Рішення № 5386381, 01.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2009 р.Справа № 18/93-1699 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром», м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у сумі 12 662,95 грн., з яких: 12 550 грн. борг, 112,95 грн. неустойка.

За участю представників сторін:

позивача: не зявився

відповідача: ОСОБА_2

В судовому засіданні представнику відповідача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оспром»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення стягнення заборгованості у сумі 12 662,95 грн., з яких: 12 550 грн. борг, 112,95 грн. неустойка.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені договірні зобовязання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного додає договір купівлі продажу № 28 від 01.08.2007 р., видаткову накладну № ОС-0000051 від 14.08.2007 р., акт звірки взаємних розрахунків, вимогу № 91 від 16.08.2009 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

01.08.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Оспром», в подальшому продавцем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, як покупцем був укладений договір купівлі продажу № 28 (надалі договір), предметом якого є купівля продаж покупцем продукції покупця. Зокрема продавець передає у власність покупця належну йому продукцію, а покупець приймає її і оплачує по додатково узгодженому асортименту та цінах відповідно до товаротранспортних накладних, що є невідємною частиною цього договору (п. п. 1, 2 договору).

Покупець проводить розрахунки з продавцем відповідно до накладних протягом 3 х банківських днів від дати реалізації товару (п. 6 договору).

Пунктом 12 договору встановлено, що він вступає в силу з 01.08.2007 р. і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору купівлі продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, позивач поставив, а відповідач отримав згідно видаткової накладної № ОС-0000051 від 14.08.2007 р. товар вартістю 16205,52 грн.

Всупереч п. п. 2, 6 договору відповідачем не здійснено повністю оплати за отриманий товар, несплаченою залишається сума в розмірі 12550 грн., яка відображена і в акті звірки взаємних розрахунків.

Доказів погашення даної суми боргу суду не надано.

Пунктом 7 договору сторонами встановлено, що покупець зобовязаний за першою вимогою продавця повернути нереалізований товар не пізніше наступного дня після звернення продавця.

16.08.2009 р. на адресу відповідач направлено вимогу № 91 про повернення поставленого товару або його оплати відповідно до умов договору, проте відповіді на дану претензію відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8 договору сторони визначили, що в разі несвоєчасних розрахунків або несвоєчасного повернення товару покупець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від суми несвоєчасної оплати або несвоєчасно повернутого товару, за кожен день прострочки.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 112,95 грн. неустойки (період нарахування з 24.08.2008 р. по 02.09.2009 р.).

Розглянувши даний розрахунок, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 12662,95 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та визнані відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ВАТ КБ «Надра»Тернопільське РУ, МФО 338705) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром», м. Вінниця, вул. Привокзальна, 40, ідентифікаційний код 02968869, р/р 2600813496 в АППБ «Аваль»м. Вінниця МФО 302247):

-12 550 (дванадцять тисяч пятсот пятдесят) грн. боргу;

-112 (сто дванадцять) грн. 95 коп. пені;

-126 (сто двадцять шість) грн. 63 коп. державного мита;

-236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 02 жовтня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя