Ухвала суду № 53834216, 24.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14438/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Гром Л.М, Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0001151701.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб Позивачем за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 14 жовтня 2014 року №3020/26-55-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 рік».

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення Позивачем вимог: пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 961 236,06 грн.

На підставі акта перевірки від 14 жовтня 2014 року №3020/26-55-17-01/НОМЕР_1 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2015 року №0001151701, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 1 201 715,08 грн, у тому числі: за основним платежем - 961 236,06 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 240 479,02 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено Позивачем в адміністративному порядку.

За результатом розгляду первинної скарги Позивача ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення від 06.02.2015 року №368/М/26-15-10-08-16, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення та рішенням ДФС України від 31.03.2015 року №2909/М/99-99-10-01-03-14, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2015 року №0001151701, а повторну скаргу Позивача - без задоволення.

Пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Кодекс) передбачено, що до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

Згідно п.164.1 ст.164 Кодексу базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно п.163.1 ст.163 Кодексу об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що «доходи» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Кодексу «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного боргу), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (Позичальник), з однієї сторони та Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (Банк), з іншої сторони, укладено кредитний договір від 29.05.2008 року №14.14/08-КД.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між тими ж сторонами укладено іпотечний договір від 29.05.2008 року №14.14/08-ДІ, за умовами якого Позивачем передано в іпотеку ВАТ «ВТБ Банк» нерухоме майно, зазначене в п.1.3 цього договору, для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №14.14/08-КД від 29.05.2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього.

Пунктом 1.3 вказаного договору іпотеки Позивач передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_3, яка складається з 4 жилих кімнат, загальною площею 117,00 кв.м., жилою площею - 62,70 кв.м.

Оскільки Позивачем не виконувались зобов'язання за кредитним договором, ВАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з вимогою стягнути заборгованість.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.12.12 року у справі №2-143/12 позов ВАТ «ВТБ Банк» задоволено та з Позивача, і поручителя за кредитом - ОСОБА_4 стягнуто солідарно суму 8 596 449, 44 грн.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 27.03.2013 року рішення суду першої інстанції було частково змінено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.08.2013 року рішення суду апеляційної інстанції від 27.03.2013 року скасовано, рішення суду першої інстанції від 03.12.2012 року - залишено в силі.

Так, за рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 03.12.12 року було видано виконавчий лист від 24.04.2013 року про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 8 499 785, 50 грн.

Виконавчий лист від 24.04.2013 року пред'явлений до виконання та на підставі цього виконавчого документу було відкрито виконавче провадження.

26.09.2013 року Позивач за згодою банку продав квартиру, що була предметом іпотеки, за ціною 2 219 490, 00 грн.

Кошти від продажу квартири були спрямовані на погашення заборгованості перед банком.

Колегія суддів звертає увагу, що висновки щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства зроблено Відповідачем на підставі листа ПАТ «ВТБ Банк» від 21.08.2014 року №6028/1-2 щодо нарахування Позивачу доходу за ознакою « 126» у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1ДФ за ІІІ квартал 2013 року.

Так, за результатами перевірки, контролюючим органом встановлено, що відповідну суму анульованої заборгованості за кредитним договором 29.05.2008 року №14.14/08-КД у декларації Позивача не відображено як суму додаткового блага, податок не сплачено, внаслідок чого контролюючим органом донараховано Позивачеві податок на доходи фізичних осіб у розмірі 961 236,06 грн та нараховано 240 479,02 грн штрафних санкцій.

Між тим, слід зауважити, що як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів того, що кредитор - ПАТ «ВТБ Банк» - повідомив боржника - Позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу в матеріалах справи не міститься, сторонами в ході розгляду справи не надано.

Відповідачем доводи Позивача жодним чином не спростовано та відомостей щодо повідомлення банком платника податків щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.08.2014 року Позивач звернувся з заявою до ПАТ «ВТБ Банк», в якій просив надати йому лист про закриття кредитного договору із зазначенням суми прощеного боргу.

У відповідь на вказану заяву Позивачем отримано копію повідомлення про анулювання боргу №2962/100-2 від 26.09.2013 року та пояснення, що оригінал цього повідомлення було направлено на його адресу рекомендованим листом.

Проте, слід звернути увагу, що з повідомлення від 26.09.2013 року №2962/100-2 вбачається, що банком було направлено повідомлення Позивачу на поштову адресу - 01004, АДРЕСА_1, за якою Позивач ніколи не проживав та не перебував.

Як вбачається з копій сторінок паспорта, Позивач був зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 та за адресою АДРЕСА_2.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи відомостей вбачається, що Позивачем не було отримано оригіналу повідомлення про анулювання боргу за кредитним договором.

Отже, сума грошового зобов'язання розрахована контролюючим органом без перевірки факту доведення до платника податків банком повідомлення щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності дій суб»єкта владних повноважень при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №0001151701, у зв'язку з чим оскаржуване рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві сплату судового збору до прийняття рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову (липень 2015 року), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.4 цього ж Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ОСОБА_3 за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, складає 487 грн 20 коп, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Вказана сума сплати судового збору складає десять відсотків від загальної суми сплати судового збору, загальна сума сплати судового збору - 4 872,00 грн (1 218,00 х 4).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 5 359, 20 грн (4 872,00 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 вересня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (вул.Лєскова, 2, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 39669867) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 5 359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев»ять) грн 20 (двадцять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Гром Л.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 26 листопада 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Гром Л.М.