Ухвала суду № 53834173, 19.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"19" листопада 2015 р.Справа № 922/4241/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Романченко Н.С.

розглянувши матеріали справи

за заявою Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, смт.Нова Водолага про визнання банкрутом СТОВ "Дружба" с. Старовірівка за участю :

представника УПФУ в Нововодолазькому районі Харківської області - ОСОБА_1, дов. №106/20-07 від 14.01.2015р.

представника Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області - ОСОБА_2, дов. №1/10/20-20-10-06 від 19.06.2015р.

розпорядника майна - ОСОБА_3, свідоцтво №216 від 20.02.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Нововодолазька ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області звернулась до суду з заявою про порушення справи про банкрутство СТОВ "Дружба".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2015р. прийнято заяву Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про порушення справи про банкрутство до розгляду, підготовче засідання по справі призначено на "06" серпня 2015 р. о(б) 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба, визнано розмір безспірних вимог Нововодолазької ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 1925473,13грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 днів до 30 листопада 2015 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_3, призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 22 вересня 2015 року о 10:30 год.

07 серпня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство СТОВ "Дружба".

08 вересня 2015 року до суду надійшла заява ТОВ "НІКО-ТАЙС" з грошовими вимогами до боржника (вх. №35612) на загальну суму 2432517,97грн.

Розпорядженням голови суду №1232 від 08.09.2015р. у звязку з відпусткою судді Савченко А.А. заяву ТОВ "НІКО-ТАЙС" з грошовими вимогами до боржника (вх. №35612) передано судді Міньковському С.В. для вирішення питання щодо прийняття до розгляду.

Ухвалою суду від 10 вересня 2015р. заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на "22" вересня 2015 р. о(об) 10:30

Розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотанням розпорядника майна, з підстав необхідності витребування додаткових документів по справі.

15 жовтня 2015р. розпорядником майна було подано звіт про результати розгляду вимог кредиторів, в якому зазначається про невизнання вимог ТОВ "НІКО-ТАЙС" на загальну суму 2432517,97грн. з підстав відсутності підтверджуючих документів в обгрунтування підстав виникнення заявленої суми заборгованості та пропуск строків позовної давності по заявлених до включення сумах пені.

30 жовтня 2015 р. заявником було подано до суду довідки-розрахунки по заявленим до включення до реєстру сумам з додатками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2015р. відкладено розгляд справи в попередньому засіданні на "19" листопада 2015 р. о(об) 10:40 та зобов'язано сторони надати витребувані документи до матеріалів справи.

06 листопада 2015р. заявником було подано до суду довідку ВДВС Нововодолазького РУЮ про стан виконання наказів по справах № 45/45-10 та № 45/46-10.

Розпорядником 19 листопада 2015р. було подано до суду низку документів по справі, в тому числі реєстр вимог кредиторів з повідомленнями про результати розгляду вимог та заяву про застосування строку позовної давності стосовно заявлених вимог ТОВ "НІКО-ТАЙС".

Представник ТОВ "НІКО-ТАЙС" в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розпорядник майна в судовому засіданні повідомив про відмову у визнанні вимог заявника з підстав необгрунтованості та ненадання належних доказів. Також звернувся до суду з заявою про пропуск ТОВ "НІКО-ТАЙС" строків позовної давності за заявленими вимогами.

Суд, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, встановив наступне.

07 серпня 2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство СТОВ "Дружба".

Після порушення справи про банкрутство СТОВ "Дружба" до господарського суду у встановлений ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України № 4212-ІV від 22.12.2011 року (далі - Закон про банкрутство), строк надійшла заява ТОВ "НІКО-ТАЙС" з грошовими вимогами до боржника (вх. №35612) на загальну суму 2432517,97грн.

Як вбачається з матеріалів справи 20 травня 2009 року між ТОВ " Корпорація "Агросинтез", та СТОВ "Дружба" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 200509/1, а 18 березня 2009р. договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 180309/13. Матеріали справи свідчать про порушення СТОВ "Дружба" зобов*язань в частині своєчасної оплати за умовами договорів, що підтверджено рішеннями господарського суду Харківської області. Так, по справі № 45/45-10 підтверджено розмір основного боргу за договором № ТК 200509/1 в сумі 91866,74 грн. та стягнуто з СТОВ "Дружба" 91866,74 грн. основного боргу, 50060,02 грн. штрафу, 5024,91 грн. пені, 826,01 грн. річних, 2896,38 грн. інфляційних, 50249,18 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4390,34 грн. індексації ціни товару, 2053,14 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. По справі № 45/46-10 підтверджено розмір основного боргу за договором № ТК 180309/13 в сумі 88588,00 грн і стягнуто з СТОВ "Дружба" 88588,00 грн. основного боргу, 95110,80 грн. штрафу, 4359,68 грн. пені, 716,66 грн. річних, 2147,47 грн. інфляційних, 43596,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 3048,81 грн. індексації ціни товару, 2375,68 грн. державного мита та 236,00 грн. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Довідкою ВДВС Нововодолазького РУЮ від 28.10.2015р. підтверджено, що станом на 27.10.2015р. накази по справам перебувають на виконанні і розмір заборгованості становить: за наказом № 45/45-10 207602,72 грн., а за наказом 45/46-10 240179, 90 грн.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 03.02.2014р. по справі № 45/45-10 та справі № 45/46-10 було здійснено заміну сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказів господарського суду Харківської області з ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на підставі угод про заміну кредитора в зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України).

Оскільки факти порушення СТОВ "Дружба" зобов'язань в частині своєчасної оплати за договорами поставки № ТК 200509/1 та № ТК 180309/13 та правонаступництва заявника встановлені вищевказаними рішеннями господарського суду Харківської області, вони не потребують доказування при розгляді відповідної заяви.

Згідно cт. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Заявником за договором № ТК 200509/1 від 20.05.2015р. нараховано 173606,43 грн. заборгованості у вигляді індексації ціни товару станом на 11.02.2015р.; інфляційних в сумі 53374,58 грн. за період з лютого 2014р. по червень 2015р.; 3% річних в сумі 4352,34 грн. за період з 12.02.2014р. по 04.09.2015р.; пені в сумі 51314,57 грн. за період з 12.02.2014р. по 04.07.2015р. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 947146,08 грн. за період з 11.01.2010р. по 04.09.2015р. Крім того, за договором № ТК 180309/13 нараховано 164750,67 грн. заборгованості у вигляді індексації ціни товару станом на 11.02.2015р.; інфляційних в сумі 51469,63 грн. за період з лютого 2014р. по червень 2015р.; 3% річних в сумі 4196,28 грн. за період з 12.02.2014р. по 04.09.2015р.; пені в сумі 49475,75 грн. за період з 12.02.2014р. по 04.07.2015р. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 932831,64 грн. за період з 30.12.2009р. по 04.09.2015р.

Суд вважає вимоги заявника підлягаючими частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобовязання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 8.2.3 договорів за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Відповідно до пункту 8.5 договорів сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає три роки.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки умовами договорів було передбачено нарахування пені до моменту виконання зобов'язань за договорами та збільшено строк позовної давності до трьох років, суд вважає, що нарахування пені за період з 12.02.2014р. по 04.07.2015р. не суперечить вимогам ст.232 ГК України. Так як матеріалами справи підтверджено, що до цього часу зобов'язання з оплати за договорами не виконані, суд вважає можливим вимоги в частині визнання пені в розмірі 51314,57 грн. за договором № ТК 200509/1 від 20.05.2015р. та пені в сумі 49475,75 грн. за договором № ТК 180309/13 за період з 12.02.2014р. по 04.07.2015р. визнати в повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд вважає нарахування 3 % річних за договорами за період з 12.02.2014р. по 04.09.2015р. в сумі 4352,34 грн. та 4196, 28 грн. правомірним, обгрунтованим та підлягаючим включенню до реєстру вимог кредиторів.

Розділом 6 договорів передбачено відповідний порядок індексації, за умовами якого зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долару США на час укладення договору та на день фактичної оплати товару,

Заявником нараховано за кожним договором у відповідності до викладеного у п.6 договорів порядку індексації заборгованість у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці) в сумі 173606,43 грн. за договором № ТК 200509/1 від 20.05.2015р. та за договором № ТК 180309/13 164750,67 грн. станом на 11.02.2015р.

Оскільки у відповідності до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін і визначення порядку її індексації та сплати у гривнях, що визначається за офіційним курсом долару США станом на день платежу, не суперечить нормам чинного законодавства, суд вважає обгрунтованою вимогу заявника про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості у вигляді індексації ціни товару в сумі 173606,43 грн. за договором № ТК 200509/1 від 20.05.2015р. та за договором № ТК 180309/13 164750,67 грн.

Стосовно інфляційних в сумі 53374,58 грн. та 51469,63 грн., нарахованих за цими договорами за період з лютого 2014р. по червень 2015р., суд вважає вимогу безпідставною з огляду на наступне.

У відповідності до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У відповідності до норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня і норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобовязання, яке визначене у гривні. Передбачене цією нормою закону право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки умовами договорів ( Р. 6) було передбачено певне відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів шляхом нарахування індексації ціни товару з урахуванням іноземної валюти, а саме офіційного курсу долару США станом на 04.09.2015р., і нараховану заявником індексацію ціни товару судом визнано та включено до реєстру вимог кредиторів, суд не вбачає будь-яких правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК щодо тієї ж самої суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Посилання заявника на ст.35 ГПК України в частині обов*язковості для суду при розгляді відповідної заяви рішень судів, якими було прийнято низку судових актів за цими договорами, суд вважає необгрунтованим, оскільки у відповідності до вимог цієї статті судом має бути взято до уваги факти, а не правові висновки судів, оскільки фактами є конкретні життєві обставини, явища реальної дійсності, якими не є правові висновки судів по іншим справам без дослідження необхідних матеріалів, які зроблені виключно на тлумаченні відповідних норм закону.

Заявником заявлено до включення до реєстру відсотки за користування чужими коштами в сумі 947146,08 грн., нараховані на підставі п. 8.4 договору № ТК 200509/1 від 20.05.2015р за період з 11.01.2010р. по 04.09.2015р.та 932831,64 грн. за договором № ТК 180309/13 (п.8.4) за період з 30.12.2009р. по 04.09.2015р..

Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами п.8.4 договорів передбачено нарахування у разі прострочення сплати будь-якого платежу процентів за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується у порядку, викладеному у цьому пункті договорів. Передбачені договором проценти не є неустойкою, а є платою за користування чужими грошима відповідно до ч.5 ст.694 ЦК України, отже вони є боргом, що виникає на підставі порушення зобов*язання за договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як свідчать матеріали справи зобов'язання з оплати за договорами були порушені СТОВ "Дружба" ще в 2009 році, але доказів на підтвердження звернення до суду з вимогою про стягнення процентів у відповідності до п.8.4 договорів у встановленому законом порядку, починаючи з часу порушення зобов'язання в межах загального строку позовної давності, заявник не надав. З урахуванням того, що заявником нараховано проценти більш ніж за 5 років, а саме за період з 11.01.2010р. по 04.09.2015р. та, відповідно, з 30.12.2009р. по 04.09.2015р., суд, з урахуванням поданої боржником та розпорядником майна заяви про сплив позовної давності, вважає необхідним відхилити вимоги заявника в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів процентів, які нараховані за період з 11.01.2010р. по 04.09.2012р. в сумі 444175,68 грн. за договором № ТК 200509/1 від 20.05.2015р.та за договором № ТК 180309/13 (п.8.4) за період з 30.12.2009р. по 04.09.2012р. в сумі 447812,34 грн.

Оскільки зобов'язання по оплаті до цього часу не виконано, суд вважає необхідним решту заявлених вимог в сумі 502970,40 грн. за договором № ТК 200509/1 від 20.05.2015р. та 485019,30 грн. за договором № ТК 180309/13 визнати та включити до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином загальна сума заборгованості СТОВ "Дружба" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" складає 1435685,74 грн., з яких 100790,32 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Отже, враховуючи, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" частково підтверджені належними та допустимими доказами та відповідають вимогам чинного законодавства, суд вважає за необхідне визнати вимоги у розмірі 1435685,74грн., з яких 1334895,42грн. включити до 4 черги задоволення вимог кредиторів боржника, 100790,32грн. включити до 6 черги задоволення вимог кредиторів боржника, а 2436,00грн. судових витрат включити до 1 черги задоволення вимог кредиторів боржника.

Керуючись ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВ "НІКО-ТАЙС" з грошовими вимогами до боржника (вх. №35612) задовольнити частково.

Визнати вимоги ТОВ "НІКО-ТАЙС" у розмірі 1435685,74грн., з яких 1334895,42грн. включити до 4 черги задоволення вимог кредиторів боржника, 100790,32грн. включити до 6 черги задоволення вимог кредиторів боржника, а 2436,00грн. судових витрат включити до 1 черги задоволення вимог кредиторів боржника.

В іншій частині вимоги відхилити.

Ухвалу направити розпоряднику майна, боржнику, заявнику.

Суддя ОСОБА_4