Рішення № 53842403, 13.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7355/15 Справа № 202/27985/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Порубай М.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року до суду Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулося з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування вимог посилаючись на ті обставини, що відповідно до укладеного кредитно-заставного договору № HEN0AN04240309 від 27 червня 2008 року (далі - кредитний договір) ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 18438,77 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 червня 2015 року.

Згідно договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк», останнє взяло на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеним кредитним договором відповідати солідарно з боржником ОСОБА_2 перед Банком у розмірі 10000 грн.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_2 станом на 26 листопада 2012 року має заборгованість 24055,83 дол. США, що за курсом 7,99 грн. відповідно до повідомлення НБУ від 26 листопада 2012 року складає 192278,28 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором розмірі 22804,27 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 26 листопада 2012 року складає 182274,53 грн.; з ПАТ «Акцент - банк», ОСОБА_2 солідарно на свою користь 10000,00 грн., з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1922,78 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2013 року скасовано (т.1, а.с.52,53).

Під час нового розгляду справи у лютому 2014 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «Акцент-Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки та з урахуванням доповнень до позову, просив визнати кредитно - заставний договір № HENOA04240309 від 27 червня 2008 року та договір поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року недійсними та відмовити в задоволенні позовних вимог за основним позовом.

Позовні вимогиПАТ КБ «ПриватБанк» в ході розгляду справи позивачем не змінювалися та не уточнювалися.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Акцент-Банк», про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки суд дійшов їх при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності з п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення в зазначеній частині та ухвалення нового про часткове задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК).

Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст.ст.599, 600, 601, 604-609 ЦК та не передбачають можливості припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до п.9 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», посилався на фактичне погашення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з реалізацією Банком предмета застави, що підтверджується ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2009 року, якою було прийнято відмову представника Банку від позовних вимог.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи.

Встановлено, що ОСОБА_2 в позасудовому порядку згідно умов договору передав ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави, який згідно інформації ПАТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-20131126/2642 від 16 грудня 2013 року, було Банком реалізовано 18 червня 2009 року за 10134,12 дол.США.

Кошти, отримані від реалізації автомобіля були направлені на погашення заборгованості за Договором згідно черговості, вказаної в ньому: пеня в сумі 188,60 дол. США; погашення простроченої комісії 237,77 дол. США; нараховані відсотки - 937,48 дол. США; погашення заборгованості по кредиту в сумі 688,98 дол. США; заборгованість по кредиту 8081,29 дол. США, а всього 10134,12 дол. США (т.1, а.с.122).

З оглянутих колегією суддів у судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 2-82/10, що надійшли з Новокаховського міського суду Херсонської області, встановлено, що у серпні 2009 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави автомобіль марки SKODA, 2008 року випуску, в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № HEN0AN04240309 від 27 червня 2008 року в розмірі 10136,13 дол. США.

З розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах цивільної справи № 2-82/10, убачається, що сума заборгованості 10136,13 дол. США була розрахована станом на 20 серпня 2009 року, а не на 20 серпня 2008 року, як зазначено в ухвалі Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 грудня 2009 року та складалася із 9121,09 дол. США - заборгованості за кредитом; 418,18 дол. США - заборгованості по процентам за користування кредитом; 60,33 дол. США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 23,41 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафів відповідно до Договору: 31,97 дол. США - штраф ( фіксована частина); 481,15 дол. США - штраф ( процентна складова) (а.с.4 справи № 2-82/10).

Після реалізації транспортного засобу заборгованість за тілом кредиту склала 9069,66 дол. США (17150,95 - 8081,29), де 17150,95 дол. США - сальдо поточне станом на 29 травня 2009 року; 8081,29 дол. США - сума тіла кредиту, погашена від реалізації автомобіля.

Зазначені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, випискою з рахунку (т.1, а.с.4,5; 132).

Пункт 13.7. кредитно-заставного договору передбачає, що непогашена від реалізації заставного майна сума становить заборгованість Позичальника перед Банком, яка негайно належить до сплати Банку.

Оскільки у повному обсязі заборгованість за кредитним договором позичальником сплачена не була, Банк відповідно до умов вищевказаного договору продовжив нарахування процентів, комісії та пені, що не суперечить умовам кредитного договору, а тому вимоги Банку щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

У той же час, колегія суддів не може погодитися з розміром заборгованості, виходячи з наступного.

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, після реалізації автомобіля станом на 18 червня 2008 року заборгованість за тілом кредиту дорівнювала 9069,66 доларів США і доказів збільшення суми кредиту до 9269,44 дол. США позивачем не надано.

Умовами п.п. 14.2, 14.3 кредитного договору на позичальника покладено обов'язок по сплаті пені у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за порушення зобов'язання щодо сплати винагород та процентів та щодо повернення основної суми кредиту.

Крім того, п. 14.9 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за порушення будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, у вигляді штрафів у розмірі 250 грн. та 5 % від суми невиконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, позовні вимоги в частині стягнення штрафів у розмірі 31,28 дол. США - штраф (фіксована частина); 1144,03 дол. США - штраф (процентна ставка) задоволенню не підлягають.

Зазначений висновок колегії суддів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Не може погодитися колегія суддів і з вимогою Банку щодо стягнення пені у доларах США, оскільки фінансові санкції за несвоєчасне повернення кредиту у вигляді пені та штрафів, виходячи з положень ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», можуть бути застосовані у випадках прострочення грошового зобов'язання лише у гривні.

Тому пеня за несвоєчасне виконання ОСОБА_2 зобов'язання по кредитно-заставному договору, підлягає стягненню у національній валюті на день розрахунку позивача у розмірі 53167,38 грн., виходячи з обсягу позовних вимог (6654,24 дол. США х 7,99).

Отже, стягненню з ОСОБА_2 на користь Банку підлягає заборгованість за кредитом в розмірі 9069,66 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 26 листопада 2012 року складає 72466,58 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 4988,20 доларів США, що за курсом НБУ складає 39855,72 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 1968,65 доларів США, що за курсом НБУ складає 15729,51 грн. та пеня у розмірі 53167,38 грн., а всього - 181219,19 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми 10000 грн., розрахунок якої не надано, а доводи представника позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції, що зазначена сума є складовою тіла кредиту, не підтверджується матеріалами справи.

Виходячи з розміру задоволених позовних вимог, на підставі ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 1812,19 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованостіскасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором № HEN0AN04240309 від 27 червня 2008 року станом на 26 листопада 2012 року у розмірі 181219,19 грн. (сто вісімдесят одна тисяча двісті дев'ятнадцть грн. 19 коп.), що складається із

заборгованості за кредитом 9069,66 доларів США, що за курсом НБУ складає 72466,58 грн.; -

заборгованості по процентам за користування кредитом 4988,20 доларів США, що за курсом НБУ складає 39855,72 грн.;

заборгованості по комісії за користування кредитом 1968,65 доларів США, що за курсом НБУ складає 15729,51 грн.;

пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 53167,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1812,19 грн. (тисяча вісімсот дванадцять грн. 19 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді