Вирок № 53830224, 23.11.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10155/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.

при секретарі Гаєвському О.С.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Віротченка С.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040004491 від 29 березня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Радбуда, Червоноармійського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 26.07.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 187 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 304 КК України з урахуванням положень ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі та звільненого 21.03.2014 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки с. Красноільськ, Сторожинецького району, Чернівецької області, молдованки, грамадянки України, з неповною середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, без постійного місця проживання та реєстрації, раніше судимої: 01.12.2008 року Шевченківським районним судом м. Чернівці за ст.185 ч. 1 КК України до 80 годин громадських робіт; 28.12.2009 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ст. 389 ч. 2 КК України до 1 місяця 10 днів арешту, звільненої 24.02.2010 року по відбуттю строку покарання; 05.10.2011 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільненої 28.11.2013 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, з неповною середньою освітою, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, без постійного місця проживання, раніше судимої: 22.12.2003 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненої 25.07.2005 року згідно Закону України «Про амністію»; 17.05.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільненої 05.08.2011 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що 28.03.2015 року приблизно о 22 годині 45 хвилин ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували на лісопосадці під мостом "ім. Патона" навпроти будинку 1-А по вул. Серафімовича в м. Києві, де розпивали алкогольні напої і побачили ОСОБА_1 та в цей час у них виник злочинний корисливий умисел направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вступили у злочинну змову між собою та розподіливши злочинні ролі, підійшли до ОСОБА_1 та з метою відволікання уваги останнього, ОСОБА_5 вступив в діалог з ним та, діючи згідно обставин, ОСОБА_6 раптово схопила рюкзак ОСОБА_1 та потягнула його вниз, для того, щоб останній впав та в цей час ОСОБА_5 з метою усунення опору з бору ОСОБА_1 застосував насильство, яке не є небезпечним для здоров'я, нанісши йому декілька ударів рукою в область голови від чого потерпілий впав на землю та в цей момент ОСОБА_7 схопилася за руки останнього, щоб отримати безперешкодний доступ до вмісту кишень потерпілого.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для здоров'я ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відкрито викрали наступне майно потерпілого ОСОБА_1: рюкзак жовто-сріблюстого кольору вартістю 400 грн.; ноутбук марки «Леново» в металевому корпусі, темного кольору з зарядним пристроєм для нього вартістю 10000 грн.; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1, блокнот, документи на пістолет «Флабер» та карту м. Києва, що не представляють матеріальної цінності; коробку з чотирма DVD-R дисками з записаними іграми, загальною вартістю 33 грн.; пляшечку з антибактеріальною рідиною вартістю 15 грн.; ліхтарик в металевому корпусі з світло-діодом вартістю 150 грн.; два запасні акумулятора для мобільного телефону Самсунг Д-500-Е, вартістю по 200 грн. кожний; карту пам'яті Кінгстон на 32 гб., вартістю 1000 грн.; карту пам'яті «Транджес» на 8 гб., вартістю 300 грн.; шнур від комп'ютера з роз»ємом S-ATA, що не представляє матеріальної цінності; мобільний телефон «Самсунг Д-500-Е», в корпусі чорно-синього кольору, вартістю 500 грн., в якому знаходилась СІМ-картка оператора «Київстар» № НОМЕР_1, вартістю 25 грн. на рахунку якої були кошти в сумі 30 грн.; грошові кошти в сумі 1110 грн.; мобільний телефон марки «htc» - вартістю 500 грн., в якому знаходилася СІМ-картка оператора «Лайф» вартістю 20 грн., на рахунку якої були кошти в сумі 30 грн.

Після чого ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місце вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись відкрито викраденим майном на власний розсуд завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 14313 грн.

При цьому, будучи допитаними в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожен окремо, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186КК України визнали повністю, дали покази, підтвердили обставини скоєння кримінального правопорушення викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялися у вчиненому.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожен окремо, просили суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджуються з досудовим розслідуванням справи/провадження.

Покази обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожного окремо, під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.

Таким чином, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених, з'ясуванням думки потерпілого, щодо імовірної та необхідної для обвинувачених міри покарання, дослідженням, зібраних досудовим слідством та наданих стороною захисту матеріалів, що характеризують особи обвинувачених, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження, кваліфікації дій обвинувачених у відповідності до Кримінального Кодексу України.

За таких обставин, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних проваджень, однак у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого.

Також, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого.

Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки вона своїми умисними діями вчинила відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожному окремо, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, посередню характеристику за місцем ув'язнення, дані щодо стану здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше судимий, не одружений), наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 186 КК України у виді позбавлення волі.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, посередню характеристику за місцем ув'язнення, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше судима, не заміжня, не має постійного місця проживання та реєстрації), що свідчить про те, що оточуюча її обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, її поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 186 КК України у виді позбавлення волі.

В свою чергу, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнається вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, посередню характеристику за місцем ув'язнення, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше судима, не заміжня, без постійного місця проживання), наявність на утриманні членів родини, які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію потерпілого у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, її поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 186 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, суд не убачає підстав для визнання обтяжуючою обставиною у діях обвинувачених, кожного окремо, рецидив злочину, як про те вказано в обвинувальному акті, оскільки системний аналіз КК України свідчить, що якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Щодо доводів сторони захисту про те, що формування обвинувачення не містить даних про вчинення обвинуваченими цього злочину у стані сп'яніння, то вони не випливають з обставин справи, а саме в обвинувальному акті у сформованому відносно кожного з обвинувачених обвинуваченні вказано, що ними вчинено злочин за змовою між собою в стані алкогольного сп'яніння (а.п. 5, 6, 8 том № ІІ), тож суд враховуючи положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами та доповненнями), який регламентує, що виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення; при цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання; суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку, у цьому конкретному випадку, всебічно дослідивши матеріали провадження щодо наявності таких обставин, враховуючи надані у судовому засіданні пояснення обвинуваченою ОСОБА_7 що до вчинення злочину вони випили близько 6 літрів спиртного, які були підтвердженні обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6, наявність таких даних в самому акті у пред'явленому обвинуваченні, вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими за своєю суттю.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинувачених, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, фактичного обґрунтовування стороною захисту застосування цих статтею обставинами, які відповідно до норм КК України є не припустимим, оскільки не дають підстав для звільнення цих осіб від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, вчинення злочину обвинуваченими будучи раніше судимими, його спосіб та характер, позицію потерпілого, які вказують в своїй сукупності, у даному конкретному випадку, на те, що тяжкість вчиненого ними злочину та їх особи з іншими вищезазначеними обставинами встановленими у цьому провадженні не свідчать про можливість виправлення останніх без відбування покарання чи за допомогою призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом при відсутності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, обвинуваченим, кожному окремо, у вигляді утримання під вартою, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання кожному обвинуваченому термін попереднього ув'язнення з 28.03.2015 року по 22.11.2015 року включно.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з 23.11.2015 року зарахувавши в нього термін попереднього ув'язнення з 28.03.2015 року по 22.11.2015 року включно.

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 відраховувати з 23.11.2015 року зарахувавши в нього термін попереднього ув'язнення з 28.03.2015 року по 22.11.2015 року включно.

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 23.11.2015 року зарахувавши в нього термін попереднього ув'язнення з 28.03.2015 року по 22.11.2015 року включно.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, у вигляді тримання під вартою з утриманням у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, вважати продовженими відносно кожного з них окремо до набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040004491 від 29 березня 2015 року, згідно постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Людвиченка О.О. від 02.04.2015 року - залишити у власності ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я: О.В. Бірса