Рішення № 53852228, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/974/15-ц Головуючий у 1 інстанції - Винниченко Л.М.

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/7884/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кравець В.А.

- ЛевенцяБ.Б.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Войтенка Ігоря Васильовича та апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, індексу інфляції та три відсотки річних за час прострочення здійснення виплати задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_4 належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699 грн. 58 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 90 128 грн. 64 коп., а всього 115 828 (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 22 коп.

У решті заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь держави судовий збір в сумі 1 158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн. 28 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Войтенко Ігор Васильович просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2015 року та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає що, стягуючи з відповідача на користь позивача заробітну плату в сумі 25 699,58 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що відповідач не ухиляється від виплати позивачу заробітної плати. Вказана заробітна плата була нарахована позивачу та може бути виплачена у будь-який робочий день при зверненні позивача до каси товариства. Проте, позивач тривалий час не звертався до каси товариства для отримання заробітної плати і вона була депонована. Не враховано судом при ухвалення рішення і доводи відповідача щодо відсутності вини товариства у затримці виплати позивачу заробітної плати при звільненні, так як виплата заробітної плати не була здійснена з вини самого позивача, який не з»являвся до товариства для отримання заробітної плати. Помилковим є рішення суду і в частині визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, так як наказ про звільнення позивача було видано 23.10.2014 року, а середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні суд обчислює з 15.07.2014 року по день ухвалення рішення суду. Товариство здійснило всі передбачені законом заходи для своєчасного проведення з позивачем розрахунку при звільненні, неодноразово направляло на адресу позивача листи з проханням з»явитись до товариства для отримання розрахунку при звільненні, проте, ці звернення відповідача були позивачем проігноровані.

Позивач ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 03 квітня 2015 року та задовольнити його позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, незважаючи на правильне вирішення справи по суті спору, суд першої інстанції припустився помилки в з'ясуванні та оцінці окремих обставин справи, а також при застосуванні норм матеріального права, що призвело до помилки у визначенні розміру сум, які підлягають стягненню та до відмови у частині його позовних вимог. Так, обчислюючи розмір середньої заробітної плати за час затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції невірно визначив період затримки з 15 липня 2014 року по 03 квітня 2015 року, оскільки наказом від 23.10.2014 року його було звільнено з 22.05.2014 року, а тому, саме з 22.05.2014 року необхідно обчислювати період затримки розрахунку. Безпідставно суд першої інстанції відмовив у задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до вимог ст.. 625 ЦК України. Відповідач не виконав грошові зобов'язання перед своїм працівником, а тому повинен внести відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник відповідача Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ОСОБА_5 повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_4 заперечувала.

Позивач ОСОБА_4 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги. Проти доводів апеляційної скарги представника відповідача заперечував, вважаючи їх безпідставними.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково та, стягуючи з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_4 належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699 грн. 58 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, суд 1-ї інстанції зазначав, що в судовому засіданні безспірно встановлено, що на час звільнення ОСОБА_6 до виплати підлягала сума 25 699 грн. 58 коп., яка йому виплачена не була, тому підлягає стягненню з відповідача. На адресу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» ОСОБА_6 надсилалась заява від 03.07.2014 року з проханням здійснити виплату належної йому заробітної плати та інші виплати через установу банку АТ «Сбербанк России» із зазначенням банківських реквізитів, яка відповідачем була отримана 14.07.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, кошти позивачу перераховані не були. В подальшому на неодноразові звернення ОСОБА_6 ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» йому надсилались листи від 23.10.2014 року, від 10.11.2014 року та від 11.12.2014 року з пропозицією особисто прибути до підприємства для отримання заробітної плати та компенсації за невикористані щорічні відпустки. У листі від 11.12.2014 року зазначалося про те, що кошти будуть перераховані за вказаними ОСОБА_6 реквізитами на підстави заяви, яку необхідно написати у присутності відповідальних працівників бухгалтерії товариства для впевненості, що написане у листі позивачем зроблено не під примусом .Враховуючи вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована, але не виплачена заробітна плата та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими, так як вони зроблені на підставі повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, досліджених судом доказів та відповідають вимогам закону.

Так, згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що з квітня 2012 року ОСОБА_4 працював в Приватному акціонерному товаристві «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» спочатку на посаді заступника начальника відділу, а з вересня 2012 року працював на посаді начальника юридичного управління товариства.

Відповідно до наказу № 273/ос від 23.10.2014 року Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про припинення трудового договору, ОСОБА_4 з 22 травня 2014 року звільнений з посади начальника юридичного управління відповідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Наказом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» «На зміну дати звільнення ОСОБА_6» від 11.12.2014 року № 291/ос, дію вищевказаного наказу № 273/ос від 23.10.2014 року в частині дати звільнення ОСОБА_4 припинено та визначено дату звільнення з роботи ОСОБА_6 16 червня 2014 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) (а.с. 8).

Як зазначено у наказі відповідача від 11.12.2014 року № 291/ос, підставою для його видачі стало надання ОСОБА_6 18.11.2014 року поштою листків непрацездатності, згідно яких з 22.05.2014 року він знаходився на лікарняному та ненадання пояснення про причини відсутності на роботі 02.06.2014 року та 16.06.2014 року.

З наданих доказів та пояснень сторін судом першої інстанції безспірно встановлено, що на час звільнення ОСОБА_6 до виплати підлягала сума 25 699 грн. 58 коп., яка йому виплачена не була. На адресу Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ОСОБА_6 була надіслана заява від 03.07.2014 року з проханням здійснити виплату належної йому заробітної плати та інші виплати через установу банку АТ «Сбербанк России» із зазначенням банківських реквізитів, яка відповідачем була отримана 14.07.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення . 14.07.2014 року на вказане звернення ОСОБА_4 було надано відповідь, в якій зазначалось, що він відсутній на робі з 26 травня 2014 року, документи, які підтверджують поважність відсутності на роботі не надано, у зв'язку з чим його заява буде розглянута після виходу на роботу.

На лист т.в.о. голови правління Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 14.07.2014 року ОСОБА_4 07.08.2014 року направив заяву, в якій повідомив, що розриває трудовий договір, укладений з ним, як з начальником юридичного управління товариства, просив перед звільненням надати йому всі невикористані відпустки за час роботи в товаристві, датою розірвання трудового договору просив вважати дату закінчення заборгованих відпусток та повідомити про всі нараховані до виплати суми при звільненні. Також просив виготовити проект контракту з ним, як з членом правління та одночасно секретарем правління з урахуванням внутрішніх положень, визначити дату дії контракту з часу його призначення на посаду у 2012 році та направити йому для підписання. 14.08.2014 року в.о. голови правління Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» надав ОСОБА_4 відповідь на його заяву від 07.08.2014 року, в якій зазначив про необхідність надання документів, які підтверджують причину його відсутності на роботі. При ненаданні таких документів будуть вимушені звільнити його на підставі п.4 частини 1 ст. 40 КЗпП України. Роз»яснино, що у випадку звільнення, буде виплачена компенсація за невикористані дні відпустки та що укладення з ним контракту законом не передбачено.

23.10.2014 року голова правління Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» направив на адресу ОСОБА_4 листа, в якому повідомив, що наказом від 23.10.2014 року № 273/ос з ним розірвано трудовий договір на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Для ознайомлення з наказом та отримання належних до виплати сум при звільненні необхідно терміново прибути до управління Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» та надати трудову книжку, яка знаходиться у нього на зберіганні, для внесення відповідного запису. 10.11.2014 року ОСОБА_4 повторно було направлено повідомлення про звільнення та про необхідність з»явитись до товариства для ознайомлення з наказом та отримання розрахунку при звільненні.

На лист Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 10.11.2014 року ОСОБА_4 18.11.2014 року поштою направив відповідь в якій просив здійснити розрахунок всіх сум, що підлягають йому виплаті при звільненні, врахувати виплати по листках непрацездатності та просив всі суми, що підлягають виплаті, перерахувати на вказаний ним рахунок в АТ « Сбербанк Росии». Вказаний лист був отриманий Приватним акціонерним товариством « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» 24.11.2014 року

Оскільки в день видачі наказу про звільнення 23.10.2014 року ОСОБА_4 не працював, то, відповідно до вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України, зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Після звільнення 23.10.2014 року вимогу про розрахунок ОСОБА_4 пред'явив, направивши листа від 18.11.2014 року, який був отриманий відповідачем 24.11.2014 року. У вказаному листі позивач вказав реквізити на які необхідно перерахувати належні йому до виплати при звільненні суми, а тому у відповідача з 24.11.2014 року виник обов'язок провести з позивачем розрахунок при звільненні шляхом перерахування належних йому до виплати сум на вказаний ним рахунок у АТ « Сбербанк Росии».

Проте, належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699,58 грн. позивачу з 24.11.2014 року перераховані не були, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вказані кошти з відповідача на користь позивача..

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки належні до виплати при звільненні кошти ОСОБА_4 відповідачем виплачені не були, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для застосування ст. 117 КЗпП України та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, колегія суддів вважає, що при визначенні періоду затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції допустив помилку, вказавши, що період затримки розрахунку становить з 15.07.2014 року по день ухвалення рішення 03.04.2015 року, так як перший наказ про звільнення виданий 23.10.2014 року, в день звільнення позивач не працював, заяву про проведення з ним розрахунку направив відповідачу 18.11.2014 року, отримана вона була 24.11.2014 року, а тому саме з 24.11.2014 року необхідно обчислювати час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_4

Згідно довідки ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 31.03.2015 року за № 799, середньоденна заробітна плата ОСОБА_4Р, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 зі змінами, становить 613 грн. 12. коп.

Судом також встановлено, що у ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з січня 2014 року по даний час запроваджено чотирьохденний робочий тиждень, що визнано позивачем.

У зв'язку з цим, період з 24.11.2014 року по 03.04.2015 року на підприємстві відповідача включає 72 робочих дні.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за затримку розрахунку при звільненні сума у розмірі 44 757, 76 грн. ( 72 роб. дні х 613; 12 грн. - середньоденний заробіток), що передбачено п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 зі змінами.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника відповідача про неправильність визначення судом періоду затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими і рішення Дніпровського районного суду м.Києва в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_4 належних до виплати при звільненні коштів та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 115 828 грн. 22 коп. та судових витрат в розмірі 1158, 28 грн. необхідно змінити та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_4 належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699 грн. 58 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 44 757, 76 грн., а всього 70 457, 34 грн., стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь держави судовий збір в сумі 704, 57 грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що відповідач не ухиляється від виплати позивачу заробітної плати, вона була нарахована позивачу та може бути виплачена у будь-який робочий день при зверненні позивача до каси товариства, проте, позивач тривалий час не звертався до каси товариства для отримання заробітної плати і вона була депонована, а тому вина товариства у затримці виплати позивачу заробітної плати при звільненні відсутня, колегія суддів вважає такими, що та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах закону з огляну на таке.

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що після отримання листа з повідомленням про звільнення його наказом від 23.10.2014 року, ОСОБА_4 направив на адресу відповідача 18.11.2014 року заяву, в якій вказав реквізити банку, на які необхідно здійснити перерахування нарахованих йому при звільненні сум. Вказана заява була отримана відповідачем 24.11.2014 року, проте, нараховані при звільненні кошти позивачу на вказаний ним рахунок в АТ « Сбербанк России» відповідачем на день ухвалення рішення судом так і не були перераховані. А тому відповідач має нести матеріальну відповідальність перед працівником у відповідності з вимогами ч1 ст.. 117 КЗпП України.

В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»про стягнення на його користь інфляційних втрат за час прострочення виплати в розмірі 6 322,00 грн. та 3 % річних в сумі 631,58 грн. на підставі ст. 625 ЦК України рішення відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону і доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про допущення судом помилки при ухваленні рішення в цій частині є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи та досліджених доказів встановлено, що між сторонами виник спір щодо проведення розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розранку при звільненні. Спірні правовідносини регулюються нормами трудового, а не цивільного законодавства, тому положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, на трудові правовідносини не поширюється,.

Керуючись ст. ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги представника відповідача Приватного акціонерного товариства « Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Войтенка Ігоря Васильовича та позивача ОСОБА_4 задовольнити частково

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_4 належних до виплати при звільненні коштів та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 115 828 грн. 22 коп. та судових витрат в розмірі 1158, 28 грн. змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ( код ЄДРПОУ 04737111) на користь ОСОБА_4 ( ідентифікацій код НОМЕР_1) належні до виплати при звільненні кошти в сумі 25 699 грн. 58 коп. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 44 757, 76 грн., а всього 70 457, 34 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» ( код ЄДРПОУ 04737111) на користь держави судовий збір в сумі 704, 57 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: