Рішення № 53842570, 18.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-4264/11

Провадження № 22-ц/779/2358/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5, представника Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська, Тріщ Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання договору недійсним, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині, визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

13.12.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом посилаючись на те, що 22 червня 2001 року між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 як продавцями та ним як покупцем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Квартира складається із двох кімнат та трьох комор, що розташовані в підвалі. Відповідно до умов договору, загальна площа квартири становить 66,5 кв.м.., комори площею 16,23 кв.м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м. В свідоцтві про право власності на житло від 24 травня 2001 року зазначено - "вважати АДРЕСА_1 приватизованою разом з коморою 16,23; 18,9; 14,7 кв.м., що розташована у підвалі". Однак, позивачу стало відомо, що відповідач незаконно та безпідставно порушив його право власності, зокрема, на комори, що знаходяться в підвальних приміщеннях, оскільки ним було відчужено нерухоме майно позивача іншій особі - ОСОБА_13

Просив визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 від 19 березня 2009 року, укладений між Фондом комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська та ОСОБА_7 - недійсним. Визнати право власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_2

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.11.2011 року залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Івано-Франківське ОБТІ.

05.03.2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій зазначила, що в розпорядженні міського гоолови від 24.05.2001 року "Про приватизацію квартир державного житлового фонду" немає жодної вказівки про приватизацію трьох спірних підвальних приміщень. Це підтверджується архівним витягом від 18.01.2012 року, а також самою заявою ОСОБА_8 про приватизацію житла, де остання не просить приватизувати комори в підвалі.

Крім цього, в договорі купівлі-продажу від 22.06.2001 року вказано, що продаж вчинено за 4 256 грн. і інвентаризаційна вартість квартири (без підвалів) становить зазначену суму. Тому вважає, що в ксерокопії свідоцтва про право власності, яка надана суду, на звороті внесені неправдиві дані про приватизацію трьох комор. В жодних документах, викопіровках, рішеннях в ОБТІ також немає жодної вказівки, що дані підвальні приміщення закріплені чи знаходились в користуванні кв. №2.

Зазначила, що відповідно до рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року, висновку про вартість підвальних приміщень, технічного паспорта від 23.12.2008 року та договору купівлі-продажу від 19.03.2009 року ОСОБА_7 було придбано підвальні приміщення загальною площею 31,7 кв.м. А згідно свідоцтва про право власності ОСОБА_8 площа підвальних приміщень становить 30,93 кв.м. Тобто, площа не співпадає. Тому вважає, що договір купівлі-продажу від 19.03.2009 року є законним.

Просила визнати недійсним в частині приватизації комор площею 16,23 кв.м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м. свідоцтво про право власності на житло від 24.05.2001 року, видане ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 госпрозрахунковою групою з приватизації житлового фонду. Визнати недійсним в частині купівлі-продажу комор площею 16,23 кв.м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м. договір купівлі-продажу від 22.06.2001 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 її батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

26.04.2013 року ОСОБА_7 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила поновити термін позовної давності по позовних вимогах її зустрічної позовної заяви від 01.03.2012 року.

14.06.2013 року ОСОБА_2 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Просив визнати незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 02.12.2008 року "Про внесення доповнень до "програми приватизації в місті Івано-Франківську на 2008-2010 р.р." в частині п.29 додатку 2 "Перелік об'єктів комунальної власності міста, які використовуються мешканцями для господарських потреб і підлягають приватизації шляхом викупу". Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 616 від 16.12.2008 року "Про оформлення права власності на нерухоме майно" в частині п.16 Додатку до рішення "Перелік нерухомого майна, на яке оформляється право власності за територіальною громадою в особі Івано-Франківської міської ради". Визнати незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року "Про затвердження висновків оцінювачів про вартість об'єктів комунальної власності і надання дозволу на їх приватизацію" в частині п.9 Додатку до рішення "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, що підлягають приватизації за визначеними способами та вартістю, визначеною шляхом проведення незалежної оцінки їх вартості". Визнати договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 від 19.03.2009 року, укладений між Фондом комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська та ОСОБА_7 недійсним. Визнати право власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_2.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18.03.2014 року було залучено до участі в даній справі в якості співвідповідачів Івано-Франківську міську раду та Івано-Франківський МВК.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.09.2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Івано-Франківської міської ради від 02.12.2008 року "Про внесення доповнень до "програми приватизації в місті Івано-Франківську на 2008-2010 р.р." в частині п.29 додатку 2 "Перелік об'єктів комунальної власності міста, які використовуються мешканцями для господарських потреб і підлягають приватизації шляхом викупу"; визнано незаконним рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 616 від 16.12.2008 року "Про оформлення права власності на нерухоме майно" в частині п.16 Додатку до рішення "Перелік нерухомого майна, на яке оформляється право власності за територіальною громадою в особі Івано-Франківської міської ради"; визнано право власності на нежитлові підвальні приміщення по АДРЕСА_1, зазначені в технічному паспорті на квартиру №2: 14,7 кв.м. під цифрою VI, площею 16,2 кв.м. під цифрою VII за ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено.

В зустрічному позові ОСОБА_7 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному та необ'єктивному дослідженні доводів позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначила, що суд в рішенні посилається тільки на пояснення ОСОБА_2 та на довідку ЖЕО №9 за 2001 рік.

Вказала, що суд вийшов за межі позову, діючи оцінку її квартирі №11, яка не була предметом позову. Відповідач не приватизовувала підвали, а викупила їх у Фонду комунального майна після двох років оплатної оренди з 2007 року по 2009 рік. Ці підвальні приміщення обстежувались комісією і були передані їй по акту прийому-передачі, відповідач заплатила за них ринкову ціну.

Зазначила, що суд у рішенні вказує, що ОСОБА_7 не реалізувала договір оренди, але нічим не обгрунтовує і ігнорує акт прийому-передачі в 2007 році підвалів від Фонду комунальної власності в оренду та акт прийому-передачі у власність в 2009 році.

Також суд не взяв до уваги розпорядження міського голови від 24.05.2001 року за №267-р, де за сім'єю ОСОБА_8 визнано виключно право власності лише на квартиру АДРЕСА_1, площею 66,60 кв.м., і де немає вказівки про приватизацію трьох підвалів. Станом на 2007-2009 роки не було зареєстровано право власності на спірні підвали ні за ОСОБА_8, ні за ОСОБА_2.

Вважає, що вона законно викупила підвальні приміщення, заплатила за них кошти, а суд незаконно позбавив її права власності.

Просила скасувати рішення Івано-Франківського міського суду суду 22.09.2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, та відмовити в позові ОСОБА_2

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, відповідачку-позивачку ОСОБА_7,перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24.05.2001 року квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Відповідно до довідки ЖЕО №9 від 16.05.2001 року, в користуванні ОСОБА_8 знаходяться підвали площею 16,23 кв.м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м., згідно позицій 1,2,3,6,7.

В технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_1, виданому на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_2 вказано, що до даної квартири належить комора в підвалі площею 16,23 кв.м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м. на підставі довідки ЖЕО №9.

Відповідно до плану підвального приміщення, до квартири №2 належать підвальні приміщення, позначені цифрами І, ІІ, VI, VII.

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 22.06.2001 року ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1. В пункті 1 даного договору зазначено, що до складу квартири входять три комори в підвальних приміщеннях площею 16,23 кв.м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.2009 року Фонд комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківськ зобов'язався передати у власність ОСОБА_7 нежитлові приміщення в підвалі будинку АДРЕСА_1 площею 31,7 кв.м.

В статті 48 Закону України «Про власність» (чинної на час виникнення спірних відносин) вказано, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Статтею 55 Закону України «Про власність» (чинної на час виникнення спірних відносин) передбачено, що власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

В ст. 56 Закону України «Про власність» (чинної на час виникнення спірних відносин) вказано, що жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, а також особами, переліченими у пункті 5 статті 48 цього Закону, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки чи обмеження.

Відповідно до ст. 132 ЦК УРСР приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Згідно п. 2 ст. 186 ЦК України приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Так само і за положеннями ЦК України на даний час спірні підвали, будучи приналежними речами до квартири позивача, є власністю позивача.

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 02.12.2008 р. визначено перелік нерухомих об`єктів, які підлягають приватизації. До даного переліку внесено підвальне приміщення площею 30,9 кв.м. по АДРЕСА_1.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.12.2008 р. №616 вирішено оформити право власності за територіальною громадою за по АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 р. затверджено висновки оцінювачів про вартість об`єктів нерухомого майна.

Згідно довідки про склад сім`ї від 01.05.2001 р., виданої ЖЕО №9 на час приватизації в користуванні ОСОБА_8 до складу квартири входять комори в підвалі площею 16,23 кв. м., 18,9 кв.м., 14,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 №1,2,3,6,7.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2009 р., його видано на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.12.2008 р. №616 про власність на нежитлові приміщення площею 31,7 кв.м. по АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року у справі № 1-2/2004 за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду треба розуміти так: 1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до п. 1.2. вказаного рішення Конституційного Суду України власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином до моменту приватизації квартир і допоміжних приміщень в будинку АДРЕСА_1 власник неприватизованих квартир мав право відчужувати належні йому об`єкти власності в порядку, що встановлений законом, тобто за умов вилучення спірного підвалу у осіб, які здійснювали користування таким підвальним приміщенням і тільки до моменту приватизації квартири, до якої належали підвали.

При цьому ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 приватизували спірну квартиру в 2001 році, а спірний підвал перебував в їх користуванні до 2001 року.

Будучи власниками квартири, до якої належали підвали, вищезазначені особи мали право розпорядитись квартирою та підвалами одночасно на користь позивача.

Відповідачем не доведено наявності правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 24.05.2001 р. в частині приватизації комор, оскільки перехід підсобних приміщень, які належать до житлового приміщення, відповідно до рішення Конституційного Суду України, здійснюється одночасно із приватизацією житла і не потребує виконання будь-яких додаткових формальностей.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Проте, правильно встановивши обставини справи, права та обов'язки сторін, те, що спірні підвальні приміщення належать на праві власності ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2001 року ( т.1 ст. 12), повторно визнав право власності за ОСОБА_15 на підвальні приміщення площею 14,7 кв.м. та площею 16,2 кв.м. а тому рішення у цій частині підлягакє скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові. Особа одночасно не може бути власником приміщень на підставі договору купівлі-продажу та рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково і у решті рішення, залишити без зміни.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі

переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 вересня 2015 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлові підвальні приміщення по АДРЕСА_1, площею 14,7 кв.м. та площею 16,2 кв.м. скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 22 вересня 2015 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: М.Д. Горейко

Л.В. Ясеновенко