Постанова № 53834148, 24.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14086/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підлога Буд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підлога Буд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Підлога Буд» (далі - Позивач, ТОВ «Підлога Буд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про:

- визнання протиправними дій щодо складання акту від 19.12.2014 року №1805/22-13/38258511 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Підлога Буд»;

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2014 року №0018532213 та №0018522213.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських операції, а матеріалами перевірки і досудового розслідування встановлено фіктивність господарських відносин Позивача з його контрагентом, правових підстав для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат у ТОВ «Підлога Буд» не було. Крім іншого, суд зазначив, що акт перевірки не створює жодних правових наслідків для платника податків, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо його складання задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2014 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 08.12.2014 року №1920, направлення від 08.12.2014 року №3433/2213 та на виконання постанови СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.09.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Підлога Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за період з 01.01.2013 року по 30.09.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджету за підсумками поточного звітного періоду, на загальну суму 943 344,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року - 96 111,00 грн., за березень 2013 року - 63 712,00 грн., квітень 2013 року - 113 998,00 грн., травень 2013 року - 176 142,00 грн., червень 2013 року - 193 209,00 грн., липень 2013 року - 133 601,00 грн., серпень 2013 року - 68 021,00 грн., вересень 2013 року - 22 321,00 грн., жовтень 2013 року - 22 761,00 грн., листопад 2013 року - 44 979,00 грн., січень 2014 року - 8 489,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 853 740,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.12.2014 року №1805/22-13/38258511. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 31.12.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0018532213, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 067 175,00 грн., у тому числі за основним платежем - 853 740,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 213 435,00 грн.; №0018522213, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 179 180,00 грн., у тому числі за основним платежем - 943 344,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 235 836,00 грн..

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі щодо складання акту від 19.12.2014 року №1805/22-13/38258511 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Підлога Буд», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При цьому, пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу імперативно визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, документальна позапланова перевірка Позивача була проведена на підставі постанови заступника начальника 2 відділу КР СУФР у м. Києві від 09.09.2014 року (т. 5 а.с. 94-96), що свідчить про наявність у ДПІ у Шевченківському районі правових підстав для її проведення.

У зв'язку з цим колегією суддів враховується, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 5 глави 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984) за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 глави 1 Порядку №984 визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

У свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що акт перевірки не відповідає ознакам акта індивідуальної дії. Такий акт призначений для оформлення результатів податкової перевірки та є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Акт перевірки має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника.

Аналогічна позиція випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 09.12.2014 року у справі №21-511а14, постанов Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 року у справі № К/800/53884/14 та від 24.06.2015 року у справі №К/800/40814/13.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем фактично оскаржувались саме дії фахівців ДПІ у Шевченківському районі щодо складання акта перевірки, а також те, що ТОВ «Підлога Буд» не оскаржувались ані дії податкового органу щодо проведення зазначеної позапланової перевірки, ані рішення, які стали підставою для такої перевірки, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, а саме - податкових повідомлень рішень № 0018532213 та №0018522213, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Підлога Буд» (Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Гефест Альянс» (Підрядник) укладені договори від 31.01.2013 року № 310101, від 28.02.2013 року №280201, від 31.03.2013 року №310301, від 31.04.2013 року №300401, від 31.05.2013 року №310501, від 30.06.2013 року №300601, від 31.07.2013 року №310701, від 31.08.2013 року №310801, від 30.09.2013 року №300901, від 31.10.2013 року №311001, від 30.11.2013 року №301101, від 31.12.2013 року №311201, за умовами яких Підрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування конструкції підлоги.

Пунктом 4.1.1 вказаних договорів закріплено, що Замовник зобов'язаний надати підряднику необхідні для виконання договірних робіт матеріали.

Приймання-здача робіт оформлюється актами виконаних робіт, які повинні підписуватися уповноваженими представниками Підрядника та Замовника.

На переконання Позивача, факт реальності господарських операцій підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (т. 2 а.с. 5, 32, 68, 99, 132, 149, 163, 172, 187, 198); актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 2 а.с. 6-27, 33-63, 69-76, 82-94, 100-127, 133-144, 150-158, 164-167, 173-175, 181-182, 188-193, 199-203); банківських виписок (т. 1 а.с. 222-251); податкових накладних (т. 2 а.с. 204-249); фотографій (т. 1 а.с. 193-216).

Крім того, за твердженням ТОВ «Підлога Буд», укладення договорів з ТОВ «БК «Гефест Альянс» було зумовлено необхідністю виконання договірних зобов'язань за договорами, укладеними Позивачем з: ТОВ «К.А.Н. Строй» 09.11.2012 року №0204 (т. 3 а.с. 1-19), №3275 (т. 3 а.с. 115-132); ПАТ «Домобудівний комбінат №4» 14.11.2012 року №72-12 (т. 4 а.с. 1-3), 16.05.2013 року №42-13 (т. 4 а.с. 69-71), 08.10.2013 року №101-13 (т. 4 а.с. 83-85); ПАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2» 01.10.2012 року №0110-1-12 (т. 4 а.с. 91-94), 05.11.2012 року №0511-1-12 (т. 4 а.с. 106-109); ТОВ «Еркер Груп» 14.10.2013 року №14/10-2-13 (т. 4 а.с. 131-135); ТОВ «Моноліт Плюс» 12.02.2013 року №04/02-1-13 (т. 4 а.с. 145-149). При цьому до матеріалів справи ТОВ «Підлога Буд» були надані первинні документи, складені на виконання зазначених договорів.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи документи не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, а також на встановлену у ході перевірки фіктивність ТОВ «БК «Гефест Альянс», суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 138, 139, 198 ПК України, прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що основною підставою для висновків про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту, податковий орган визначив встановлену, на його думку, фіктивність контрагента Позивача - ТОВ «БК «Гефест Альянс».

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що факт взаємовідносин з недобросовісним платником податків не може бути підставою для накладення відповідальності на добросовісного контрагента.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Так, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак доказів існування такого, що набрав законної сили вироку суду по кримінальній справі щодо посадових осіб Позивача, податковим органом надано не було. У зв'язку з чим посилання суду першої інстанції на обставини, що були встановлені органами внутрішніх справи у ході досудового розслідування, є помилковими, оскільки останні в силу положень ст. ст. 71, 72 КАС України не можуть вважатися доказами в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що надані Позивачем копії актів форми КБ-2в не містять даних щодо прізвища, ім'я та по батькові осіб, уповноважених на підписання даних первинних документів, а також дати його складання, що, у свою чергу, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та наведеним приписам Положення №88.

Однак, надаючи оцінку даним доказам, суд першої інстанції не врахував, що у своїй сукупності, разом з наявними у матеріалах справи копіями довідок про вартість будівельних робіт, банківськими виписками, фотографіями, податковими накладними тощо, підтверджують факт виконання господарських зобов'язань.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що, як було встановлено раніше, факт підписання даних документів невідомою встановлено не було.

При цьому судовою колегією враховується, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, сама наявність або відсутність первинних документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 року у справі №К/800/52299/14.

Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва не враховано, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно на даних акту від 14.08.2014 року №387/26-52-22-03-14/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» та матеріалах досудового розслідування.

При цьому, у решті аналіз наявних у матеріалах справи копій первинних документів свідчить про відповідність їх вимогам наказу Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)» та ДНБ Д.1.1-1-2000.

Крім того, судовою колегією враховується, що, як було зазначено раніше, укладення Позивачем договорів з ТОВ «БК «Гефест Альянс» було зумовлено необхідністю виконання ТОВ «Підлога Буд» зобов'язань перед: ТОВ «К.А.Н. Строй», ПАТ «Домобудівний комбінат №4», ПАТ «Трест «Київпідземшляхбуд-2», ТОВ «Еркер Груп», ТОВ «Моноліт Плюс».

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Водночас, як було встановлено раніше, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, зокрема, використання у господарській діяльності ТОВ «Підлога Буд» придбаних у ТОВ «БК «Гефест Альянс» робіт.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем договорів.

Відтак, встановлена судом першої інстанції та не спростована Позивачем юридична дефектність первинних документів, зокрема, актів форми КБ-2в, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладених між контрагентами правочинів.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України імперативно наголошують на тому, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «БК «Гефест Альянс» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплачених на виконання останніх, оскільки такі витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Підлога Буд», у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0018532213 є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження суду першої інстанції щодо безтоварності укладених між контрагентами договорів та неправомірності формування Позивачем валових витрат, а тому приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 року №0018532213.

Щодо висновків суду першої інстанції про завищення Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських відносин з ТОВ «БК «Гефест Альянс», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведеного випливає, що право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних зберігається за платником податку протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. Відтак посилання суду першої інстанції на те, що ТОВ «Підлога Буд» не включено ряд сум за виписаними ТОВ «БК «Гефест Альянс» податковими накладними у період, що перевірявся, не може бути аргументом для визнання безтоварними господарських операцій, оскільки, як вже було зазначено, формування податкового кредиту є правом, а не обов'язком платника податку.

Судова колегія погоджується з посиланням Апелянта на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Підлога Буд», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «БК «Гефест Альянс» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань ТОВ «Підлога Буд» у Відповідача не було.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції не може погодитися з посиланнями суду першої інстанції на матеріали акту від 14.08.2014 року №387/26-52-22-03-14/37312719 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс», оскільки зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ який складається після проведення такої звірки (довідка) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність, господарських операцій такої особи. Тобто дані висновки не можуть братися до уваги та використовуватися податковими органами під час проведення перевірок інших платників податків, як податкова інформація чи доказова база.

Оцінюючи твердження Апелянта про те, що акти приймання-передачі будівельних матеріалів від ТОВ «Підлога Буд» до ТОВ «БК «Гефест Альянс» не надавалися у зв'язку з тим, що не вимагалися ні судом першої інстанції, ні податковим органом, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції запитував вказані документи у Позивача, позаяк, як наполягає останній, дані документи жодним чином на формування даних податкового та/або бухгалтерського обліку не впливають. З огляду на викладене посилання Окружного адміністративного суду м. Києва на неподання Позивачем вказаних документів як підставу для визнання операцій між контрагентами колегія суддів оцінює критично.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при вирішені питання щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати щодо відмови у задоволенні вказаних вимог у цій частині.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Підлога Буд» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0018532213 та №0018522213.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підлога Буд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.