Рішення № 53860896, 24.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2015 Справа № 905/2874/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон»

про

тлумачення умов договору

за участю представників:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» до Товариства з обмежено відповідальністю «VIP Бетон» про тлумачення поняття: «відповідна партія продукції» в редакції Специфікації №1/4 від 07.07.2014 до договору № 507/14-4СА від 07.07.2014 в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача сторони по різному розуміють поняття «відповідна партія продукції» в Договорі поставки № 507/14-4СА від 07.07.2014. З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, розтлумачивши поняття: «відповідна партія продукції», визначивши, що поняття партія відповідної продукції за специфікацією означає всю кількість товару вказаного в Специфікації №1/4 від 07.07.2014 до договору № 507/14-4СА від 07.07.2014.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

23.11.2015 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з підготовкою документів на виконання вимог ухвали суду. Суд у вищезазначеному клопотанні відмовив з огляду на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження поважності причини неявки представника. Також суд відзначає, що ухвалою суду від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 905/2874/15, розгляд справи призначено на 24.11.2015, вказана ухвала була отримана позивачем 05.11.2015, а тому позивач мав достатньо часу для надання документів.

23.11.2015 та 24.11.2015 до суду від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі. У вказаних клопотаннях відповідача зазначає, що між сторонами взагалі не існує спору щодо тлумачення умов договору, крім того від позивача до відповідача надійшла пропозиція щодо мирного врегулювання спору, а тому сторонам необхідний час для примирення та з’ясування чи є взагалі спірне питання.

Оскільки положеннями ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі, як надання сторонам часу для примирення, у задоволенні клопотань відповідача судом відмовлено.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції, яке є в матеріалах справи.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, спір розглядається за наявними в справі документами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

07.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» (постачальник, відповідач) підписано договір поставки № 507/14-4СА (далі - Договір).

Згідно з умовами вказаного Договору постачальник зобов’язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті , кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).

07.07.2014 сторонами підписано Специфікацію №1/4 до Договору, в якій сторони обумовили умови поставки, оплати та кількість продукції.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець зобов’язався прийняти і оплатити продукцію, що поставляється в його власність, у відповідності з умовами даного Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього Договору, проте не повинна перевищувати 3000000,00 грн, з урахуванням ПДВ.

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки відповідної продукції, якщо інший строк і порядок оплати не погоджено сторонами в Специфікаціях до даного Договору (п.5.3 Договору).

Зі змісту позовної заяви суд вбачає, що виконуючи умови договору, відповідач здійснив на адресу позивача поставку товару за видатковою накладною № 1093 від 29.12.2014 на суму 11302,72 грн, але позивач не оплатив поставлену продукцію. Невиконання позивачем обов'язків за договором стало підставою для звернення відповідача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

В ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов і є встановленням його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Вказана правова позиція підтверджується практикою Вищого господарського суду, а саме: постановою від 26.04.2012 у справі №3/245, постановою від 12.02.2014 у справі №5006/25/130пд/2012.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/344 від 11.04.2005 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» вказано, що тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Дослідивши усі обставини справи, суд встановив, що сторони приступили до виконання договору поставки № 507/14-4СА від 07.07.2014, що з огляду на вищевказані положення норм чинного законодавства унеможливлює тлумачення умов договору на стадії стягнення заборгованості за отриману продукцію, тобто після його виконання.

Крім того, зі змісту позовної заяви, не встановлено обставин щодо наявності у договорі поставки № 507/14-4СА від 07.07.2014 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «VIP Бетон» незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на існування між сторонами спору з приводу різного тлумачення сторонами Договору поняття «відповідна партія продукції», не приймається судом, враховуючи при цьому приписи ст.ст. 626-629, 637 Цивільного кодексу України, оскільки сторони чітко висловили своє волевиявлення щодо предмету договору, його змісту та умов, зокрема, щодо обов`язків покупця, порядку розрахунків та підстав, з якими пов'язане таке виконання, при цьому позивач свідомо погоджувався з його умовами та відповідно, усвідомлював настання певних правових ризиків, пов’язаних з його виконанням, оскільки договір поставки №507/14-4СА від 07.07.2014 підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Даний договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Суд вважає, що вимога позивача стосується не тлумачення умов договору, а зводиться до надання правової оцінки щодо виконання зобов’язань з поставки товару та з оплати отриманого товару, які можуть вирішуватися при стягненні заборгованості по договору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про відсутність правових підстав для тлумачення поняття «відповідна партія продукції» договору поставки №507/14-4СА від 07.07.2014 та відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості позовних вимог.

У зв’язку з відмовою в позові судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 27.11.2015

Суддя М.В. Сажнева