Рішення № 53850184, 26.11.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/1237/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Лєвша С. Л.Номер провадження 22-ц/788/2095/15 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Попруги С. В. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмети іпотеки,

в с т а н о в и л а:

06 березня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося з позовом, вимоги якого було збільшено 25 червня 2015 року та обґрунтовано тим, що 30 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав 186000 грн. зі сплатою 15,1 % річних за користування коштами на строк до 29 січня 2018 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 30 січня 2008 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені іпотечні договори, предметом яких є належні іпотекодавцям квартири. 30 червня 2010 року ПАТ «Дельта Банк» отримав активи та кредитні зобов'язання ТОВ «Укрпромбанк», у тому числі і права вимоги до відповідачів.

Внаслідок невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань станом на 04 червня 2015 року утворився борг на загальну суму 120531,46 грн., яку банк просить з нього стягнути, а також у рахунок погашення цього боргу звернути стягнення на предмет іпотеки - квартири відповідачів за іпотечними договорами шляхом їх продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2015 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») відмовлено.

ПАТ «Дельта Банк» з цим рішенням суду не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, банк просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вказує на помилкові висновки суду про відсутність збитків для банку внаслідок невиконання боржником своїх зобов'язань. Зазначає, що встановлений банком 30-денний строк для виконання боржниками вимог про сплату боргу стосується досудового врегулювання спору та не обмежує у праві на захист у судовому порядку. Вважає, що зміна кредитора не позбавляє обов'язку сплачувати борг відповідно до вимог укладеного кредитного договору на існуючий рахунок. Крім того, ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо вчасного повернення боргу шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Укрпромбанк» не виконував, а з грудня 2010 року боржник сплачував кредит на рахунки ПАТ «Дельта Банк», що спростовує висновки суду про обізнаність боржника про зміну кредитора лише з моменту вручення досудової вимоги у лютому 2014 року. Безпідставними вважає і доводи щодо закінчення дії графіку погашення боргу, оскільки умовами Додатку № 1 до договору передбачений відповідний порядок розрахунку платежів та їх сплати. Посилаючись на положення Закону України «Про іпотеку», вказує на право банку одночасно стягувати борг та звертати стягнення на предмет іпотеки у межах цього боргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Марченка О.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №43-0011010/ФК-08, за умовами якого позичальник отримав 186000 грн. на 120 місяців з датою повернення до 29 січня 2018 року на споживчі потреби.

Вказаним договором сторони обумовили умови надання та повернення кредиту, нарахування та сплати процентів і комісій, умови забезпечення виконання зобов'язань, права та обов'язки сторін, особливі умови. Додатковою угодою від 13 жовтня 2009 року до кредитного договору сторонами внесено зміни щодо порядку нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язань (т.1,а.с.7-13, 16).

В Додатку №1 до кредитного договору встановлено графік платежів за період з 30 січня 2008 року до 01 січня 2010 року (т.1, а.с.14-15).

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 30 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №43-0011010/Zфкіп-08-1, предметом якого є належна іпотекодавцю двокімнатна квартира АДРЕСА_1, вартість якої сторони визначили у сумі 115667 грн. (т.1, а.с. 17-20).

За умовами укладеного з ОСОБА_5 іпотечного договору №43-0011010/Zфкіп-08-2 від 30 січня 2008 року іпотекодавець зобов'язалася відповідати перед ТОВ «Укрпромбанк» за зобов'язаннями позичальника належною їй двокімнатною квартирою АДРЕСА_2 вартість якої визначена сторонами у сумі 104189 грн. (т.1,а.с. 21-24).

На підставі укладеного 30 червня 2010 року договору між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України активи та кредитні зобов'язання ТОВ «Укрпромбанк» передано на користь ПАТ «Дельта Банк».

Пунктом 4.8.1 цього договору передбачено, що ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрпромбанк» зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення в усіх істотних аспектах впродовж 5 робочих днів з дати укладення договору (а.с.т.1, 36-41).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань утворилася заборгованість зі сплати кредиту та відсотків, яка станом на 01 липня 2010 року, тобто на момент передачі активів до позивача, склала 145700 грн., що підтверджується актом звірки № 1 фактичної заборгованості позичальників (т.1, а.с. 74-77).

У зв'язку з несвоєчасним поверненням кредитних коштів ОСОБА_3, станом на 22 січня 2014 року утворився борг у сумі 100566,21 грн. (т.1, а.с. 30), про що ПАТ «Дельта Банк» повідомив відповідачів кожного окремо, надіславши 29 січня 2014 року досудові вимоги про сплату боргу у визначений кредитним договором 30-денний строк (т.1, а.с. 31-35).

06 березня 2014 року позивач звернувся з позовом до суду та, збільшивши 22 червня 2015 року позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_3 борг станом на 04 червня 2015 року у сумі 120531,46 грн., а також в рахунок погашення цього боргу звернути стягнення на предмети іпотеки (т.1, а.с. 201).

З розрахунку заборгованості ПАТ «Дельта Банк» за період з 01 липня 2010 року по 04 червня 2015 року, а також з виписки по особовим рахункам за період з 01 липня 2010 року по 20 травня 2014 року вбачається, що після передачі активів до ПАТ «Дельта Банк» останній платіж позичальник здійснив 24 жовтня 2013 року, а його борг станом на 04 червня 2015 року став складати 120531,46 грн., з яких 92987,08 грн. заборгованості по тілу кредиту, з них 43387,08 грн. простроченої, та 27544,38 грн. простроченої заборгованості по відсотках (т.1, а.с. 78-88, 201).

Доказів на спростування розрахунку банку, а також повної чи часткової сплати боргу кредитору або шляхом внесення коштів нотаріусу в депозит, матеріали справи не містять та відповідачами суду не надані.

Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ «Дельта Банк» у частині стягнення з ОСОБА_3 боргу за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що про існування боргу, який підлягав сплаті новому кредитору, відповідачі довідалися лише з моменту отримання досудових вимог, проте банк пред'явив позовні вимоги до закінчення вказаного у вимозі 30-денного строку для сплати боргу. Крім того, банком не враховано вимоги ч. 2 ст. 517 ЦК України, а погашення позичальником боргу на користь нового кредитора до надсилання досудової вимоги здійснювалась у розмірах, які позичальник самостійно розрахував, оскільки термін дії графіку погашення боргу сплив.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт передачі активів та кредитних зобов'язань з відповідними правами вимоги від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк», зазначеного у вказаних нормах обов'язку ОСОБА_3 належно виконувати взяті на себе за умовами кредитного договору зобов'язання, не позбавив.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачів, зокрема ОСОБА_3, про перехід права вимоги до нового кредитора - позивача у справі, однак зазначена обставина тягне негативні наслідки лише для нового кредитора, а обов'язок повертати борг старому кредитору, тобто ТОВ «Укрпромбанк» - залишається.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема заперечень ОСОБА_3 на позовну заяву (т.1, а.с. 102-106), причиною нездійснення чергових платежів по кредитному договору є те, що обумовлений в додатку № 1 до кредитного договору графік платежів за договором був розрахований до 01 січня 2010 року, тому з лютого 2010 року позичальник не сплачував чергові внески.

Пунктами 1.11, 2.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором та графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користування ним, комісій банку, інших платежів.

Повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше як 1550 грн. по 20 число включно кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту.

Відповідно до умов додатку № 1 до кредитного договору сторонами договору у примітці до нього, окрім графіку платежів з 30.01.2008 року по 01.01.2010 року, також передбачено, що витрати за кредитом (подорожчання кредиту) в наступні роки розраховуються аналогічно першим двом рокам і будуть складати щорічно не більше, ніж за другий рік кредитування.

Таким чином, сторонами обумовлено, що після закінчення дії зазначеного вище графіку платежів, ОСОБА_3 зобов'язався продовжувати повертати щомісячними платежами кредит та проценти за його використання, використовуючи для розрахунку розміри щомісячних платежів за попереднім графіком.

Крім того, здійснивши у грудні 2010 року платіж на рахунки нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_3 фактично визнав наявність боргу, який не сплачував первісному кредитору - ТОВ «Укрпромбанк».

Зазначеного суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку, пославшись при цьому на норму ч. 2 ст. 517 ЦК України, про відсутність обов'язку у позичальника повертати борг новому кредитору - позивачу у справі, у тому числі і у зв'язку з тим, що про існування цього боргу відповідачі дізналися лише з досудових вимог банку у лютому 2014 року.

За таких обставин, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за умовами кредитного договору права позивача були порушені, а тому підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам у межах заявленої в позові суми - 120531,38 грн.

Не погоджується колегія суддів і з висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимог банку про звернення стягнення на предмети іпотеки.

Крім посилання на неспівмірність суми заявленого боргу вимогам про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вказав на вимоги абз. 10 ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Такі висновки місцевого суду не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналогічне право позивача, як іпотекодержателя, передбачене в п. 3.1.3 договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому п.6 цього договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит та/або цим договором, в тому числі: невиконання або неналежне виконання іпотекодержателем зобов'язання за договором про іпотечний кредит в цілому або в будь-якій частині, якщо прострочення будь-якого з платежів або його частини становить більше двох місяців.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, як і відсутні докази виконання кредитних зобов'язань позичальника іпотекодавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за двома іпотечними договорами відповідають встановленим обставинам та нормам закону.

Способом звернення стягнення на предмет іпотеки позивач обрав передбачене ст. 41 Закону України "Про іпотеку" право іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору виконання позичальником зобов'язань забезпечується іпотекою - належними іпотекодавцям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 двокімнатними квартирами.

Зобов'язання іпотекодавців забезпечити вимоги банку до позичальника у разі їх невиконання чи неналежного виконання, у тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачені п.п. 1, 4 іпотечних договорів від 30 січня 2008 року.

Банк, як іпотекодержатель, скористався передбаченим ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» правом звернення стягнення на предмет іпотеки для покриття боргу позичальника.

За змістом ст. 39 України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

З роз'яснень, викладених в п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», вбачається, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Крім того, в п. 9 зазначеної постанови Пленуму вказано про одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не ґрунтуються на нормах права та встановлених у справі обставинах, оскільки порушення позичальником основного зобов'язання завдало збитків іпотекодержателю та особа позичальника і іпотекодавців у даній справі є відмінними.

Крім того, чинним законодавством не передбачена підстава для відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки через неспівмірність заявленого боргу вартості предмета іпотеки.

Помилковим є і висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки банк пред'явив позовні вимоги до закінчення вказаного у вимозі 30-денного строку для сплати боргу, оскільки дотримання цього строку, як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону «Про іпотеку», необхідне при прийнятті іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за захистом своїх порушених прав в судовому порядку іпотекодержатель може звернутися у будь-який час.

За таких обставин рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ч. 5 ст. 85 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1005,66 грн. за однією вимогою майнового характеру з трьох заявлених, тому, враховуючи, що позов задоволений повністю, з відповідачів, з кожного окремо, на користь позивача слід стягнути по 335,22 грн. судового збору (1005,66 грн.:3) та в дохід держави - по 870,09 грн. (/3615,93 грн.-1005,66 грн./:3) за розгляд справи судом першої інстанції.

За апеляційний перегляд рішення суду позивачу слід компенсувати за рахунок відповідачів по 1325,84 грн. (3977,52:3) судового збору, з кожного.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 43-0011010/ФК-08 від 30 січня 2008 року у сумі 120531 грн. 38 коп.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-0011010/ФК-08 від 30 січня 2008 року у сумі 120531 грн. 38 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 43-0011010/Zфкіп-08-1 від 30 січня 2008 року, укладеним з ОСОБА_4, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 115667 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 43-0011010/ФК-08 від 30 січня 2008 року у сумі 120531 грн. 38 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 43-0011010/Zфкіп-08-2 від 30 січня 2008 року, укладеним з ОСОБА_5, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 104189 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з кожного по 1661 грн. 06 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій та в дохід держави - по 870 грн. 09 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: