 138 941,82 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 2 10 9970,50 грн..; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 26 233,67 дол США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 398 318,40 грн..; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 1000000 грн., а всього стягнуто 3 508 288,90 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ«ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №ML-020/066/2008 від 26 серпня 2008 року в розмірі 3508288,90 грн.. звернуто стягнення на підставі договору іпотеки №PML-020/066/2008 від 26 серпня 2008 року на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, яка на підставі державного акту серії НОМЕР_2 від 24.03.2005 року належить на праві власності ОСОБА_4 Визначено спосіб звернення стягнення - реалізацію предмета іпотеки (вказаної земельної ділянки) через прилюдні торги; визначено початкову ціну реалізації предмету іпотеки на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, зокрема на те, що суд належним чином не перевірив розрахунок заборгованості, як за тілом кредиту, так і по штрафним санкціям, що підлягає стягненню з боржника.

Вважав, що рішення суду ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з нього, як поручителя і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

На обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що вирішуючи спір по суті, суд не звернув уваги на те, що з розрахунків заборгованості боржника ОСОБА_2 вбачається,що остання сума по оплаті боргу боржником здійснена у серпні 2009 року. В силу вимог закону, кінцевим терміном для звернення з вимогами до поручителя ( шість місяців ) є лютий 2010 року, з позовом позивач звернувся у жовтні 2013 року.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності тиких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ч.1 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ч.1 п.1 ЦК України визначено сток (термін) виконання зобов'язання, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень вказаної статті Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст.39 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду. При цьому, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосуванням процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

В силу частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленому у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

По справі встановлено що 26 серпня 2008 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №ML-020/066/2008. Загальна сума споживчого кредиту, надана відповідачу на строк до 26 серпня 2023 року, становила 140 000 дол. США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,99 % річних та FIDR.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №SR-020/066/2008, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору.

Також, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 26.08.2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки №PML-020/066/2008, згідно якого останній передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

З матеріалів справи видно, що 29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-020/066/2008 від 26 серпня 2008 року. Вказані обставини підтверджуються копіями договору купівлі-продажу, витягом з додатку №1 до вказаного договору. Згідно вказаного договору та договору про відступлення права вимоги від 07.07.2010 року з додатком №1 до нього, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги до відповідача щодо сплати загальної суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму основного боргу та комісії.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ОСОБА_2 станом на 04.12.2014 року має заборгованість в розмірі заборгованості по кредиту у сумі 138941,82 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку (15.18 грн.) 2 109 970,50 грн. ; заборгованості по відсотках за користування кредитом - 26 233,67 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 398 318,40 грн. ; пені ( за один рік) за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 9 155 268,45 грн. (а.с. 158-160). Зазначені розрахунки заборгованості підтверджуються також випискою руху коштів по особистому рахунку ОСОБА_2 (а.с.182-189).

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 суд виходив з обставин та матеріалів справи, умов кредитного договору та вимог чинного законодавства та дійшов, на думку колегії, правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині позову.

При цьому, колегія погоджується з висновком суду про можливість застосування до боржника положень ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що відповідно до п.4.1.1 укладеного ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» кредитного договору позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочення, що згідно розрахунку позивача становить 9155268 грн. 45 коп. за період з 04.12.2013 року по 04.12.2014 року, тобто в кілька разів перевищує суму заборгованості за вказаним договором. Враховуючи співмірність вимог із розміром заподіяних збитків, з врахуванням таких істотних обставин справи як майновий стан позичальника, вжиття останньою можливих заходів для виконання умов кредитного договору, відсутність істотних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язань, суд вважав за доцільне зменшити суму пені за прострочення сплати кредиту до 1000000 грн.

У зв»язку з викладеним, доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано належних розрахунків заборгованості по кредитному договору і що надані позивачем докази не відповідають обставинам справи та вимогам закону, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині солідарного стягнення зазначеної заборгованості з боржника та поручителя.

Як вже наголошувалося, на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним договором між позивачем та ОСОБА_3 26.08.2008 року укладено договір поруки №БЮ 020/066/2008.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор скористався правом на дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.

Задовольняючи позов в частині стягнення з поручителя заборгованості, як солідарного боржника, суд вважав, що останній згідно умов договору поруки №БЯ- 020/066/2008 має нести відповідальність нарівні з основним боржником.

Даний висновок суду зроблений без належного з»ясування всіх обставин справи.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

З роздруківки по рахунку ОСОБА_2 вбачається, що останню оплату по кредитному договору він здійснив у серпні 2009 року.

З матеріалів справи видно, що 29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №ML-020/066/2008 від 26 серпня 2008 року.

З вимогами про стягнення солідарно заборгованості з боржника та поручителя ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду у жовтні 2013 року.

Оскільки позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом з порушенням шестимісячного строку ( з урахуванням останнього платежу позичальника - серпень 2009 року), фактично вже після припинення поруки, колегія вважає, що у задоволенні позовних вимог до поручителя слід відмовити.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_3 як солідарного боржника про стягнення заборгованості - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді