Рішення № 53830278, 04.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8554/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Івіній М.Ю., Сазоновій В.Г., Лесик Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києві, цивільну справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0524/08/01-ZNv від 08 жовтня 2008 року в сумі 33 516,63 євро 63 євроценти, що еквівалентно 461 106,24 гривень 49 копійок пені звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідчений Київською державною нотаріальною конторою № 10 від 22 червня 1994 року за реєстровим № 1у-1406 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації від 04 серпня 1994 року і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 406; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 жовтня 2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого з 19 квітня 2010 року є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», і громадянином ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0524/08/01-ZNv, на підставі якого боржнику надано кредит у сумі 50 000,00 євро 00 євроцентів для споживчих цілей строком по 08 жовтня 2018 року зі сплатою 13,5% процентів річних за його користування. В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 08 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. за реєстровим № 4361. Згідно п. 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки є двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідчений Київською державною нотаріальною контрою № 10 від 22 червня 1994 року за реєстровим № 1у-1406 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації від 04 серпня 1994 року і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 4062. Оскільки, боржником порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2010 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02 березня 2011 року позов задоволено, стягнуто заборгованість в сумі 530684,48 гривні 48 копійок. Однак, боржником рішення суду не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашена, останнє погашення заборгованості за кредитним договором відбулося 02 вересня 2013 року. Позивач 31 січня 2014 року направив вимоги до боржника та відповідача, як майнового поручителя за виконання зобов'язань за кредитним договором, щодо погашення заборгованості. Досудове врегулювання спору не дало бажаних результатів. Станом на 04 березня 2014 року загальна сума боргу складає: 33 516,63 євро 63 євроценти, що еквівалентно 461 106,24 гривень 24 копійки - по поверненню кредитних коштів, 9 345,49 гривень пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи (а.с.123-124), просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених у додаткових запереченнях на позовну заяву, долучених до матеріалів справи (а.с.90-92, Том 2). Пояснив суду, що за вимогами позивача строк давності сплинув. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року з позичальника було стягнуто суму заборгованості в достроковому порядку. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2011 року вказане рішення суду було залишено без змін. Прострочення сплати за кредитним договором виникло з лютого 2009 року. В той же час, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки 25 березня 2014 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.

Третя особа в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (в подальшому, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0524/08/01-ZNv, відповідно до умов якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит для споживчих цілей у сумі 50 000,00 євро строком по 08 жовтня 2018 року зі сплатою за користування кредитними коштами плати в розмірі 13,5 процентів річних (а.с. 5-8).

За вимог ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

08 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» (в подальшому, Публічне акціонерне товариство «Банк Форум») було укладено договір іпотеки (майнова порука), за яким цей договір забезпечує виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що випливають з укладеного між ним та іпотеко держателем кредитного договору № 0524/08/01-ZNv від 08 жовтня 2008 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти в розмірі 50 000,00 євро, з кінцевим терміном повернення 08 жовтня 2018 року, проценти сплачувати щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами сплачувати нараховані проценти за його використання з розрахунку 13,5 процентів річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги (а.с.10-13, Том 1).

Відповідно до п. 1.2. Розділу 1 договору іпотеки, предметом іпотеки є: двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідчений Київською державною нотаріальною конторою № 10 від 22 червня 1994 року номер за реєстровим № 1у-1406 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації від 04 серпня 1994 року і записано у реєстрову книгу за реєстровим № 4062. Предмет іпотеки включає в себе: двокімнатну квартиру, загальною площею - 51,20 кв.м., житлова площа 29,40 кв.м.

Вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 22 червня 1994 року, укладеного між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_1, інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 14, Том 1, а.с. 147 - 149, Том 2)

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

16 лютого 2009 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 0524/08/01-ZNv від 08 жовтня 2008 року, відповідно до якої пункт 2.3. кредитного договору № 0524/08/01-ZNv від 08 жовтня 2008 року викладено в наступній редакції: 2.3. Позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з лютого 2010 року в сумі не менше 472,19 євро на відкритий йому позичковий рахунок НОМЕР_1 в ПКФ АКБ «Форум», МФО 300948 (а.с.9).

За вимог ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0524/08/01-ZNv від 08 жовтня 2008 року, станом на 04 березня 2014 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 470 451,74 гривень, з яких: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 7 073,94 євро (еквівалент в гривні - 97 319,98 гривень); поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів - 26 442,69 євро (еквівалент в гривні - 363 786,26 гривень); сума пені - 679,30 євро (еквівалент в гривні 9 345,49 гривень).

Згідно п. п. 5.1., 5.2. Розділу 5 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строки, встановлені кредитним договором, та інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати від боржника дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 5.5. Розділу 5 договору іпотеки, у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про усунення порушення не пізніше тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Вказані правові позиції взаємоузгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, у справі № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року, 6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, 30 квітня 2010 року звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року, позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» суму заборгованості в розмірі 530 684 гривні 48 копійок, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 532504 гривні 48 копійок (а.с.24-25 Том 1).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2011 року, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року було залишено без змін (а.с.26-27 Том 1).

Таким чином, позивачем було реалізовано право дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами на підставі п.п. 3.2.2. п. 3.2. Розділу 3 кредитного договору. При цьому, позивачу на момент розгляду судом позову про стягнення заборгованості за кредитним договором було достовірно відомо про порушення позичальником умов кредитного договору та наявність заборгованості, з огляду на що позивач скористався правом дострокового стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Крім того, з поданої ПАТ «Банк Форум» позовної заяви про стягнення заборгованості по кредитному договору вбачається, що позивачем 05 травня 2009 року на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено письмові вимоги № 1188 щодо дострокового повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва 25 березня 2014 року, з огляду на що, враховуючи початок перебігу позовної давності, період, з яким пов'язується право позивача на захист порушеного права, а саме: період, з якого позивач дізнався про порушення свого права та звернувся із відповідними вимогами про дострокове стягнення кредитної заборгованості, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та вважає за необхідне в межах розгляду даного спору застосувати строки позовної давності, заявлені в клопотанні представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд критично відноситься до направлених 31 січня 2014 року позивачем на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимог щодо дострокового погашення заборгованості (а.с.17, 20, 22 Том 1), в яких позивач вимагав дострокового повернення кредитних коштів та повідомляв про те, що у разі невиконання вимоги банк буде вимушений звернути стягнення на заставлене майно, як на належний доказ дотримання позивачем строків позовної давності, з огляду на наступне.

Так, статтею 530 Цивільного кодексу України визначено строк (термін) виконання зобов'язання, статтею 631 Цивільного кодексу України - строк договору. При цьому, слід розмежовувати поняття «строк договору» та «строк зобов'язання».

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, з викладеного вбачається, що строк повернення кредиту позичальником ОСОБА_2 встановлений сторонами у кредитному договорі - до 08 жовтня 2018 року, в той час як строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, в тому числі включаючи право банку дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, право на яке і було реалізовано позивачем та достроково стягнуто всю суму заборгованості за кредитним договором за рішенням суду від 14 грудня 2010 року.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи вимоги ст. 267 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про застосування в межах даного спору строків позовної давності та відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки повністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 251, 252, 256, 257, 261, 267, 530, 546, 572, 575, 589-590, 631, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 12, 17, 33, 35 Закону України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 10, 14, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: