Ухвала суду № 53835402, 27.11.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7069/15

6/303/369/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

при секретарі Штець І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево заяву ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для предявлення його до виконання,-

в с т а н о в и в:

ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернулося до суду із заявою в якій просить видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для предявлення виконавчого листа № 2-2970/09 до виконання. Заявник зазначає, що виконавчий лист виданий Мукачівський міськрайонним судом по цивільній справі № 2-2970/09 за позовом ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Під час проведення Уповноваженою особою Фонду інвентаризації кредитних справ було виявлено, що 05.10.2009 року Мукачівським міськрайонним судом було винесено рішення за позовом ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якого вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 5531,25 грн. та судові витрати. На підставі виконавчого листа банк звернувся до РВ ДВС Мукачівського СРУЮ про примусове виконання рішення суду. 16.10.2015 року листом № 07-47/3459 РВ ДВС повідомив, що виконавчий документ не перебуває на виконанні, а більш детальну інформацію надати неможливо, оскільки виконавче провадження знищено у звязку із закінченням терміну зберігання. Оскільки виконавчий лист у заявника та на виконанні у РВ ДВС Мукачівського МРУЮ відсутній, а заборгованість боржника не погашена, просить видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для предявлення виконавчого листа до виконання.

В судове засідання представник заявника не зявився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та обставини, викладені у заяві, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.10.2009 року Мукачівський міськрайонним судом було прийнято рішення за позовом ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 5531,25 грн. та судові витрати. Рішення набуло законної сили. З заявою про видачу виконавчого листа банк звернувся 26.10.2009 року. Також згідно з відміткою на довідковому листі цивільної справи представником позивача копію рішення та виконавчого листа отримано 05.11.2009 року.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 16473396 від 18.12.2009 року вбачається, що на підставі виконавчого листа № 2-2970, виданого 28.10.2009 року, було відкрито виконавче провадження про стягнення на користь ВАТ «ВіЕйБі Банк» з ОСОБА_2 5706,56 грн.

З відповіді РВ ДВС Мукачівського МРУЮ № 07-47/3459 від 16.10.2015 року про хід виконання виконавчого листа № 2/2970 вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 01.10.2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). При цьому більш детальну інформацію надати неможливо, оскільки виконавче провадження знищено у звязку із закінченням терміну зберігання.

Виконання судових рішень покладено законом на Державну виконавчу службу України, а порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦПК України замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

За таких обставин суд вважає, що оскільки оригінал виконавчого листа було втрачено при пересиланні, а тому можливо видати дублікат виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для предявлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Аналогічно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк предявлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку предявлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

З цієї норми випливає, що єдиною підставою для поновлення судом пропущеного строку предявлення виконавчого документу до виконання є наявність поважних причин пропуску такого строку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ може бути предявлено до виконання протягом року. Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа, такий міг бути предявлений до виконання протягом трьох років.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Водночас, також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обовязків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобовязалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1975 п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29.07.1998, п. 37).

Як вже було згадано вище суд прийшов до висновку про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого листа. Таким чином, враховуючи зазначене, суд також приходить до висновку, що строк для предявлення виконавчого документа до виконання пропущений з поважних причин і такий слід поновити, а тому заява ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 210, 370, 371 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 47 «Про виконавче провадження», суд,-

у х в а л и в:

Заяву ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-2970/09 за позовною заявою ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відносно боржника ОСОБА_2.

Поновити пропущений строк для предявлення до виконання виконавчого листа від 28.10.2009 року, виданого на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05.10.2009 року по цивільній справі № 2-2970/09 за позовом ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області протягом пяти днів з дня отримання її копії. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.М.Заболотний