Постанова № 53859130, 26.11.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2015 року № 826/16453/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного

управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 18 березня 2015 року № б/н.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/16453/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 01 вересня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце проведення повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 16 лютого 2015 року № 220, повідомлення від 16 лютого 2015 року № 36/26-58-22-02, згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Фабенс» (код ЄДРПОУ 39285132) за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2015 року № 724/26-58-22-02-18/33234653.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6. статті 198, пунктів 201.10, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 229334,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на загальну суму 229334,00 грн.

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18 березня 2015 року № б/н Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 344001,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 229334,00 грн., за штрафними санкціями – 114667,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкове повідомлення – рішення від 18 березня 2015 року № б/н – залишено без змін, скарги позивача – без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 19 травня 2015 року № 7996/10/26-15-10-08-35 та ДФС України від 27 липня 2015 року № 15638/6-99-99-10-01-04-25).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням – рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Фабенс».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 27 лютого 2015 року № 724/26-58-22-02-18/33234653.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабенс», обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабенс» (Постачальник) укладено договір поставки від 17 вересня 2014 року № 17/9-14 на умовах розстрочки платежу, за умовами якого, Постачальник зобов’язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки товар, а Покупець зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, ціна товару визначається у рахунках та видаткових накладних. Погоджені сторонами ціни на товар в відповідному рахунку не підлягають зміні.

Покупець, у випадку необхідності поставки для нього Товару, відправляє постачальнику по факсу (через представника) Замовлення, в якому зазначає: асортимент, кількість одиниць кожного виду асортименту Товару, строк поставки, місце та умови поставки Товару, які узгоджуються до початку виконання поставки (пункт 3.1 Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах DDP Міжнародних правил інтерпритації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, якщо інше не узгоджене Сторонами в Замовленні (пункт 3.2 Договору).

Вартість доставки товару на склад Покупця та його розвантаження включено в ціну Товару (пункт 3.3 Договору).

Повноваження представників Покупця на здійснення та оформлення здачі-прийняття товару в пункті поставки повинні підтверджуватись відповідною довіреністю (пункт 3.5 Договору).

Товар передається в тарі та упаковці виробника, які повинні відповідати встановленим в Україні нормам і стандартам та забезпечити зберігання Товару протягом його транспортування, розвантаження та зберігання на складі Покупця (пункт 4.1 Договору).

Підтвердження якості та комплектності Товару з боку Постачальника є сертифікати відповідності – товаровиробника або відповідні документи встановленого зразка (чи належним чином завірені ним копії) (пункт 4.4 Договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем надано податкові накладні від 25 вересня 2014 року № 90 на суму 661015,20 грн., від 29 вересня 2014 року № 91 на суму 714989,81 грн., від 10 листопада 2014 року № 162 на суму 59670,00 грн., від 14 листопада 2014 року № 163 на суму 46128,00 грн., від 21 листопада 2014 року № 164 на суму 58370,98 грн., від 25 листопада 2014 року № 165 на суму 48738,00 грн., від 28 листопада 2014 року № 166 на суму 17545,68 грн., від 19 грудня 2014 року № 101 на суму 835329,72 грн., від 24 грудня 2014 року № 102 на суму 547628,72 грн., видаткові накладні від 25 вересня 2014 року № 91, від 29 вересня 2014 року № 92, від 19 грудня 2014 року № 93, від 24 грудня 2014 року № 94, від 10 листопада 2014 року № 133, від 14 листопада 2014 року № 137, від 21 листопада 2014 року № 141, від 25 листопада 2014 року № 145, від 28 листопада 2014 року № 147, рахунки на оплату від 22 вересня 2014 року № 15, від 24 вересня 2014 року № 18, від 10 листопада 2014 року № 37, від 17 грудня 2014 року № 45, платіжні доручення від 09 жовтня 2014 року № 700, від 13 жовтня 2014 року № 709, від 28 жовтня 2014 року № 771, від 04 листопада 2014 року № 776, від 04 листопада 2014 року № 787, від 05 листопада 2014 року № 806, від 05 листопада 2014 року № 807, від 14 листопада 2014 року № 826, від 14 листопада 2014 року № 827, від 14 листопада 2014 року № 830, від 14 листопада 2014 року № 831, від 17 листопада 0214 року № 840, від 17 листопада 0214 року № 841, від 20 листопада 0214 року № 866, від 04 грудня 2014 року № 908, від 04 грудня 2014 року № 908, від 05 грудня 2014 року № 912, від 05 грудня 2014 року № 911, від 25 грудня 2014 року № 978, від 26 грудня 2014 року № 983, від 12 січня 2015 року № 6, від 12 січня 2015 року № 7, від 14 січня 2015 року № 25, від 16 січня 2015 року № 39, від 27 січня 2015 року № 75,картку рахунку 631 за відповідний період, договір оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2012 року № 1 та акт здачі-приймання приміщення, що орендується до зазначеного договору.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи необхідність придбання юридичних послуг у ТОВ «Фабенс» позивач зазначає про експлуатацію та ремонт баштових кранів, які знаходились на балансі позивача та здійснювали роботи на будівельних об’єктах, на підтвердження чого, позивачем надано довідку про розміщення баштових кранів на об’єктах будівництва замовників станом на 01 вересня 2014 року.

Так, зі змісту договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Фабенс», первинних документів, вбачається, що останнім поставлялись позивачу роліки вертикальні, строп, гідростанції, диск тормозний візка кареточного та ін., однак матеріали справи не містять інформації про такий товар, зокрема характеристики, сертифікати відповідності вказаної продукції нормам та стандартам.

Крім того, позивачем не надано доказів самої поставки таких товарів, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо.

Також, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу, з аналізу договору про надання послуг від 17 вересня 2014 року, покупець, у випадку необхідності поставки для нього Товару, відправляє постачальнику по факсу (через представника) Замовлення, в якому зазначає: асортимент, кількість одиниць кожного виду асортименту Товару, строк поставки, місце та умови поставки Товару, які узгоджуються до початку виконання поставки.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання умови договору, зокрема заявок, які є невід'ємною частиною до Договору поставки, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Відтак, відсутність відповідної узгодженості між Покупцем та Постачальником виключає можливість отримання товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пункту пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6. статті 198, пунктів 201.10, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» відмовити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (код ЄДРПОУ 33234653) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник