Рішення № 5385251, 17.09.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 р. Справа № 9/104

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд", вул. Воровського, 4, м. Київ 53, 04053

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення коштів в сумі 2 404, 78 грн.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 404, 78 грн., в тому числі: 2050 грн. - боргу; 80, 98 грн.- інфляційні втрати; 24, 98 грн. - три відсотки річних; 190, 40 грн. - пені.

02.09.09 року позивачем у справі подано суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 295, 57 грн., в тому числі: 80, 98 грн.- інфляційні втрати; 24, 19 грн. - три відсотки річних; 190, 40 грн. - пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява прийнята судом. Отже, судом розглядаються позовні вимоги у урахуванням поданої заяви.

Позивач просив суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами (заява про уточнення позовних вимог від 02.02.09 року).

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив наступне. Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 0636/531 від 10.02.09 року. За вищевказаним договором поставки відповідач зобов"язувався оплатити товар не пізніше семи календарних днів з дати отримання кожної парті. На виконання взятих зобов"язань позивач поставив товару на загальну суму 3 704, 10 грн. Відповідачем оплачено вказаний товар, але з простроченням строку оплати.

Із посиланням на ст. 624, 625 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що позивачем нараховано три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 24, 19 грн., а також нараховано інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 80, 98 грн. та пеню в сумі 190, 40 грн.

Відповідач не скористався своїм правом та представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов"язковою. Письмових заперечень по суті спору відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справи розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до умов договору поставки № 0636/531 від 10.02.09 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ТзОВ "Союз-Віктан Трейд" ( постачальник) зобов"язується передати у власність ПП ОСОБА_3 ( покупець), а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах, визначених в цьому договорі ( п. 1.1 Договору).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 2.4. Договору покупець зобов"язаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її отримання (дати складення накладної).

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТзОВ "Союз-Віктан Трейд" поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 704, 10 грн. Відповідачем вказаний товар сплачено у повному обсязі, однак з порушенням термінів оплати. Графік оплати відповідачем товару наявний в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.3 Договору у випадку недотримання термінів оплати продукції, вказаних у п. 2.4 Договору, покупець оплачує в користь постачальника пеню в розмірі 0, 1 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Отже, нарахована пеня за період прострочки в сумі 190, 40 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції в сумі 80, 98 грн. та трьох відсотків річних в сумі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що інфляцйні втрати сторін, а також плата за незаконне користування чужим майном стягується у встановленому законом порядку.

Отже, вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції в сумі 80, 98 грн. та трьох відсотків річних в сумі 24, 19 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

В пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.06 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" зазначено наступне. Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Позивачем заявлено позов в сумі 295, 57 грн. ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідно до підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року № 7-93 із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сума державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В спірному випадку сума державного мита має становити 102 грн. Позивачем сплачено державне мито в сумі 102 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 14.07.09 року, який наявний в матеріалах справи.

За наведеного, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з відповідача Приватного підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 (ід. код НОМЕР_1) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Віктан Трейд", вул. Воровського, 4, м. Київ 53, 04053 (п/р НОМЕР_2 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"; МФО 300335; ід. код 33643230): 80, 98 грн.- інфляційні втрати; 24, 19 грн. - три відсотки річних; 190, 40 грн. - пені; 102 грн. - витрат по сплаті державного мита; 315 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.