Рішення № 53835588, 12.11.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/274/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Павліченка С.В.,

суддів: Бондаренка Ю.О., Собослоя Г.Г.,

при секретарі Волощук В.І.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 6 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс", ОСОБА_2 про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00659 від 23.12.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" та застосувати реституцію і стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" на її користь 26000,00 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 24.07.2008 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 24.12.2014 року їй стало відомо про те, що 23.12.2014 року було укладено договір фінансового лізингу, згідно якого її чоловік зобов'язався сплатити ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" лізингові платежі (вартість предмету лізингу в сумі 259372 грн. - транспортного засобу "Рено").

Також її чоловік на виконання вказаного договору вніс на рахунок товариства перший лізинговий платіж в сумі 26000 грн.

Позивачка вважала, що договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 65 СК України, оскільки договір не є дрібним побутовим, а вона не надавала згоди своєму чоловіку на його укладення.

Рішенням Свалявського районного суду від 6 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного та необґрунтованого і постановлення нового рішення про задоволення позову.

Належно повідомлені відповідачі повторно не з'явились у судове засідання і про причини неявки не повідомили.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи були встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 24.07.2008 року перебувають у шлюбі, що стверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконавчим комітетом Керецьківської ради Свалявського району Закарпатської області, актовий запис № 16.

23 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" та ОСОБА_2 уклали договір № 00659 фінансового лізингу з додатками.

Згідно з п. 1.3 укладеного Договору фінансового лізингу (надалі - Договір), лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (автомобіль марки "Рено", зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача, згідно з умовами даного договору (п. 1.6 договору).

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 даного договору.

Цього ж дня, 23.12.2014 року на виконання зазначеного договору ОСОБА_2 сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 26000,00 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що хоч відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, однак це стосується тільки розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються прав одного з подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна.

Зважаючи на таке тлумачення норми закону, суд дійшов висновку, що при укладенні договору фінансового лізингу одним із подружжя ОСОБА_2 згода другого з подружжя ОСОБА_1 на укладення такого договору потрібна не була.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумаченняч. 2 ст. 65 СК України, яка хоч іпідлягає застосуванню до спірних правовідносин, проте розумілася судом не правильно.

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном у розумінні ч. 1 ст. 190 ЦКУ як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. При цьому згідно з ч. 1 ст. 179 ЦКУ річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

У ст. 177 ЦКУ прямо зазначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

Отже, гроші за правовим аналізом наведених норм закону є річчю і, відповідно, майном.

При цьому оскільки грошові кошти набуті подружжям за час шлюбу , то вони згідно із ст. 60 СКУ належать подружжю на праві спільної сумісної власності, тому і розпоряджатися ними, відповідно до ч. 1 ст. 65 СКУ, необхідно за взаємною згодою обох із подружжя.

Визначення дрібного побутового правочину, який один з подружжя може вчиняти без згоди іншого встановлено ст. 31 ЦК.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

В даному випадку, вартість правочину складала суму 259 372 грн.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зважаючи на наведене, у позивачки винило право передбачене ч. 2 ст. 65 СК Українина звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, оскільки такий укладений другим із подружжя без її, його згоди і не являється дрібним побутовим.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В даному випадку, правочин суперечить вимогам зазначеним у ст. 60, 63, 65 СК України, а тому підлягає визнанню недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину, встановлені ст.216 ЦК України передбачають, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Зазначені обставини, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ЦК України, ст. 60, 61, 65 СК України, ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області,-

р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 6 березня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу №00659 від 23.12.2014 укладений між ОСОБА_2 та TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» недійсним.

Застосувати реституцію та стягнути з TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» (п/р 26006379153, МФО 380805 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» код ЗКПО 38104479 на користь ОСОБА_2 26 000 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» (п/р 26006379153, МФО 380805 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» код ЗКПО 38104479 на користь ОСОБА_1 240 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді