Рішення № 53851926, 26.11.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 744/704/15-ц Провадження № 22-ц/795/2025/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Попович В. В. Доповідач - Губар В. С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., при секретарі:Козлачковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2015 року ТОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 07 грудня 2011 року між ПАТ „Платинум Банк" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №2588/624SFPRP7, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 7757 грн. 62 коп. на строк 30 місяців. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позичальнику кредит, а позичальник до теперішнього часу не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, не повернув кредит та не сплатив процентну ставку та комісійну винагороду за користування кредитом. 19 червня 2013 року між ПАТ „Платинум Банк" та ТОВ „Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу №20130619-К, за яким останнє набуло право вимоги за кредитним договором №2588/624SFPRP7 від 07 грудня 2011 року. Загальний розмір заборгованості відповідача на момент укладення договору факторингу становив 2588 грн. 08 коп.

Рішенням Семенівського районного суду від 10 вересня 2015 року позов ТОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 639 грн. 17 коп. заборгованості по кредиту та 1164 грн. 23 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, а також 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що спірного кредитного договору з ПАТ „Платинум Банк" вона не укладала, про що свідчить дата на її паспорті 08.12.2011 року, в той час як договір за твердженням позивача укладений 07.12.2011 року. Вказує, що згідно виписок по особовим рахункам здійснення погашення кредиту відбувалось у відділенні ПАТ „Платинум Банк", проте в її місті нема відділення цього банку. Судом не були з'ясовані операції на суму 0,34 коп. та 0,43 коп., які, за твердженням апелянта, нею не сплачувались, оскільки у вказані дати вона знаходилась на роботі у дитячому дошкільному закладі „Сонечко". Не погоджується також апелянт із сумою судового збору, стягнутого з неї на користь позивача, вважаючи, що розмір судового збору повинен бути пропорційним до задоволених позовних вимог.

В засідання апеляційного суду сторони не з"явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності за правилами ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню.

Судом першої інстанції встановлені ті обставини, що 07 грудня 2011 року на підставі заяви/анкети позичальника ОСОБА_5 між останньою, ПАТ „Платинум Банк", страховиком 1 ПрАТ „Ренесанс Життя", страховиком 2 ПАТ „СК „Універсальна" укладено кредитний договір №2588/624SFPRP7, згідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 7757 грн. 62 коп. з датою повернення 07.06.2014 року (а.с.5-7).

Згідно п. 8.2 договору Банк має право відступати, передавати, сек'юритизувати та будь-яким чином відчужувати, а також передавати права за цим договором (повністю або частково).

19 червня 2013 року між ПАТ „Платинум Банк" та ТОВ „Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20130619-К, згідно умов якого останнє набуло право вимоги до боржника банку ОСОБА_5

На час звернення з позовом до суду за підрахунком позивача заборгованість відповідача ОСОБА_5 становила 2588 грн. 08 коп. (а.с.4).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з неї суми заборгованості, визначаючи розмір якої, суд виходив із пропуску строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.

З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов"язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

Як убачається з дослідженої апеляційним судом цивільної справи №744/704/15-ц, ОСОБА_5, отримавши кредит, не виконала передбачених кредитним договором зобов'язань по своєчасній оплаті кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 19 червня 2013 року за нею рахується заборгованість у розмірі 2588 грн. 98 коп., з яких: 639 грн. 17 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 1164 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 784 грн. 68 коп. - пеня за порушення графіку погашення заборгованості.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_5 оскаржувала дії ПАТ „Платинум Банк" по видачі їй кредитних коштів, як і відсутні докази визнання недійсним укладеного між нею та банком кредитного договору.

Самі по собі твердження ОСОБА_5 про не укладення нею з ПАТ „Платинум Банк" 07 грудня 2011 року кредитного договору не спростовують надані банком заяви/анкети ОСОБА_5 на отримання кредиту, копії її паспорту, кредитного договору, виписки по особовим рахункам боржника, а також рахунку на придбання товару від 07.12.2011 року. Крім того, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 заперечує про здійснення оплати за кредитом саме у відділенні ПАТ „Платинум Банк", не заперечуючи при цьому факти здійснення нею таких проплат.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта ОСОБА_5 щодо не укладення нею кредитного договору від 07 грудня 2011 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним. Відтак, укладений між ПАТ „Платинум Банк" та ОСОБА_5 кредитний договір у встановленому порядку неправомірним не визнаний і є чинним та підлягає виконанню.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений ПАТ „Платинум Банк" договір факторингу відповідає приписам ст.ст. 1077-1086 ЦК України, що визначають правове регулювання договорів факторингу, цей договір є чинним. При цьому, у судовому порядку договір факторингу від 19 червня 2013 року не оспорювався та недійсним не визнавався.

Отже, на даний час усі права кредитора за кредитним договором №2588/624SFPRP7 від 07 грудня 2011 року належать ТОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів".

Розмір заборгованості за кредитним договором згідно розрахунку, наданого позивачем (а.с.16), боржником ОСОБА_5 не спростовано. Заперечень щодо суми заборгованості по кредитному договору апеляційна скарга не містить.

З метою вирішення питання щодо сплати відповідачем простроченої заборгованості за договором кредиту №2588/624SFPRP7 від 07 грудня 2011, ТОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" з підстав, набутих в результаті укладеного з ПАТ „Платинум Банк" договору факторингу надіслав ОСОБА_5 листом повідомлення про відступлення права вимоги, повідомлення про зміну умов кредитного договору у липня 2013 року (17-18, 114-115).

Дана вимога залишилась без задоволення. Відсутні докази звернення ОСОБА_5 до кредитора із запереченнями щодо укладення нею кредитного договору від 07 грудня 2011 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача боргу і не надають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене в цій частині з дотриманням вимог закону.

Проте заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного обрахунку судом розміру судового збору. Так, відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ТОВ „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" оскаржуваним рішенням від 10 вересня 2015 року задоволено частково (на 69,68%). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягав стягненню судовий збір в сумі 169 грн. 74 коп. (69,68% від 243,60).

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" сплаченої суми судового збору, шляхом зменшення її з 243 грн. 60 коп. до 169 грн. 74 коп.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як законне та обгрунтоване, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2015 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Європейська агенція з повернення боргів" суми судового збору, зменшивши її з 243 грн. 60 коп. до 169 грн. 74 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: