Постанова № 53863625, 11.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Львів № 876/1616/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представник апелянта : Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбудмонтаж-1» до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

15.10.2012 року позивач ТзОВ «Енергопромбудмонтаж-1» звернувся в суд із позовом до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (на даний час Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківської області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року № 0001122330 та №0001112330.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001122330 від 10.08.2012 року та податкове повідомлення-рішення форми «В4» за № 0001112330 від 10.08.2012 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

Представник апелянта Гавадзин М.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Енергопромбудмонтаж-1» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТзОВ «РІП» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 423/2330/33616998 від 26.07.2012 р. яким встановлено порушення:

- п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в червні 2011 року в сумі - 99987,73 грн.;

-п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001122330 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95098,00 грн. і 1,00 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 10.08.2012 року № 0001112330 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4890,00 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з ТОВ «РІП» 16.05.2011 року було укладено Договір № 1/5 про виконання робіт, предметом якого були зобов'язання ТОВ «РІП» виконати та здати ТОВ «Енергопромбудмонтаж-1» роботи по капітальному ремонту систем дистанційного сповіщення ГРС Богородчанське ЛВУМГ; капітальний ремонт ГРС «Вигода» Долинського ЛВУМГ з заміною системи контролю загазованості; капітальний ремонт вузлів підготовки паливного, пускового та імпульсного газу з заміною регуляторів та задаючих пристроїв на КС-2 та Долинського ЛВУМГ ДК «Укртрансгаз» НАК Нафтогаз України».

Про виконання Договору № 1/5 і про виконання робіт були складені акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року: капітальний ремонт ГРС «Вигода» Долинського ЛВУМГ з заміною системи контролю загазованості «Монітор-М» на суму 110215,64 грн.; капітальний ремонт вузлів підготовки паливного, пускового та імпульсного газу з заміною регуляторів та задаючих пристроїв на КС-2 та Долинського ЛВУМГ на суму 36926,58 грн.; капітальний ремонт вузлів підготовки паливного, пускового та імпульсного газу з заміною регуляторів та задаючих пристроїв на КС-2 та Долинського ЛВУМГ на суму 157172,54 грн.; капітальний ремонт ГРС «Вигода» Долинського ЛВУМГ з заміною системи контролю загазованості «Монітор-М» на суму 5524,86 грн.; капітальний ремонт систем дистанційного сповіщення ГРС Богородчанське ЛВУМГ: ГРС Торговиця на суму -16512,72 грн.; ГРС Городенка на суму -16512,72 грн.; капітальний ремонт систем дистанційного ГРС Богородчанське ЛВУМГ: ГРС Торговиця на суму 128487,70 грн.; ГРС Городенка на суму 128573,64 грн. Тобто всього виконано робіт на суму 599926,40 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року підписаними сторонами договорами.

ТОВ «РІП» виписало податкову накладну за 20 червня 2011 року № 416 на загальну суму 599926,40 грн. в тому числі ПДВ -99987,73 грн. Розрахунки між підприємствами проводилися в безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені: платіжні доручення від 30.06.2011 року якими було перераховано за виконані роботи суму 585840,00 грн. та 30.08.2011 року було перераховано суму 14086,40 грн. Тобто розрахунок за виконані роботи проведено повністю на суму 599926,40 грн.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у меж господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом 1 пункту 198.6 Кодексу, встановлено що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, де вказано, що в разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Колегія суддів бере до уваги акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 р. №1984/23-03/32163147 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «РІП» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період червень-липень 2011 року, в якому зазначено: «В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «РІП» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст..215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «РІП» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів бере до уваги вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 12.12.2012 року у справі № 2610/18145/2012, яким ОСОБА_3 (засновника та директора ТОВ «РІП») визнано винним за ч.1 ст.205 КК України, ч.3 ст.358 КК України.

Шевченківським районним судом м.Києва, зокрема, було встановлено, що ОСОБА_3 у березні 2011 року за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, створив суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.205 КК України, як створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та за ч.3 ст.358 КК України - своїми умисними діями, які виразились у підробленні документа, який посвідчується приватним нотаріусом та видається чи посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його іншою особою та збуті такого документа, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до частини 1 статті 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Як наслідок, колегія суддів на підставі вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 12.10.2012 року у справі № 2610/18145/2012 приходить до висновку про нереальність господарських операцій, здійснених ТзОВ «Енергопромбудмонтаж-1» з ТОВ «РІП», оскільки такі не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а переслідували мету здійснення фіктивного підприємництва.

За таких обставин, наявність у ТзОВ «Енергопромбудмонтаж-1» документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «РІП», не доводять змісту цих операцій та реальності їх здійснення, відтак підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківської області - задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року - скасувати.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромбудмонтаж-1» до Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

Р.М. Шавель