Ухвала суду № 53852216, 26.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКорчевного Г.В., Слободянюк С.В.при секретаріЛознян О.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа Приватне підприємство «ЮС ЦЕНТР» про визнання недійсним права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с.199-200 /

№ справи 757/34266/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/14183 /2015Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема судом першої інстанції повинна була бути застосована позовна давність, як самостійна підстава для відмови у позові, оскільки дата, з якої повинен відраховуватись строк позовної давності це повноліття ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1., оскільки станом на цю дату, рішення суду від 13.11.2000 р., яким було визнано недійсним свідоцтво про право власності на 1/3 спірної квартири, отже право на позов у останнього виникло з моменту його повноліття, а не з 18.03.2014 р. як встановлено судом першої інстанції. Також зазначив, що судом першої інстанції проігнорована ухвала Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2012 р. якою позовні вимоги ОСОБА_6 в частині розподілу спадщини залишені без розгляду, отже про розподіл спадщини після померлого ОСОБА_8 йому було відомо. Зазначив, що судом також неповно встановлені обставини існування спорів між ним та ОСОБА_6 щодо права власності на 2/3 частки спірної квартири, оскільки такий спір вже був розглянутий рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2005 р. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду змінити, доповнивши його мотивувальну частину, зазначивши про обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2005 р., та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.03.2006 р. та відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином / а.с. 222-223/, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11 лютого 1994 року належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8, його частина квартири, що складала 1/3 частини була поділена в рівних частках між дружиною померлого - ОСОБА_10 та його сином - ОСОБА_11 У зв'язку з цим державним нотаріусом Київської шостої нотаріальної контори ОСОБА_12 3 листопада 1998 року було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 3с-619, на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_8 у вигляді 1/3 частини вказаної квартири.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2004 року у справі № 2-1128/04 за відповідачем ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого батька - ОСОБА_11 у розмірі 1/9 частині спірної квартири та ОСОБА_10 у розмірі 2/9 у порядку спадкування за правом представлення /а.с. 4-5/.

Разом з тим, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року у цивільній справі № 2-215/11, котре ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року залишене без змін, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Київської шостої нотаріальної контори ОСОБА_12 3 листопада 1998 року, яке зареєстроване в реєстрі за № 3с-619, на ім'я ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_8 у вигляді 1/3 частини вказаної квартири визнане недійсним, оскільки нотаріусом при видачі цього свідоцтва не було враховано інтереси іншого сина померлого ОСОБА_9 /а.с. 6-36/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позовні вимоги стосуються визнання права власності недійсним, що не передбачено цивільним законодавством, відповідно до якого недійсним може визнаватись лише правочин.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано керувався вимогами ст. 16 ЦК України про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Встановивши, що позивач, будучи спадкоємцем померлого свого батька, інтереси котрого не були враховані нотаріусом при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 листопада 1998 року, та яке рішенням суду визнано недійсним, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним права власності іншої особи - ОСОБА_5, що не передбачено цивільним законодавством, у зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що обраний спосіб захисту порушеного права позивачем у спосіб, що не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, не є ефективним засобом захисту порушеного права позивача, не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування підстав відмови у позові у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року - відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: