Рішення № 53852269, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі Хоменку О.С.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за довіреністю - Лопатнікової Аліни Вадимівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» в якому просила стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу з відсотками у розмірі 12 391,95 доларів США, що за курсом НБУ становить на 29.09.2019 року 267 414,39 грн., 3% річних у розмірі 4 234,41 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 66 863,82 грн.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу 18 квітня 2013 року у м. Севастополі АР Крим, відповідно до якого вона передала відповідачу 10 000,82 доларів США строком на 12 місяців під 9,75% річних. Проте, після анексії Криму відповідач відмовляється повертати її вказані кошти, у зв'язку із чим їй довелося звернутися до суду.

Справа № 760/4478/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15097/2015Головуючий у суді першої інстанції: Кицюк В.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором банківського вкладу у розмірі 267 414,39 грн. та 3% річних у розмірі 4 234,41 грн.

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 932,23 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю - Лопатнікова А.В. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послалася на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано суду доказів того, що вона вносила кошти на рахунок банку, оскільки надане платіжне доручення не містить усіх необхідних реквізитів, зокрема не містить печатки банку та підпису клієнта, а тому не може вважатися належним доказом.

Крім того, суд першої інстанції також не прийняв до уваги обставини, що унеможливлюють здійснення банківської діяльності ПАТ КБ «Приватбанк» у філіях АР Крим. На думку апелянта, не можливо встановити, чи стягувала позивач кошти через дочірне управління АНО «ФЗВ», яке створене на тимчасово окупованій території АР Крим окупаційною владою для задоволення вимог вкладників за рахунок майна ПАТ КБ «Приватбанк», яке знаходиться в АР Крим. З урахуванням виплат вкладникам Кримського РУ за рахунок майна банку, поза його волею, апелянта вважає, що додаткове стягнення є фактично покладенням на банк подвійної відповідальності.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» за довіреністю - Бондаренко Д.Ю. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 18 квітня 2013 року звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням оформити їй депозит в банку на суму 10 000,82 доларів США до 18.04.2014 року з процентною ставкою 9,75 % річних. (а.с.7)

Позивачем було долучено до позовної заяви копію платіжного доручення №2563088401 від 18 квітня 2013 року, відповідно до якого вона внесла на рахунок в банку 10 000,82 доларів США. (а.с.8)

14 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою, в якій вона просила повернути їй вказану суму вкладу з нарахованими відсотками, на що їй було відмовлено банком. (а.с.9,11)

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення боргу не оскаржувалося, під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права в цій частині, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а тому, у відповідності до положень ст.303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції в цій частині не перевірялося.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що було встановлено, що відповідач розмістила депозитний вклад в банку, виконавши договір належним чином, а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню коштів, а тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості, нарахованих відсотків та 3% річних за прострочення повернення коштів.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2003 року за № 768/8089 (далі - Інструкція № 337).

Згідно з п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337 після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Результат аналізу ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дає підстави для висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року (справа № 6-118цс14), яка згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було доведено факт укладання договору депозитного вкладу з відповідачем та внесення коштів на рахунок відкритий у банку, оскільки надане позивачем платіжне доручення не містить усіх необхідних обов'язкових реквізитів, зокрема не містить печатки банку.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем на підтвердження укладення договору банківського вкладу надано ксерокопію заяви про намір оформлення вкладу, яка не може бути належним доказом укладення договору, та платіжне доручення, яке не містить необхідних реквізитів, передбачених Положенням та Інструкцією, а тому не може бути належним доказом здійснення даного платежу. Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують наявність грошових коштів на рахунку, відкритому на підставі спірного договору, якщо такий був укладений.

Суд першої інстанції не забезпечив повного і всебічного з'ясування обставин справи, розглянув справу однобоку в інтересах позивача, при ухваленні рішення не врахував наведеного, що призвело до помилкових висновків, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч. 1 п. 2 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за довіреністю - Лопатнікової Аліни Вадимівни - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог та стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

У позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та 3% річних - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді