Ухвала суду № 53846730, 27.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/8953/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1015/2015

Головуючий у 1 інстанції Переверзева Л.І. Єдиний унікальний номер 225/8953/15-ц

Доповідач Жданова В.С. номер провадження 22-ц/775/1015/15ц

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015р м .Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Канурної О.Д., Санікової О.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Краматорського міського суду від 07 жовтня 2015 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1, з боржника стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 23608 82 грн, з яких заборгованість за кредитом 8072,67 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 12328, 83 грн, заборгованість по комісії 1850 грн. штраф / фіксована частина / 250 грн., штраф /процентна складова/ 1112,32грн.

Відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом не був врахований стан його здоров»я , що було підставою для застосування положень ч.3 ст.551 грн. щодо зменшення неустойки, погоджується виплатити лише суму основного боргу за кредитом без процентів; вважає строк позовної давності пропущеним.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачу надано кредит в сумі 8200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком кредитний договір. Оскільки відповідач не виконував свої зобов»язання перед банком,то суд стягнув заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом, комісію та штраф на користь позивача.

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Відповідач визнає суму основного боргу, просить зменшити суму процентів за користування кредитом, який не міг погашати через погіршення стану здоров»я.

Позивач в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України є підставою для розгляду справи апеляційний судом без участі представника банку.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи суд вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та вірно визначився з правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. ст. 526, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік. Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом пункт 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Після настання зазначеного на картці терміну її дії банком випускається картка на новий термін, згідно діючих тарифів (п. 2.1.1.2.12 Умов).

З матеріалів справи вбачається, що при укладанні договору відповідач отримав кредитну картку. Відповідно до пункту 2.1.1.2.11 Умов картка дійсна до останнього календарного дня місяця указаного на ній.

Відповідач визнав те, що з часу укладання кредитного договору після закінчення строку дії картки банк неодноразово видавав йому нову кредитну картку. Вбачається, що остання картка, якою користувався відповідач, має НОМЕР_1 строком дії по квітень 2015 року.

З розрахунку заборгованості видно, що відповідач проводив періодичне погашення платежів, останній платіж був здійснений ним 11.09.2013 року в сумі 325 грн / а.с.6/

Згідно виписки по особовому рахунку боржника він користувався кредитною карткою по травень 2013 року / а.с. 66/

Оскільки строк дії кредитної картки по квітень 2015 року, останній платіж на картку здійснений 11.09.2013 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом в червні 2015 року, то відсутні підстави для висновку про те, що строк позовної давності є пропущеним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 19 березня 2014 року №6-14цс14.

Також неспроможними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд не зменшив розмір процентів з урахуванням матеріального стану відповідача, який є інвалідом 3 групи. Частина 3 ст. 551 ЦК України, на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги, передбачає можливість зменшення неустойки - пені. Проценти за користування кредитом не є неустойкою , а є складовою частиною грошового зобов»язання боржника за договором кредиту. Відповідно до ст..536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти .

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Довід апеляційної скарги щодо скасування рішення суду в частині стягнення суми процентів за користування грошима не ґрунтується на вимогах діючого цивільного законодавства.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст..213 ЦПК України, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий судді: