Постанова № 5385608, 27.07.2009, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2а-307/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

27 липня 2009 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Геєць Ю.В., при секретарі Зеленюк Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, про стягнення суми, в якому вказав, що 01.11.2007 року в Орджонікідзевському районному центрі зайнятості (далі Орджонікідзевського РЦЗ) було зареєстровано як такого, що шукає роботу, ОСОБА_1, якому 08.11.2007 року надано статус безробітного.

29 серпня 2008 року Орджонікідзевським районним центром зайнятості м. Запоріжжя, було проведено перевірку даних державної податкової інспекції щодо факту працевлаштування ОСОБА_1 у період перебування його на обліку в Орджонікідзевському РЦЗ як безробітної. Факт працевлаштування підтвердився.

29 серпня 2008 року було складено акт № 415 обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття». Встановлено: ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Запорізькою Торгово промисловою палатою ЄДРПОУ 02944840 відповідно до трудових угод № 267 від 01 листопада 2007 року, № 03 грудня 2008 року та отримував дохід відповідно до актів прийому передачі виконаних робіт від 09 листопада 2007 року та 10 грудня 2007 року.

З дня укладання трудової угоди, з 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 самостійно забезпечував себе роботою і відносився вже до категорії зайнятого населення, тому він з того моменту не мав право отримувати допомогу по безробіттю у відповідності з законодавством. Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" ОСОБА_1 зобов'язаний був своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, проте він зловживаючи своїми правами та обовязками не повідомив Орджонікідзевський РЦЗ про факт укладання трудових угод і отримання доходу - і обманним шляхом отримав допомогу по безробіттю з 08 листопада 2007 року по 29 липня 2008 рік у сумі 10610,53 грн. та матеріальну допомогу у період професійного навчання у сумі 115,33 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно довідки головного бухгалтера Орджонікідзевського РЦЗ ОСОБА_1, отримав допомогу по безробіттю з 08 листопада 2007 року по 29 липня 2008 рік у сумі 10610,53 грн. та матеріальну допомогу у період професійного навчання у сумі 115,33 грн., а всього, 10725,86 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягає на його задоволенні з підстав викладених у позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те. що роботу за трудовими угодами відповідач виконував з 01.11.2007 року по 09.11.2007 року та з 01.12.2007 року по 10.12.2007 року, ця робота була випадковою та короткочасною, не забезпечувала працевлаштування відповідача та постійний доход.

Заслухавши осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Стаття 57 Конституції України гарантує право кожного знати свої права і обов'язки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Також відповідно до ст.4 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує виплату безробітним матеріальної допомоги по безробіттю.

Закон України від 01 березня 1991 року "Про зайнятість населення" зі змінами та доповненнями визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, а не обов'язки громадян, які в порядку ст. 2 цього Закону визнані безробітними.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частиною п'ятою ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою ст. 2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із визначенням, наданим у п. 1.1 та 1.3 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-ІУ "Про податок з доходів .фізичних осіб", заробітна плата - це доходи, в тому числі заохочувальні та компенсаційні виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

До цивільно-правових договорів не застосовуються норми законодавства про працю, а відносини між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства.

Роботу за трудовими угодами ОСОБА_1 виконував з 01.11.2007 року по 09.11.2007 року та з 01.12.2007 року по 10.12.2007 року. Зазначена робота була випадковою та короткочасною, не забезпечувала працевлаштування відповідача та постійний доход.

В період часу з 10.11.2007 року по 30.11.2007 року, з 11.12.2007 року по 29.07.2008 року - фактично вісім місяців ОСОБА_1 не мав роботи, не мав заробітку або інших доходів. Відповідач був зареєстрований у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, був готовий та здатний приступити до підходящої роботи. Отже, у вказаний проміжок часу ОСОБА_1 був безробітним і як застрахована особа мав право на отримання від держави допомоги по безробіттю.

Постанова КМУ «Про затвердження порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних» № 219 від 14.02.2007 р. та Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 р. № 307 розширюють перелік підстав припинення виплати допомоги, що суперечить Закону. Відповідно до п. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України..., або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, і постановою, і наказом передбачено, що після закінчення виконання робіт за цивільно-правовим договором у безробітного знову виникає право на отримання допомоги по безробіттю.

Пунктом 5.4 наказу визначено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується в разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю на строк, не менший ніж кількість календарних днів тимчасової роботи.

Твердження позивача про те, що відповідач обманним шляхом отримав допомогу по безробіттю, умисно не виконав своїх обов'язків та зловживав ними в судовому засіданні не доведено представником позивача та не надано доказів того, що відповідача було належним чином проінформовано про те, які відомості він має повідомляти в центр зайнятості.

Таким чином, стягнення з відповідача всієї суми виплаченої допомоги не можна визнати обґрунтованим, у звязку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги Запорізького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі, протягом 10 днів з дня її проголошення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього, протягом 20 днів, апеляційної скарги або в порядку ст. 187 КАС України.

Суддя: Ю.В.Геєць