Рішення № 53843468, 23.11.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8508/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3, відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту, в якому просить суд: визнати довіреність від 23 червня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Гринюком П.Д. та зареєстровану в реєстрі за № 23, видану ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 на користування та розпорядження автомобілем марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 - удаваним правочином; визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (НОМЕР_1), укладений 23 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, дійсним; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1; звільнити автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1 з-під арешту, накладеного постановою від 22 квітня 2014 року в межах виконавчого провадження ВП № 42410060 згідно виконавчого листа № 2-6576/10 від 20.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, який був зареєстрований Рівненським МРЕВ 11 лютого 2004 року.

На підтвердження досягнення угоди ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 довіреність від 05 вересня 2011 року з правом передоручення, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. та зареєстровану в реєстрі за № 11467, відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розпоряджатися (знімати з обліку, продавати, обмінювати та страхувати) транспортним засобом, а саме, згаданим автомобілем марки «FORD TRANSIT».

23 червня 2012 року ОСОБА_4, маючи всі права згідно доручення від 05 вересня 2011 року, продав йому цей автомобіль за 5000 доларів США та передав йому технічну документацію на автомобіль і сам автомобіль. На підтвердження досягнутої угоди купівлі-продажу автомобіля та отримання обумовленої плати, а саме 5000 доларів США, ОСОБА_4 написав та видав йому відповідну розписку. Крім того, ОСОБА_4 надав йому довіреність від 23 червня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Гринюком П.Д. та зареєстровану в реєстрі за № 23, якою, діючи від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 05 вересня 2011 року, уповноважив його розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду, тощо) згаданий автомобіль марки «FORD TRANSIT».

Після цього він став використовувати вищезазначений автомобіль у власних потребах та за його цільовим призначенням, провів капітальний ремонт автомобіля, також проводив щорічні планові техогляди та профремонти, однак у зв'язку з браком коштів не зняв автомобіль з реєстрації та не переоформив його на своє ім'я.

У січні 2013 року у нього з автомобіля було викрадено гаманець та документи, серед яких було свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль та інші документи. При відновленні документів ВРЕР ДАІ міста Рівне 26 січня 2013 року було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, а також новий реєстраційний номер на автомобіль НОМЕР_2. Після цього він продовжував користуватися автомобілем.

23 вересня 2014 року на автодорозі Київ - Одеса його автомобіль був затриманий працівниками УДАІ ГУ МВС України у Київській області та поміщений на спеціальний майданчик. Як він дізнався у подальшому, затримання його автомобіля було здійснено на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про розшук майна боржника ОСОБА_3

На даний час він не має можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому автомобілем, який він придбав за власні кошти, які кропіткою працею заробляв та заощадив за кілька років, оскільки цей автомобіль знаходиться під забороною відчуження. Тому і змушений звертатися до суду за захистом свого гарантовоного Конституцією та Законами України права.

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Швецова Н.Ю. подали суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримали та просять суд задовольнити їх у повному обсязі. Розгляд справи просять суд проводити без їх участі.

Представник відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельник В.В. подав суду письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи провести без його участі. Заперечень проти позову не подав. Справу просить розглянути в межах чинного законодавства.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Заперечення проти позову не подали, про причини неявки суд не повідомили.

Дослiдивши письмовi докази по справi, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає задоволенню повнiстю, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданого Рівненським МРЕВ 11 лютого 2004 року, на праві власності належав автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі - автомобіль).

Судом також встановлено, що 23 червня 2012 року вказаний автомобіль ОСОБА_4, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_3, виданій 05 вересня 2011 року та посвідченій приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. і зареєстрованій в реєстрі за № 11467, був відчужений ОСОБА_2

З обставин, викладених у позовній заяві, що підтверджуються дослідженими письмовими доказами, а саме, довіреністю ОСОБА_3 від 05 вересня 2011 року, довіреністю ОСОБА_4 від 23 червня 2012 року та розпискою ОСОБА_4 від 23 червня 2012 року, беззаперечно слідує і це встановлено судом, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі ОСОБА_4 23 червня 2012 року фактично був укладений договір купівлі-продажу автомобіля. ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 вказаний автомобіль з усіма необхідними реєстраційними та іншими документами, а ОСОБА_2 прийняв цей автомобіль і сплатив за нього обумовлену грошову суму, а саме кошти в розмірі 5000 доларів США.

Як встановлено судом, при відчуженні автомобіля 23 червня 2012 року між сторонами договір купівлі-продажу в письмовій формі оформлений не був. Натомість, 23 червня 2012 року ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_3, видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем, а саме, керувати ним, зняти з обліку чи поставити на облік в органах ДАІ, продати, заставити, здати в оренду, обміняти, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з розпорядженням автомобілем. Ця довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Гринюком П.Д. та зареєстрована в реєстрі за № 23.

Характер та зміст виданої ОСОБА_4 ОСОБА_2 довіреності свідчить про те, що фактичному набувачу автомобіля були передані всі права власника автомобіля по володінню, користуванню та розпорядженню ним.

Всі викладені обставини ніким з відповідачів не оспорюються і не заперечуються.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на положення частини першої статті 207 ЦК України наявність письмових документів, які свідчать про волю сторін на відчуження автомобіля, дає право суду зробити висновок про укладення сторонами у письмовій формі правочину щодо спірного автомобіля.

Зміст укладеного між сторонами правочину не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що відповідає вимогам статті 203 ЦПК України. Під час укладення правочину щодо купівлі-продажу автомобіля сторонами була складена розписка, оформлена та нотаріально посвідчена довіреність на право розпоряджатися майном (автомобілем), що фактично відтворило письмову форму вказаного правочину, яка не суперечить вимогам частини другої статті 205, статті 206 та частини першої статті 207 ЦК України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Фактично спільні дії сторін та складені ними документи були направлені на зміну власника автомобіля. Нотаріально посвідчена довіреність забезпечувала позивачу право на повне розпорядження вказаним автомобілем як набувачем.

Як слідує з вимог статті 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно статті 244 ЦК України довіреність, як односторонній правочин, це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Як зазначено у виданій 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 ОСОБА_4 довіреності, відповідно до якої ОСОБА_4 автомобіль фактично був відчужений ОСОБА_2, ця довіреність була видана на підставі договору доручення, укладеного в усній формі.

Відповідно до статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено у частині першій статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд прийшов до висновку, що 23 червня 2012 року між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_9 насправді був укладений договір купівлі-продажу автомобіля. Довіреність же на право розпоряджатися автомобілем, видана на підставі укладеного в усній формі договору доручення, з урахуванням її характеру та змісту, фактично приховала укладений сторонами договір купівлі-продажу автомобіля, а тому згаданий договір доручення є удаваним правочином. Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.235 ЦК України, відносини сторін повинні регулюватися правилами щодо договору купівлі-продажу.

Судом також встановлено, що після придбання автомобіля ОСОБА_2 користувався ним, однак перереєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ своєчасно не провів.

26 січня 2013 року, при відновленні документів на автомобіль у зв'язку з їх викраденням, ВРЕР ДАІ міста Рівне 26 січня 2013 року було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, а також новий реєстраційний номер на автомобіль НОМЕР_2.

23 вересня 2014 року на автодорозі Київ - Одеса автомобіль ОСОБА_2 був затриманий працівниками УДАІ ГУ МВС України у Київській області та поміщений на спеціальний майданчик.

Як слідує з акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23 вересня 2014 року, затримання автомобіля було здійснено на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про розшук майна боржника ОСОБА_3

З оглянутих судом матеріалів виконавчого провадження ВП № 42410060 слідує, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 березня 2014 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6576/10 від 20 січня 2011 року, виданого Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості по кредитному договору в сумі 317859,48 грн та 1820 грн судових витрат та про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «PORSCHE CAYENNE», належний ОСОБА_6

Постановою державного виконавця від 11 березня 2014 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 318219,12 грн. Також цією постановою було заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3, але лише в межах суми боргу.

На запит державного виконавця ВДАІ УМВС України в Рівненській області своїм листом від 12 квітня 2014 року повідомило про те, що за ОСОБА_3 зареєстровано 11 транспортних засобів, у тому числі і автомобіль «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з цим, постановою про розшук майна боржника від 22 квітня 2014 року вказаний автомобіль, серед інших 11 транспортних засобів, було оголошено в розшук.

За встановлених по справі обставин слідує, що арешт на автомобіль, як на власність ОСОБА_3, було накладено після того, як цей автомобіль фактично був придбаний у нього ОСОБА_2

На теперішній час наявність арешту на автомобіль позбавляє ОСОБА_2 можливості провести перереєстрацію придбаного ним автомобіля і, відповідно, позбавляє його можливості в повному обсязі здійснювати свої права власника автомобіля.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 16 ЦК України серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права та інтересів.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту договору купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), за яким дії однієї сторони спрямовані на передачу майна у власність другій стороні, та приймаючи до уваги положення статей 235,328 ЦК України, суд, враховуючи встановлені по справі обставини, прийшов до висновку, що є достатні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 23 червня 2012 року. За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приймаючи до уваги ту обставину, що на час накладання відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції арешту на автомобіль (11 березня 2014 року), цей автомобіль належав на праві власності ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, на майно якого накладався арешт, і враховуючи правомірність відчуження ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 вказаного автомобіля ОСОБА_2, для поновлення права останнього, за захистом якого він звернувся до суду, необхідно зняти арешт з вказаного автомобіля та скасувати заборону на його відчуження.

Крім того, при вирішенні спору суд вважає необхідним врахувати наступне.

З оглянутих судом матеріалів виконавчого провадження ВП № 25589122 слідує, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2011 року раніше, тобто до відкриття виконавчого провадження № 42410060, також було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-6576/10 від 20 січня 2011 року, виданого Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості по кредитному договору в сумі 317859,48 грн та 1820 грн судових витрат та про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «PORSCHE CAYENNE», належний ОСОБА_6

Постановою державного виконавця від 04 квітня 2011 року при відкритті виконавчого провадження було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3, у межах суми звернення стягнення 319679,48 грн, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3, але лише в межах суми боргу. При цьому, як зазначено у постанові, арешт накладається з моменту надходження постанови до відповідного органу та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника.

На запит державного виконавця ВРЕР ВДАІ УМВС України в Рівненській області своїм листом від 23 квітня 2011 року повідомило про те, що за ОСОБА_3 зареєстровано 10 транспортних засобів.

Разом з тим, автомобіль «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 у переліку належних ОСОБА_3 транспортних засобів не значився і постановою державного виконавця про розшук майна боржника від 24 травня 2011 року в розшук не оголошувався.

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 05 червня 2013 року виконавчий лист № 2-6576/10 від 20 січня 2011 року був повернутий стягувачу, що свідчить про закінчення виконавчого провадження № 25589122.

Наведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що за постановою державного виконавця від 04 квітня 2011 року по виконавчому провадженню № 25589122 арешт саме на автомобіль «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений не був.

Про відсутність арешту на автомобіль «FORD TRANSIT», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на час його відчуження (23 червня 2012 року) свідчить і той факт, що 26 січня 2013 року ВРЕР ДАІ міста Рівне безперешкодно було видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6. Реєстраційний номер на автомобіль НОМЕР_2 також був виданий лише 23 січня 2013 року.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що при накладенні арешту на майно ОСОБА_3 державним виконавцем, як у постанові від 04 квітня 2011 року (виконавче провадження ВП № 25589122), так і у постанові від 11 березня 2014 року (виконавче провадження ВП № 42410060) вказувалося про накладення арешту на все майно, однак лише в межах суми стягнення 319678,48 грн та 318219,12 грн відповідно.

При наявності зазначеної суми стягнення, якою обмежується обсяг арештованого майна, та враховуючи кількість зареєстрованих за ОСОБА_3 транспортних засобів на час кожного виконавчого провадження (відповідно 10 та 11), суд визнає, що стверджувати про накладення арешту на конкретні транспортні засоби взагалі неможливо.

Кеpуючись ст.ст.3,10,11,60,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повнiстю.

Визнати довіреність від 23 червня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Гринюком П.Д. та зареєстровану в реєстрі за № 23, видану ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2 на користування та розпорядження автомобілем марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстрацій номер НОМЕР_4 - удаваним правочином.

Визнати договір купівлі-продажу автомобіля марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстрацій номер НОМЕР_4 (НОМЕР_1), укладений 23 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, дійсним.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстрацій номер НОМЕР_1.

Зняти арешт з автомобіля марки «FORD TRANSIT», 1991 року випуску, синього кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, реєстрацій номер НОМЕР_1, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Мельника В.В. від 11 березня 2014 року в межах виконавчого провадження ВП № 42410060 по виконанню виконавчого листа № 2-6576/10 від 20.11.2011 року про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу, а також скасувати заборону на відчуження цього автомобіля.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) гривні 18 копійок, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.П.Куцоконь