Рішення № 53852395, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, та ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської в м. Києві районної державної адміністрації про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ТОВ «Птахофабрика Київська» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської в м. Києві районної державної адміністрації, в якому просили виселити відповідачів з належного позивачу гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що ТОВ «Птахофабрика Київська» є власником гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №П-145 від 31.12.1993 року. Відповідач ОСОБА_1 на підставі наказу №16-КП від 22.05.2007 року перебуває в трудових відносинах з позивачем, відповідач ОСОБА_3 в період з 16.05.2006 року по 05.11.2009 року перебував у трудових відносинах з позивачем та звільнився за власним бажанням. Від шлюбу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина ОСОБА_2. З листа Деснянського районного відділу Головного управління в м. Києві Державної міграційної служби України №4/вх.400 від 24.01.2014 року позивачу стало відомо, що за вказаною адресою відповідачі не зареєстровані, а отже самовільно вселилися у гуртожиток. Протоколом спільного засідання правління та Профспілкового комітету працівників ВАТ«Птахофабрика Київська» від 10.06.2005 року визначено порядок надання жилої площі в гуртожитку та визначено категорії громадян, яким надається жила площа на підставі спільного рішення правління та профспілковою комітету. Після вирішення питання на засіданні правління товариства надає працівнику спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення працівника на надану жилу площу (ліжко - місце).

Відповідачам такий ордер не надавався, спільного рішення правління та профспілкового комітету товариства про надання жилої площі в гуртожитку не ухвалювалось та на обговорення не виносилось. Враховуючі, що відповідачі перешкоджають позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, позивач вимушений звернутись до суду.

Справа № 754/4113/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14689/2015Головуючий у суді першої інстанції: Буша Н.Д. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «Птахофабрика Київська»подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов про виселення відповідачів з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення задовольнити.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. Зокрема, суд першої інстанції не витребував у позивача доказів того, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 є гуртожитком, в результаті чого відмовив у задоволенні позову, в той час, як сторони не заперечували того, що дане житлове приміщення є гуртожитком.

Також апелянт зазначає, що крім документів, які містяться в матеріалах справи, факт того, що позивач є власником гуртожитку підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 16.01.2012р., залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012р., а тому не потребує доказуванню.

Представник ТОВ «Птахофабрика Київська» - Білоус Л.М. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю осіб, які беруть участь у справі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.07.1993 року між Фондом державного майна України, Організацією орендарів орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» та Акціонерним товариством «Птахофабрика «Київська», правонаступником після зміни організаційно - правової форми якою є ТОВ «Птахофабрика Київська», (позивач по справі), було укладено договір викупу державного майна і передачі його акціонерному товариству, за умовами якою Фонд державного майна України зобов'язався передати, а Організація орендарів орендною підприємства «Птахофабрика «Київська» купити та Акціонерне товариство «Птахофабрика «Київська» прийняти у власність частку цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» (а.с. 101-112)

На виконання умов договору викупу 31.12.1993 року Фонд державного майна України за актом прийому - передачі державної частки цілісного майновою комплексу орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» передав, а Акціонерне товариство «Птахофабрика «Київська» прийняло державну частку цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» (а.с. 37).

На підставі договору викупу та акту прийому - передачі державної частки цілісного майнового комплексу Фондом державною майна України 31.12.1993 року видано Акціонерному товариству «Птахофабрика Київська» свідоцтво про право власності на майно АТ «Птахофабрика Київська» - на державну частку цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Птахофабрика «Київська», реєстраційний №П-145 (а.с.28).

19.11.2003 року за реєстровим №950-з Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна майновий комплекс, розташований в м. Києві по пр. Броварський 16 кілометр зареєстровано за Акціонерним товариством «Птахофабрика «Київська» на праві колективної власності (а.с. 100).

Відповідач ОСОБА_3 в період з 16.05.2006 року по 05.11.2009 року перебував у трудових відносинах з позивачем. Звільнився з посади лікаря ветеринарної медицини за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (а.с.11-12).

Відповідач ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду птахівника виробництва яєць, бригада №3 терміном з 22.05.2007 року та на час розгляду справи перебуває в трудових відносинах з позивачем.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є подружжям, в період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1. у них народилась дитина - ОСОБА_2.

Сторони в судовому засіданні не заперечували обставину, відповідно до якої відповідачі проживають в гуртожитку без реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що гуртожиток перебуває у його віданні, з наявних у матеріалах справи доказів, не можливо дійти однозначного висновку, що гуртожиток №89-А переданий на баланс позивача станом на час розгляду справи, а також не надано доказів того, що вказане приміщення є гуртожитком в правовому розумінні.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 127 ЖК УРСР, п. 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» указав, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК УРСР, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

У Постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року, у справі № 6-6цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, зазначено, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з'ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів; чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санітарно-епідеміологічної станції на його заселення як гуртожитку; чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян; чи є штати для обслуговування гуртожитку; як оплачується проживання тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідачам не надавався спеціальний ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку, який відповідно до чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Колегією суддів також встановлено, що відповідно до статуту, ТОВ «Птахофабрика «Київська» є повним правонаступником майна, прав та обов'язків, Закритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська» та Вікритого акціонерного товариства «Птахофабрика «Київська». (а.с. 58-64)

Із договору викупу та акту прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» від 31.12.1993р. вбачається, що на виконання умов договору викупу Фондом було передано у власність позивача державну частку цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» загальною вартістю 829 853 тис. крб.. (з яких 20 187 тис. крб.. становлять основні засоби невиробничого призначення, що передають безкоштовно), а згідно оцінки вартості об'єктів соціально-культурного призначення станом на 01.11.1993р. Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» загальна вартість яких становила 20 186 736, 69 крб. вбачається, що до таких об'єктів соціально-культурного призначення за №88 віднесено будівлю загальною площею 1 732,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

21.07.1993р. між Фондом, Організацією орендарів орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» та Акціонерним товариством «Птахофабрика «Київська» було укладено договір викупу держаного майна і передачі його акціонерному товариству, відповідно до умов якого Фонд зобов'язується передати, Організація орендарів орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» купити, а Товариство прийняти у власність частку цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Птахофабрика «Київська» вартістю 829 853 000,00 крб.

Отже, позивач з 1993 року є власником будівлі гуртожитку, площею 1 732,5 .кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Дана обставина встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 16 січня 2012 року, яке набрало законної сили, а тому, в силу ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Даних, що з того часу право власності на гуртожиток перейшло до іншої особи, матеріали справи не містять.

Крім того, на підтвердження тієї обставини, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 має статус гуртожитку, апелянтом надано суду Розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №317 від 27.06.2014р., №427 від 06.08.2014р. та №205 від 09.04.2015р., згідно яких вказана будівля використовується під гуртожиток у Деснянському районі міста Києва та балансоутримувачем якої є ТОВ «Птахофабрика «Київська». (а.с. 190-207)

Таким чином, колегією суддів встановлено, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу, за своїм правовим статусом є гуртожитком, а відповідачі проживають у ньому без належних правових на те підстав.

Суд першої інстанції не забезпечив повного і всебічного з'ясування обставин, що призвело до помилкових висновків, при ухваленні рішення не врахував наведеного, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч. 1 п. 2 ст. 307, ст. ст. 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, та ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської в м. Києві районної державної адміністрації про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді