Рішення № 53843551, 25.11.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Максимчук З.М.,

суддів: Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчання,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 18 серпня 2015 року і до припинення ним навчання в Механічному Технікумі в м.Демблін Республіка Польща або до досягнення ним двадцятитрирічного віку.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є необгрунтованим, адже не повністю враховує дійсні обставини справи.

Вказує, що покладення на відповідача додаткового обов»язку сплати аліментів також і на утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ? від усіх доходів матиме наслідком стягнення з відповідача 698,75 грн, що становитиме понад 66% загального розміру його доходів, а відповідно поставить його у вкрай скрутне матеріальне становище та прямо суперечитиме ст.50 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» щодо обмеження максимального 50% розміру відрахувань з пенсії особи.

Стверджує, що прийняття заочного рішення у справі позбавило суд можливості встановити дійсний розмір доходів відповідача, а отже і факт наявності у нього можливості

___________________

Справа № 569/11710/15-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Гордійчук І.О.

Провадження № 22-ц/787/2238/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

сплачувати відповідні аліменти.

Доводить, що на даний момент він не працює, а єдиним джерелом доходу є пенсія по інвалідності, яка становить 1049, 00 грн. в місяць.

Також зазначає, що за станом здоров»я він потребує постійного лікування (перенесене захворювання на туберкульоз), що у свою чергу потребує значних коштів. Крім того, у нього наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 3149, 41 грн.

Просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 навчається і потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Стаття 199 СК України передбачає, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч.3 ст.199 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, сторони мають сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, виданого 13 березня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Рівне, актовий запис № 1963 (а.с.6).

Відповідно до довідки про прийняття іноземця на навчання (а.с.16) ОСОБА_3 навчається на безкоштовній формі навчання без отримання стипендії в Механічному Технікумі в м.Демблін Республіка Польща за фахом «технік-авіаційний механік» з терміном навчання з 2013 по 2017 рр.

Відповідно до постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, при примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-6369, виданий 21.09.2007 року Рівненським міським судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, 2000 р.н., в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.06.2007 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до якої постановлено звернути стягнення на пенсію боржника - ОСОБА_1.(а.с.27).

Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданого 08 листопада 2000 року відділом реєстрації громадянського стану м.Рівне, актовий запис №1890, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2.(а.с. 28).

Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років з 1 вересня становить - 1455 гривень. А тому розмір аліментів, які підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 становить 436 грн. 50 коп. в місяць.

Згідно довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, виданої Управлінням ПФУ у м.Рівне, гр.ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м.Рівне та розмір його призначеної пенсії становить 1049 грн в місяць (а.с. 29-30).

Відповідно до довідки, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» 07 .10.2015 року, ОСОБА_1 станом на 07.10.2015 року має заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 3149,41 грн. (а.с.44).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи загального захворювання з ураженням внутрішніх органів та йому протипоказана важка фізична праця та праця в шкідливих умовах (а.с.46).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружинами, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України не довела, що відповідач може надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який навчається.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення на зазначені обставини уваги не звернув, не з'ясував, чи має відповідач можливість надавати допомогу повнолітньому сину.

Доказів в підтвердження працевлаштування відповідача та отримання ним заробітку (доходів) позивачкою ані суду першої, ані апеляційної інстанцій не надано.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчання - скасувати.

В позові ОСОБА_2 в інтересах сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на сина, який продовжує навчання,- відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Ю.М. Рожин