Рішення № 53833338, 24.11.2015, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/3143/15-ц

Провадження № 2/628/1314/15р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Демченко І.М.

за участю секретаря Буткової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп'янську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

Представник ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спочатку на здійснення тимчасової адміністрації, а потім і ліквідації ОСОБА_2 по довіреності ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаною вище позовною заявою, у якій просить в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року в розмірі 779338,94 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення № 37-А, загальною площею 165,7 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська область м. Куп'янськ, пл. Леніна та визнати за ПАТ "Дельта Банк" на нього право власності.

До суду представник позивача не з'явилась, надавши у ході розгляду справи декілька заяв про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.65,68,76,91,179).

Відповідач також у судові засідання не з'явилась, просила суд розглядати справу за участю її представника по довіреності ОСОБА_4, яка заперечила проти задоволення позову, виходячи з наступного. По-перше, відповідно до позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зазначає, що внаслідок невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором № 628/3143/15-ц від 10.07.2007р., виникла заборгованість у розмірі 779 338, 94 грн., заборгованість за кредитом - 686 259, 95 грн., заборгованість за відсотками - 93 078,99 грн.. Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» визначає, що Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі тощо. Тобто, враховуючи положення даних норми, при задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, суд має встановити суму заборгованості, в тому числі, з'ясувати чи не пропущені строки позовної давності по стягненню такої суми за рахунок предмета іпотеки. У даному випадку, заборгованість Позичальника не підтверджується жодними первинними бухгалтерськими документами, а лише надається Довідка-розрахунок, тобто відсутні первинні документи і докази, що свідчать про існування боргу, що дає підстави вважати, що заявлений розмір заборгованості є недоведеним, а наявність лише розрахунку заборгованості не підтверджує безспірність вимог банку до Позичальника. Таким чином, на даний момент неможливо перевірити достовірність суми заборгованості за кредитним договором, чи відповідає вона дійсності, чи зроблена вона в межах строків позовної давності.

По-друге, частиною 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. По даній справі окремого договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а договором іпотеки зазначено лише загальне правило про таку можливість, а відтак, не зазначивши в договорі всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а зауваживши лише про загальну можливість цього, відсутні й підстави для перереєстрації права власності на предмет іпотеки. Крім того, за змістом умов договору іпотеки задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», є способом позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, судовий захист визначено окремим підпунктом. За рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами ст.39 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до п. п. 38, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, як у даному випадку.

По-третє, відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України позивач обрав способом судового захисту свого права - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, яке передане в іпотеку. Позивачем на підставі ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» і п.9.2 кредитного договору, 28 серпня 2015 року відповідачу була надіслана письмова вимога, що підтверджується відповідним фіскальним чеком Укрпошти, в якій останньому запропоновано погасити заборгованість за кредитним договором, а також попереджено, що у випадку невиконання вимоги позивачем будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. В той же час, згідно п.9.3 кредитного договору, лише по збігу визначеного 30-тиденного строку банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором, чого в даному випадку, позивачем дотримано не було, зважаючи також і на ті обставини, що такий строк не закінчився, оскільки вже 31 серпня 2015 року банк звернувся до суду, тобто на третій день після направлення Відповідачеві вимоги про дострокове погашення кредитної заборгованості. Також слід вказати, що при зверненні до суду позивачем не була визначена початкова ціна предмета іпотеки на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності, який суду позивачем надано не було. Кім того, в матеріалах справи відсутні належні докази набуття позивачем права вимоги до відповідача. Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.106-111,140-142).

Згідно наданих представником банку пояснень, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Право іпотекодержателя па звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, встановлених ст. 12 Закону № 898-ІУ, а саме: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Правом дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки наділений іпотекодержатель та у разі Порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки (ч. 2 ст. 12 Закону № 898-ІУ). Згідно ст. 33 цього Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Ч. 3 ст. 36 Закону визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, установленому ст. 37 Закону № 898-ІУ; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, установленому ст. 38 Закону № 898-ІУ. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Згідно практики Верховного Суду України (постанови: від 26 грудня 2011 р. у справі № 3-139гс11/33/14; від 11 грудня 2013 р. у справі № 6-124цс13), відповідно до чинних положень ч. 1 ст. 35 Закону № 898-ІУ, зі змінами, внесеними згідно із Законом від 22 вересня 2011 р. № 3795-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З такої редакції на думку представника позивача вбачається, що додержання виписаної в ній процедури попередження є обов'язковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ст. 36 Закону № 898-ІУ), який є лише одним із трьох основних, передбачених ч. 3 ст. 33 цього Закону, способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Невиконання іпотекодержателем указаної вимоги Закону у разі пред'явлення ним до суду позову не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно. Підтвердженням цієї тези є ч. 2 ст. 35 Закону № 898-ІУ, якою передбачено, що положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. З урахуванням положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, Банк вважає, що ним були надані всі докази, включно і розширений розрахунок заборгованості клієнта за кредитним договором, що підтверджують законне право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність.

З'ясувавши позиції сторін та перевіривши матеріали справи, судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно копії наказів № 1 від 03.03.2015 року і № 328 від 02.10.2015 року та рішень № 51 від 02.03.2015 року, № 71 від 08.04.2015 року і № 181 від 02.10.2015 року у банку-позивачі була запроваджена тимчасова адміністрація, а з 05 жовтня 2015 року ліквідація, та уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_2 передані відповідні повноваження (а.с.45-54,168-169,184).

10 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступниками якого є Відкрите, а потім і Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2001/0707/88-040, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 48 000 доларів США з розрахунку 14 % річних за користування кредитом на строк з 10 липня 2007 року по 09 липня 2017 року ( а.с. 7-11,37-41).

04 листопада 2009 року між ПАТ «Сведбанк» та відповідачем був укладений Договір про внесення змін та доповнень № 1 до Кредитного договору № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року, яким Кредитний договір № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року був викладений в новій редакції. Сума кредиту, строки повернення та відсоткова ставка не були змінені. Пунктом 3.1.1 даного Договору передбачається, що починаючи з 10 грудня 2009 року Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього Договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 661,58 доларів США у чітко встановлений термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. Сторони досягли згоди, що розмір даного платежу може бути змінений Банком у зв'язку із змінами процентної ставки згідно п.8.4 цього Договору в порядку, передбаченому п.3.1.11 даного Договору (а.с.12-20).

Відповідно до п.9.1,9.3 вказаного вище Договору, які у подальшому не змінювалися, у випадку невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п.2.1 цього Договору, та/або у випадку порушення Позичальником строків платежів, встановлених п.3.1,3.3 цього Договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.9.2, 9.3 цього Договору. У випадку невиконання Позичальником зазначеної вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений в п.9.2 Договору, Банк має право звернути стягнення на Предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором Банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно до чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором та /або пред'явити позов у відношенні Позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього Договору, з будь-якого майна Позичальника (а.с.18).

01 липня 2011 року між Сторонами був укладений Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Кредитного договору № 2001/0707/88-040 від 10.07.2007 року, яким встановлено строк користування Кредитом по 09 липня 2027 року включно та інші зміни, серед яких сторони домовилися, що розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку Позичальника складає 33194,66 доларів США, строк користування кредитом встановлений до 09 липня 2027 року включно, а також був змінений до п.3.1.1 , який передбачає починаючи з 10 серпня 2011 року, що Позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього Договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 434,09 доларів США у чітко встановлений термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору. Сторони досягли згоди, що розмір даного платежу може бути змінений Банком (а.с.21-22).

Існування вказаних кредитних зобов'язань сторонам не спростовуються.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем було укладено Іпотечний договір № б/н від 10 липня 2007 року (надалі - Іпотечний договір), відповідно до якого ОСОБА_1, як іпотекодавець за Іпотечним договором передала в іпотеку Банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 37-а загальною площею 165,7 кв.м., яке знаходиться а адресою: Харківська область місто Куп'янськ, площа Леніна, який оцінювався сторонами в суму 346531,00 грн.. що за курсом Нацбанку України на день укладення цього Договору становило у еквіваленті 68620,00 доларів США. Вказане нерухоме майно належить Іпотекодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням житлово-комунального господарства і капітального будівництва Куп'янського міськвиконкому Харківської області 17.04.2006р. на підставі рішення виконкому Куп'янської міської ради від 04.04.2006р. № 285 (взамін договору купівлі-продажу, посвідченого Куп'янською держнотконторою 04.11.2009р. за р. №2-1429), зареєстрованого в Куп'янському бюро технічної інвентаризації 17.04.2006р. в реєстрову книгу № 1 (н.ф.) запис № 56. Право власності на предмет іпотеки підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Куп'янського БТІ Харківської області за № 10414419 від 17.04.2006 року (а.с.23-24).

01 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» як правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке, у свою чергу, виступало правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та відповідачем був укладений Договір внесення змін і доповнень № 1 від 01 липня 2011 року до Договору іпотеки, згідно якого сума наданого кредиту тепер визначалася в розмірі 33194,66 доларів США з терміном повернення до 09 липня 2027 року включно та сторони досягли згоди щодо оцінки предмету іпотеки на суму 471924,64 грн., що у еквіваленті складало 59200 доларів США ( а.с. 25-28).

Позичальник умови вказаного вище кредитного договору належним чином не виконує, про що як вказує позивач, вона повідомлялась в тому числі й шляхом направлення 28.08.2015 року у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» листа-вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору з попередженням про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, яка направлялась на адресу відповідачки, що підтверджується копіями реєстрів і квитанцій (а.с.30-36).

Проте, зобов'язання не виконуються належним чином, у зв'язку з чим станом на 28.07.2015 року за Відповідачем наявна заборгованість у сумі 35324,5 доларів США, згідно курсу НБУ /100 доларів США 2206,2278 грн./ складає 779338,94 грн., з яких: тіло кредиту 31105,58 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 686259,95 грн., з них прострочена 911,28 доларів США=20104,91 грн.; відсотки 4218,92 доларів США, що еквівалентно - 93078,99 грн., з них прострочені 4007,56 доларів США=88415,9 грн.; комісія 0,00 доларів США/грн., пеня 0,00 доларів США/грн. (а.с.29). Згідно наданого банком станом на 26.10.2015 року розрахунку заборгованості по кредиту, останні платежі відповідачем були здійснені по кредиту станом на серпень місяць 2015 року, по відсоткам у вересні 2015 року, що свідчить про продовження виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань після подання даного позову до суду ( а.с. 98-101). Наявність заборгованості по кредиту сторонами не оспорюється.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, який був нотаріально посвідчений, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги як існуючі так і майбутні як наявні так і умовні за кредитними та забезпечувальними зборами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 42-44).

Пункт 2 акту приймання-передачі права вимог до Договору купівлі-продажу Прав вимоги від 25 травня 2012 року передбачає, що згідно п.2.3 Договору Продавець передав, а Покупець прийняв Права вимоги, які перелічені у Додатку (який мітить зокрема перелік договорів) до цього акту, що посвідчує факт здійснення відступлення. Розмір вимоги до ОСОБА_1 у документах не вказаний.

На підтвердження цього факту представником позивача на запит суду не був наданий згаданий додаток, отже право вимоги позивача, як кредитора, про виконання зобов'язання, у відповідності до ст. ст. 515,517 ЦК України, у даному конкретному випадку, ним не є доведеним.

Згідно умов Договору іпотеки та Договору про внесення змін і доповнень №1 сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки як у судовому порядку так і шляхом позасудового врегулювання. Положенням договору іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку", отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь- якій особі на підставі договору купівлі- продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку встановленому Законом України "Про іпотеку".

Так, відповідно п. п. 12.3.1, 12.4 зазначеного вище Договору про внесення змін і доповнень №1 до Договору іпотеки, сторони домовились, що передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки здійснюється згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Предмет іпотеки набувається у власність Іпоткодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності. Передбачено наступні способи звернення стягнення на Предмет іпотеки : передачу іпотекодержателю право власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку"; укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки від мені Іпотекодержателя у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Пункт 11 Договору іпотеки передбачає, що при неналежному виконанні умов основного зобов'язання, допущенні прострочки та комісій Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, при цьому надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу по усунення порушень зобов'язань, у не менше ніж 30-денний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки в разі невиконання даної вимоги. Якщо протягом цього строку вимога залишається без задоволення, Іпотекодержатель може здійснити таке звернення відповідно до умов цього Договору.

Інших правил або застережень про можливість набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки вказані вище договори не містять, і в матеріалах справи такі окремі договори про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття предмета іпотеки у власність - також відсутні.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого запису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь- який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у Постанові "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 ), у пункті 38 вказано, що у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України "Про іпотеку"), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Пунктом 39 зазначеної Постанови судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотечним договором від 10 липня 2007 року та Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 01 липня 2011 року до цього Договору, укладеного з ОСОБА_1, передбачено можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекдержателя в позасудовому порядку врегулювання спору.

Оскільки іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, суд приходить до висновку, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушених прав.

Крім того, у справі відсутній висновок оціночної вартості предмета іпотеки, це позбавляє суд можливості дати належну оцінку співрозмірності існуючої суми заборгованості по кредиту, розміру відшкодування за рахунок вартості предмету іпотеки. А відповідно до п.42 Постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Але суд позбавлений можливості самостійно змінити підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог.

Відповідно до наведених норм матеріального права у позивача, який не може набувати права вимоги у більшому обсязі, ніж попередній кредитор, відсутнє право на звернення стягнення на іпотечне майно у заявлений у позові спосіб.

Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справі не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з викладених вище обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки надані позивачем суду докази не доводять обгрунтованість заявленим ним вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 36,37,39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 515,517 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта банк", представник позивача: ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ "Дельта Банк" відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Купянський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Демченко І.М.