Рішення № 53852643, 25.11.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц//791/2984/15 Головуючий в І інстанції: Рябова О.Д.

Категорія: 24 Доповідач: Полікарпова О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Полікарпової О.М.

Суддів: Базіль Л.В.

Прокопчук Л.П.

при секретарі: Прушинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2, є абонентом ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» і користується послугами з центрального опалення та гарячого водопостачання, але на протязі тривалого часу не сплачує плату за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за період з 01.05.1998 року по 01.08.2015 року утворилася заборгованість в сумі 7358 грн. 51 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиті послуги з центрального опалення в сумі 7358 грн. 51 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, зазначила, що судом прийнято до уваги невірний розрахунок заборгованості, а саме відповідно до вимог ст.ст. 257, 267 ЦК України не враховано строки позовної давності, тому просила рішення скасувати.

Письмових заперечень на доводи апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води віднесені до житлово - комунальних послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом установлено, що Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» надає послуги з централізованого опалення, у тому числі і до будинку відповідача.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, має відкритий у позивача особовий рахунок НОМЕР_1, згідно якого ведеться облік розрахунків за надані послуги з централізованого опалення.

Із довідки №567697 від 07.05.2015р. про стан на 28.02.2015р. особового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що борг по оплаті за послуги з теплопостачання у неї утворився починаючи з травня 1998 року та станом на лютий 2015 року становить 7532 грн. 25 коп.

Відповідно до ст.ст. 71, 75 ЦК УРСР, який був чинним до 01.01.2004 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки та позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір не врахував положення ст.ст. 71, 75 ЦК УРСР (який був чинним до 01.01.2004 року), не звернув уваги на те, що борг по оплаті послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання у відповідача утворився, починаючи з травня 1998 року по серпень 2015 року, Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості лише 05.03.2015 року, та наданий позивачем розрахунок не підтверджує визнання ОСОБА_2 наявну у неї заборгованість з 1998 року, а лише свідчить про сплату нею з 2012 року поточних платежів, тому дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за період з 01 травня 1998 року по 01 серпня 2015 року у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання підлягає стягненню за період з січня 2004 року по серпень 2015 року, що становить 6417 грн. 07 коп. (7358 грн. 51 коп - 941 грн. 44 коп.), тобто в межах строків позовної давності за новим ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, слід змінити, зменшивши з 7358 грн. 51 коп. до 6417 грн. 07 коп. з викладених вище підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано не застосував строк позовної давності до частини боргу, яка утворилась після 01.01.2004 року, оскільки Цивільним кодексом, який є чинним на час розгляду справи передбачено, що позовна давність може бути застосована лише за заявою відповідача. Такої заяви відповідача ОСОБА_2 в матеріалах справи немає. Отже в цій частині рішення суду є правильним і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2015 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» з 7358 грн. 51 коп. до 6417 грн. 07 коп. за період з січня 2004 року по серпень 2015 року включно.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: