Рішення № 53842663, 26.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-7012/2011

Провадження № 22-ц/779/2552/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2011 року,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2011 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування своїх вимог посилалось на те, що ОСОБА_4 не виконує зобов'язань, взятих на себе за умовами кредитного договору - суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість. Просив стягнути в солідарному порядку з боржника ОСОБА_4 та його поручителя - ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2011 року задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 19806 грн.47 коп. заборгованості за кредитним договором №216/07-К1 від 01.02.2007 року, 198 грн. 07 коп. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення заборгованості з поручителя, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що звертаючись до суду з позовом, зокрема з вимогою до поручителя, позивач пропустив встановлений законом строк для такої вимоги. Так, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором було встановлено до 01.02.2010 року, а з позовом позивач звернувся тільки в серпні 2011 року.

Також апелянт ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, наданого позивачем

Крім того, ОСОБА_2 вказує на те, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а відтак позбавлений був в повній мірі захистити свої права та законні інтереси.

З цих підстав заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник вимоги підтримали з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», будучи належно повідомленим про розгляд справи, до суду не з'явився, направивши заяву про відкладення розгляду. Зважаючи на те, що причини неявки колегією суддів визнано не поважними, розгляд справи по суті здійснено за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, доводи його представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.02.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №216/07-К1 (а.с. 14-18), згідно з яким позичальник ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 10 000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001, терміном повернення до 01.02.2010 року.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальником за даним кредитним договором 01.02.2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 11-13), згідно з якими поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за даним кредитним договором.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано лише ОСОБА_2, то рішення підлягає перегляду в частині, що стосується заявлених ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вимог до ОСОБА_2, як поручителя.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не заперечує апелянт, зобов'язання за кредитним договором належним чином позичальником не виконувалися, у зв'язку з чим ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснював нарахування відсотків відповідно до умов зазначеного договору. І саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про повернення боргу, відсотків по кредиту, виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про задоволення позову, та стягуючи заборгованість в солідарному порядку з боржника та поручителя, суд першої інстанції не звернув увагу, на строк пред'явлення позивачем вимоги до ОСОБА_2 (поручителя).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснив у п. 24 постанови N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання основного зобов'язання сторонами визначено до 01.02.2010 року. Позов до суду заявлено лише у серпні 2011 року тобто по спливу встановленого законодавцем шестимісячного строку .

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права із неправильним застосуванням матеріального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2

Що ж стосується доводів ОСОБА_2 в частині, де ним ставиться під сумнів правильність наданого банком розрахунку заборгованості, то такі є голослівними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

На підставі вищенаведеного та ч. 4 ст. 559, ч. 1 ст. 251 ЦК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

В решті заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2011 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський