Рішення № 53852168, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Борисової О.В., Ратнікової В.М.

при секретарі П'ятничук В.Г.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року представник ПАТ «Дельта банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 807 998,75 грн. та судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 24.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту. ОСОБА_1 отримала у Банку кредитні кошти у розмірі 1 111 000,00 грн., з кінцевим строком повернення - до 22.09.2017 року, зі сплатою 19,5% річних за весь час фактичного користування кредитом. 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.1 якого, в порядку, обсязі та на умовах, визначених Договором, ТОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним Банком, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зобов'язаннях позичальника за кредитним договором №28/КВМ-07 від 24.09.2007 року (відповідача). Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором кредиту належним чином добровільно не виконує, станом на 06.03.2014 року має заборгованість в сумі 2 807 998,75 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом - 1 832 408,07 грн., за відсотками - 923 855,90 грн., за комісіями - 51 734,78 грн., у зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Справа № 753/10453/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14733/2015Головуючий у суді першої інстанції: Парамонов М.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» 1 887 516,66 грн. та 3654 грн. судового збору. В решті вимог позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача за довіреністю - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт послався на те, що суд першої інстанції не законно відмовив відповідачу у задоволенні його заяви про застосування строків позовної давності.

Судом не було враховано, що 28.04.2009 р. ТОВ «Укрпромбанк», як первісний позичальник, скористався своїм правом, відповідно до п. 6.2 кредитного договору, про дострокове стягнення кредиту.

Через 15 днів після надіслання вимоги про дострокове погашення кредиту у кредитора з'явилося право вимоги в судовому порядку, а тому, на думку апелянта, саме з 15.05.2009р. слід відраховувати строк позовної давності, який сплинув 15.05.2012р., а позивач звернувся до суду лише 06.06.2014р., тобто після спливу строку позовної давності і відповідач заявляв про його застосування.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутністю не з'явившихся осіб, які беруть участь у справі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №28/КВМ-07 згідно якого ОСОБА_1 отримала у Банку кредитні кошти у розмірі 1 111 000 грн., з кінцевим строком повернення - до 22.09.2017 року, зі сплатою 19,5% річних за весь час фактичного користування кредитом (а.с.5-14).

10.10.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №28/КВМ-07 від 24.09.2007року, згідно якого було встановлено - розмір комісії за управління кредитом - щоденно у розмірі 0,0028% від суми заборгованості за кредитом, починаючи з дати укладення додаткового договору (п. 1.11.1 Кредитного договору); нарахування комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту (п.2.10.1); у разі несвоєчасного повернення заборгованості по Кредиту Позичальник сплачує у строки, передбачені п. 2.8 цього Договору, проценти з розрахунку 24,0% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (а.с.15).

28.04.2009 р. ТОВ «Український промисловий банк» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повне виконання зобов'язань, у зв'язку із тим, що остання не належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання, на підставі п.п. 4.3.4 та 6.2 кредитного договору. (а.с. 55)

30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п.4.8.1 якого ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» були зобов'язані письмово повідомити Боржників про передачу прав вимоги Дельта Банку шляхом направлення їм спільного повідомлення за узгодженою формою в усіх істотних аспектах впродовж 5 робочих днів з дати укладення цього Договору. (а.с. 19-23)

07.03.2014р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про виконання зобов'язань, у зв'язку із тим, що остання не належним чином виконує взяті на себе зобов'язання. (а.с. 17)

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржувалося, під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права в цій частині, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, а тому, у відповідності до положень ст.303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції в цій частині не перевірялося.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконувала належним чином зобов'язання по кредитному договору, а тому з неї підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 881 516,66 грн.

Суд першої інстанції відхилив вимоги відповідача про застосування позовної давності, вважаючи їх безпідставними, оскільки ; вимога ТОВ «Український промисловий банк» від 28.04.2009 року не може бути підставою для обчислення трирічного строку позовної давності, оскільки після цієї дати, а саме 30.06.2010 року - було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» за участі Національного Банку України, а вимога від ПАТ «Дельта Банк» щодо дострокового погашення кредиту від 07.03.2014 року ОСОБА_1 була надіслана 17.03.2014 року.

Проте колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з наступних підстав.

Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 одержала та використала кошти, отримані в кредит за договором у сумі 1 111 000 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак ОСОБА_1 не виконувала взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, допустила заборгованість із сплати кредиту (основного боргу) та процентів за його користування.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Повністю повернути кредитні кошти ОСОБА_1 зобов'язалась у термін до 22.09.2017 року.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 6.2 кредитного договору укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1, банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості по Кредиту повному обсязі та закриття кредитної лінії, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором, а відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, позичальник зобов'язаний протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, а у випадку передбаченому п. 4.2.5 - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки завдані банку, у разі настання, у тому числі, порушення позичальником строків платежів, що встановлені цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що надало право кредитодавцю вимагати від неї дострокового повернення кредиту та процентів його користування, а тому 28.04.2009р. ТОВ «Український промисловий банк» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повне виконання зобов'язань (а.с. 55)

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 повинна була виконати свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі протягом 15 робочих днів з дати надіслання банком вимоги, тобто до 22 травня 2009 року, а тому з наступного дня у банка з'явилося право вимоги в судовому порядку.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. (Правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 6 серпня 2014 року у справі №6-49036св13)

Положеннями кредитного договору передбачено, що зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 15 робочих днів з дати (п. 6.2 кредитного договору).

Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 15 робочих днів з дати відправлення банком на адресу позичальника вимоги щодо дострокового виконання боргових зобов'язань.

Зазначена правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015 року (справа №6-616цс15) та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, обов'язково має враховуватись іншими судами України.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що банк змінив строк виконання основного зобов'язання, надіславши позичальнику відповідну вимогу, а також те, що у позивача за первісним позовом можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд з'явилася 23 травня 2009 року, приймаючи до уваги, що відповідач заявляв клопотання про застосування строку позовної давності до даних правовідносин, а позивач не просив його поновити з поважних причин, колегія судів вважає, що суд першої інстанції помилково частково задовольнив вимоги позивача, оскільки на момент звернення до суду сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Не правильним є і висновок суду про те, що вимога ТОВ «Український промисловий банк» від 28.04.2009 року не може бути підставою для обчислення трирічного строку позовної давності, оскільки після цієї дати, а саме 30.06.2010 року - було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань від ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» за участі Національного Банку України, а вимога від ПАТ «Дельта Банк» щодо дострокового погашення кредиту від 07.03.2014 року ОСОБА_1 була надіслана 17.03.2014 року, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Враховуючи наведене, передача активів та кредитних зобов'язань від ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» не змінила порядку обчислення та перебігу позовної давності за кредитним договором від 24.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1

Представник ПАТ «Дельта банк», до якого перейшло право вимоги, звернувся до суду із даним позовом тільки у червні 2014 року, тобто після закінчення строку давності і відповідач заявив про його застосування.

Судом першої інстанції, при ухваленні рішення, не було враховано наведене, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, ч. 1 п. 2 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року в частині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

У позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді