Ухвала суду № 53847122, 24.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22ц/778/4694/ 2015 року

Є.У.№335/2820/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Кравченко Л.Ю.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської О.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2015 року у справі за поданням державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення сплаченого авансу та штрафу,-

ВСТАНОВИЛА:

Державний виконавець Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Стадніченко С.В. звернувся до суду із поданням про затвердження мирової угоди від 15.06.2015 року, яка укладена у процесі примусового виконання виконавчого провадження №43411620 з примусового виконання виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сплаченого авансу в розмірі 145000,00 грн. та 145000,00 грн. штрафу.

Сторони прийшли до мирової угоди у процесі виконання виконавчого провадження, відповідно до якої боржник ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу 290000,00 грн. передає у власність ОСОБА_5 Ѕ частину гаражу інв..№№12140, 12000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 25620 кв.м, належний ОСОБА_3 Стягувач ОСОБА_5 відмовляється від позовних вимог та від стягнення 290000,00 грн. по виконавчому провадженню. На підставі угоди визнати право власності на Ѕ частину гаражу за ОСОБА_5

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2015 року відмовлено в задоволенні подання державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про затвердження мирової угоди.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою подання державного виконавця про затвердження мирової угоди задовольнити.

Представник скаржника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про час і місце розгляд справи, що в силу ч. 5 ст. 76 ЦПК України вважається врученням повістки і особі, яку він представляє, тобто ОСОБА_3, до апеляційного суду не з"явився, про причини неявки суд не повідомив. У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця про визнання мирової угоди, за умовами якої боржник передає стягувачу в рахунок погашення боргу Ѕ частину гаражу, суд виходив із того, що така мирова угода не може бути визнана, оскільки вона не відповідає вимогам закону та виходить за межі предмету позову.

Висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Згідно з ст. 372 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмову стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить законові або порушує права чи свободи інших осіб.

За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до положень ЦПК України.

Мирова угода між стягувачем ОСОБА_5 та боржником ОСОБА_3 укладена на виконання рішення суду про стягнення суми боргу, тобто предметом спору були грошові кошти.

Домовленість сторін мирової угоди виходить за межі предмету цивільного позову.

Зі змісту мирової угоди вбачається, що її предметом є передача нерухомого майна - 1\2 частини гаражу.

Між тим, набуття права власності, перехід права власності та відчуження нерухомого майна визначається цивільним законодавством. А звернення стягнення на нерухоме майно при відсутності коштів у боржника на погашення боргу здійснюється з додержанням порядку, визначеного ст.ст. 52, 58, 62, 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім того, оскільки фактично мировою угодою визначається про відчуження об'єкту нерухомості, тому слід було перевірити чи не існує заборон на його відчуження.

З позовної заяви вбачається, а також про це заявляє сама ОСОБА_3, що 1\2 частина вищезазначеного гаражу перебуває під заставою перед ВАТ « АБ Бізнес Стандарт», на підставі договору іпотеки від 16.03.2006 року укладеного між ВАТ « АБ Бізнес Стандарт» та колишнім власником гаражу ОСОБА_7, а вносити запис до Єдиного реєстру заборон про зняття обтяження із зазначеної частини гаражу, банк відмовляється.

Водночас, матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про зняття обтяження із зазначеної частини гаражу.

Посилання суду на ст. 175 ЦПК України, про що зазначається в апеляційній скарзі, не змінює правильність оцінки суду змісту мирової угоди. Суд правильно визначив характер правовідносин і керувався при постановленні ухвали ст.372 ЦПК України, яка регулює питання щодо мирової угоди в процесі виконання судового рішення.

Ухвала постановлена з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: