Рішення № 53859518, 17.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2015 Справа № 905/1917/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Словважмаш»

про стягнення 3 926 034,12 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № 181114-4/63 від 18.11.2014р.

від відповідача: не зявився

Суть спору: ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПАТ «Словважмаш»:

- боргу за активну електроенергію у розмірі 2 527 647,39 грн., спожиту за період жовтень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р.;

- боргу за реактивну електроенергію у розмірі 10 760,92 грн., спожиту за період травень 2015 р.;

- суму 3 % річних у розмірі 32 743,84 грн., нарахованих у період з 09.08.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період липень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та спожитої реактивної електроенергії за період липень грудень 2014р., січень, березень, квітень, травень 2015р.;

- суму інфляційних у розмірі 837 410,47 грн., нарахованих з серпня 2014 року по червень 2015 року за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період липень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та нарахованих з вересня 2014р. по червень 2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті спожитої реактивної електроенергії в серпні, листопаді, грудні 2014р., січні, травні 2015р.;

- суму пені у розмірі 517 471,50 грн., нараховану з 01.11.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період вересень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 року та нарахованих з 09.10.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії за період вересень-грудень 2014р., січень травень 2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.09.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/1917/15.

Відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України розгляд справи відкладався та строк вирішення спору по даній справі був продовжений на 15 днів до 18.11.2015р., про що винесені відповідні ухвали суду від 28.09.2015р., від 13.10.2015р. та від 03.11.2015р.

25.09.2015р. за вх.№ 02-51/569 на офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення позивача, згідно з якими останній на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2015р. зазначає, що умовами договору про постачання електричної енергії № 1018 від 01.08.2005р. не передбачено певної форми укладання додаткової угоди про продовження (пролонгацію) дії договору на наступний календарний рік. Договірні відносини між сторонами підтверджується шляхом поставки та споживання електричної енергії у 2014-2015 роках, оплати рахунків і підписання додаткових угод та додатків у різний період дії договору.

01.10.2015р. за вх.№13650/15 господарський суд одержав клопотання відповідача, згідно з яким останній зазначає, що договір постачання електричної енергії № 1018 від 01.08.2005р. не пролонгувався, оскільки між сторонами не підписувався відповідних додаткових угод, у звязку з чим вимоги про заборгованість, 3% річних, пені та інфляційних є необґрунтованими.

13.10.2015р. за вх.№14959/15 та 03.11.2015р. за №17833/15 господарський суд одержав клопотання про долучення до матеріалів справи копії виписок на підтвердження часткових оплат відповідачем заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 1018 від 01.08.2005р.

03.11.2015р. за вх.№17849/15 господарський суд одержав від клопотання позивача, згідно з яким останній просить вважати вірним період стягнення боргу за активну електричну енергію жовтень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та за вх. № 17831/15 - письмові пояснення позивача, згідно з якими позивач підтверджує, що у провадженні господарських судів України, а також іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.08.2005р. між ВАТ «Донецькобленерго» (позивач або постачальник) та ВАТ «Словважмаш» (відповідач або споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1018 (далі Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невідємними частинами.

За умовами договору позивач (постачальник) зобовязався: виконувати умови цього Договору; постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (пункти 2.1.1, 2.1.2 Договору).

У свою чергу відповідач (споживач) зобовязався: виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» та № 6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 10 та (або) 10 а «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (пункти 2.2.1, 2.2.3, 2.2.4 Договору).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється «Акт прийняття-передавання товарної продукції». Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання (пункти 1, 7 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до Договору).

За підсумками розрахункового періоду електропередавальна організація (позивач) видає споживачу розрахункові документи на оплату перетікання реактивної електроенергії, здійснені відповідно до зазначеного вище порядку. Кошти оплати за перетікання електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок електропередавальної організації (позивача) протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів (пункт 17 додатку № 10 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до Договору).

У пункті 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір може бути продовжений на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода (пункт 9.4 Договору).

У матеріалах справи також наявні додатки до договору № 1 «Однолінійна схема надання доступу до місцевої (локальної) електромережі», № 2 «Перелік місць встановлення електролічильників з урахуванням тарифної групи точок вводу, за якими здійснюється розрахунок за спожиту електроенергію ПАТ «Словважмаш», № 3 «Узгоджений рівень надійності електропостачання на межі балансової належності», № 4 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», № 6 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», № 9 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача», № 10 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», № 11 «Порядок та режими роботи електронагрівальних установок», № 12 «Порядок участі споживача в графіках обмеження (ГОЕ, ГОП), графіках аварійних відключень (ГАВ, СГАВ) та автоматичному частотному розвантаженню (АЧР), № 13 «Договірні (граничні) величини постачання електричної енергії і потужності споживачу при відсутності заборгованості за спожиту електроенергію на 2005 2015 р.р.» та «Відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем».

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», у звязку з чим 26.04.2011р. виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області зареєстровано Статут Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго». 30.03.2012р. державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області зареєстрований у новій редакції статут Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», згідно до якого відбулась зміна найменування юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». 16.07.2015р. внесені зміни щодо місцезнаходження Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго».

З пункту 1.1. розділу 1 Статуту ПАТ «Словважмаш» вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Словважмаш» є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Словважмаш» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VI.

Також судом встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобовязання з постачання відповідачу електричної енергії та поставив відповідачу за період липень -грудень 2014 року, січень-травень 2015 року активної електроенергії на загальну суму 4 279 070, 48 грн., та за період липень -грудень 2014 року, січень, березень-травень 2015 року реактивної електроенергії на загальну суму 48 234,87 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими особами і скріпленими їх печатками актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), копії яких містяться в матеріалах справи.

Поряд з цим, позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки на сплату спожитої у спірний період активної та реактивної електроенергії, які отримані уповноваженими особами відповідача, про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках та довіреності на імя уповноважених осіб відповідача на отримання таких рахунків, копії яких наявні в матеріалах справи. Так, рахунки за липень 2014р. одержані відповідачем 01.08.2014р., рахунки за серпень 2014р. одержані відповідачем 01.09.2014р., рахунки за вересень 2014р. одержані відповідачем 01.10.2014р., рахунки за жовтень 2014р. одержані відповідачем 01.11.2014р., рахунки за листопад 2014р. одержані відповідачем 01.12.2014р., рахунки за грудень 2014р. одержані відповідачем 31.12.2014р., рахунки за січень 2015р. одержані відповідачем 01.02.2015р., рахунок за лютий 2015р. (активна електроенергія) одержаний відповідачем 01.03.2015р., рахунки за березень 2015р. одержані відповідачем 01.04.2015р., рахунки за квітень 2015р. одержані відповідачем 01.05.2015р., рахунки за травень 2015р. одержані відповідачем 01.06.2015р.

Між тим, згідно первинних документів (копії банківських виписок) та розрахунку позивача, які наявні у матеріалах справи, відповідачем здійснено оплату наступним чином:

- за спожиту активну електроенергію у період липень, серпень, вересень 2014р. - в повному обсязі в сумі 1 125 132,40 грн., але з порушенням строків, передбачених умовами договору; за жовтень грудень 2014р. та за січень травень 2015р. частково в сумі 626 290, 69 грн.;

- за спожиту реактивну електроенергію у період липень грудень 2014р. та січень, березень, квітень 2015р. в повному обсязі в сумі 37 473,95 грн., але з порушенням строків, передбачених умовами договору; за травень 2015р. оплата відповідачем не здійснена.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань щодо своєчасної та повної оплати за поставлену позивачем активну та реактивну електроенергію і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача борг за активну електроенергію у розмірі 2 527 647,39 грн., спожиту за період жовтень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р.; борг за реактивну електроенергію у розмірі 10 760,92 грн., спожиту за період травень 2015 р.; 3 % річних у розмірі 32 743,84 грн., нарахованих у період з 09.08.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період липень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та спожитої реактивної електроенергії за період липень грудень 2014р., січень, березень, квітень, травень 2015р.; інфляційні у розмірі 837 410,47 грн., нарахованих з серпня 2014 року по червень 2015 р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період липень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р. та нарахованих з вересня 2014р. по червень 2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті спожитої реактивної електроенергії в серпні, листопаді, грудні 2014р., січні, травні 2015р.; суму пені у розмірі 517 471,50 грн., нараховану з 01.11.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої активної електроенергії за період вересень-грудень 2014 року, січень-травень 2015 року та нарахованих з 09.10.2014р. по 30.06.2015р. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати вартості спожитої реактивної електроенергії за період вересень-грудень 2014р., січень травень 2015р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

За договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина перша статі 275 ГК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії (з додатками до нього), за умовам якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі

протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаними актами прийняття-передавання та виставленими рахунками, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив у передбачені договором строки повну оплату вартості отриманої електричної енергії, у звязку з чим борг відповідача за активну електроенергію становить 2 527 647,39 грн., а борг за реактивну електроенергію становить 10 760,92 грн.

На момент прийняття рішення у даній справі, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем сум боргу за активну та реактивну електроенергію, а тому грошове зобовязання відповідача в цій частині всупереч нормам законодавства та умовам Договору перед позивачем залишилось невиконаним.

Враховуюче те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за активну електроенергію у розмірі 2 527 647,39 грн., спожиту за період жовтень-грудень 2014 р., січень-травень 2015 р., боргу за реактивну електроенергію у розмірі 10 760,92 грн., спожиту за період травень 2015 р. обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного:

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобовязання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Такий вид забезпечення виконання зобовязання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» до цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

В силу вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору про постачання електричної енергії № 1018 від 01.08.2005р. щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії, позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», господарський суд встановив, що заявлена сума пені у розмірі 517 471,50 грн. є обґрунтованою, вірною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи; при цьому сума 3 % річних за розрахунком господарського суду складає 32 622,04 грн., у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних задовольняються частково у визначеному судом розмірі.

Слід відзначити, що позивачем при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення в порядку статті 625 ЦК України сум помилково не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не вважається днем прострочення, а тому не включається в період, за який здійснюється стягнення 3 % річних.

Щодо розрахунку інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення у розмірі 837 410,47 грн. за період з серпня 2014 по червня 2015 року включно, господарський суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27.07.2007р. № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що обчислення інфляційних втрат у деяких періодах здійснюється з 1-го числа місяця в якому мав здійснюватися платіж, тобто нарахування інфляції здійснюється за період, коли заборгованість ще не виникла, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобовязання.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням вірно визначеного періоду нарахування інфляційних втрат, сума останніх становить 617 109,13 грн., у звязку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються судом частково у визначеному судом розмірі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині щодо стягнення інфляційних нарахувань, господарський суд виходить з того, що позивачем розрахунок обчислювався за період менший календарного місяця, тому індексація у даному випадку не застосовується.

Посилання відповідача, викладені у клопотанні від 01.10.2015р. за вх.№13650/15 щодо відсутність законних підстав для стягнення спірної заборгованості з огляду на те, що строк дії Договору сторонами на пролонговано, тому відсутні жодні підстави для предявлення їх до стягнення, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Пунктом 9.4 Договору не передбачено певної форми укладання додаткової угоди про продовження строку дії Договору на наступний календарний рік. Так, відповідними додатками № 13 від 06.11.2013р. та від 26.11.2014р. сторонами визначено договірні величини споживання електричної енергії на 2014 та 2015 рік відповідно, що свідчить про подальше виконання умов Договору та продовження договірних правовідносин між сторонами. Крім того, договірні правовідносини підтверджуються поставкою та споживанням електричної енергії у 2014-2015 роках, прийняття споживачем рахунків до сплати, частковою оплатою спожитої електроенергії, підписанням між сторонами додатків у різний період дії часу. Договір разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені печатками підприємств, а тому зазначені зобовязання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обовязковими до виконання.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Словважмаш» (84102, Донецька область, місто Словянськ, вулиця Заводська, будинок № 2; код ЄДРПОУ 00210594) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Островського, будинок № 8; код ЄДРПОУ 00131268) 2 527 647 (два мільйона пятсот двадцять сім тисяч шістсот сорок сім) грн. 39 коп. боргу за активну електроенергію, 10 760 (десять тисяч сімсот шістдесят) грн. 92 коп. боргу за реактивну електроенергію, 517 471 (пятсот сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 50 коп. пені, 32 622 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 04 коп. 3% річних, 617 109 (шістсот сімнадцять тисяч сто девять) грн. 13 коп. інфляційних втрат та 68 977 (шістдесят вісім тисяч девятсот сімдесят сім) 00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 23 листопада 2015 року.

Суддя Л.В. Ніколаєва