Ухвала суду № 53860407, 04.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"04" листопада 2015 р. справа № 804/15350/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Південбурводбуд"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі №804/15350/13-а

за позовом Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Приватного підприємства "Південбурводбуд"

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив стягнути з рахунків відповідача в обслуговуючих банках кошти у розмірі податкового боргу на загальну суму 35043,40 грн., а саме з податку на додану вартість загальним розміром 18943,40 грн. та з адміністративних штрафів і інших санкцій на загальну суму 16100,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі №804/15350/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідачем не погашено податковий борг у розмірі, заявленому до стягнення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, зокрема, зазначає, що процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків може бути ініційована виключно шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковим органом надано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що Податковим кодексом України передбачено право звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, на суму податкового боргу або його частини. При цьому нормами процесуального права передбачена можливість звернення до суду шляхом звернення із позовною заявою або поданням. Позивач просить залишити без змін оскаржувану постанову суду.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів

апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується доводами апеляційної скарги, у позивача по справі наявний непогашений податковий борг з податку на додану вартість загальним розміром 18943,40 грн. та з адміністративних штрафів і інших санкцій на загальну суму 16100,00 грн.

Зміст обґрунтування апеляційної скарги складають посилання на порушення податковим органом процесуального порядку звернення із вимогою про стягнення коштів за податковим боргом. На думку відповідача, стаття 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість звернення суб'єкта владних повноважень із вказаною вимогою в загальному порядку шляхом подання адміністративного позову.

Відповідно до матеріалів справи, податковий орган дійсно здійснив звернення до суду першої інстанції в загальному порядку, подавши позову заяву.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктами 5.1., 5.2. статті 5 Податкового кодексу України встановлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Таким чином, положеннями податкового законодавства України контролюючому органу надано право звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що Податковим кодексом України, як нормативно-правовим актом, що визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, не встановлено імперативної вимоги звернення до суду у зв'язку із необхідністю стягнення з платника податків коштів за податковим боргом саме в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, досліджені судом апеляційної інстанції, не знайшли свого законодавчого обґрунтування.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що підставою для скасування судового рішення, згідно приписів пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У спірних правовідносинах судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, належність визначення його розміру, що є підставою для задоволення заявлених вимог адміністративного позову, при цьому порушення норм процесуального права, які б призводили до неправильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Південбурводбуд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі №804/15350/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун